Ластово (, , , ) — хорватський острів в Адріатичному морі поблизу узбережжя Далмації. На острові розташоване однойменне місто Ластово.
Острів оточений 46-ма невеликими островами, які спільно з головним островом утворюють архіпелаг Ластово. З одним із цих острівців — Прежба (Prežba), на якому розташованеє невелике село, Ластово з'єднаний мостом. Решта островів архіпелагу є нежилими. Острів Ластово оголошений природним парком.
Площа острова Ластово — 46,87 км², довжина берегової лінії — 46,4 км. Чисельність населення острова — 835 осіб (2001).
Найбільше поселення на острові — місто Ластово (451 особа). Острів Ластово досить сильно віддалений від берега та від решти островів у порівнянні з іншими островами архіпелагу. Найближчий острів Корчула знаходиться на відстані 13 км північніше. Ластово сполучений регулярними поромними переправами з континентальним містом Сплітом, а також з островами Хвар та Корчула.
В силу своєї віддаленості від берега і невеликих розмірів, Ластово користується меншою увагою туристів, ніж інші острови Адріатики. Хоча саме через свою віддаленість на острові з'явилися й успішно дожили до наших днів оригінальні звичаї та фольклорні вистави.
Історія Острів був заселений починаючи з доби неоліта, що довели археологічні розкопки в печері Рача на південному сході острова. У IV столітті до н. е. греки заснували на Ластово колонію, яка залежна від Сиракуз. В III столітті до н. е. Ластово разом з усією Іллірією перейшов під контроль Риму.
У VIII столітті на острів, як і на решту далматинського узбережжя, прийшли слов'янські племена. В 998 році венеційці розорили Ластово в ході своїх морських операцій проти далматинських піратів.
В 1252 році Ластово увійшов до складу Рагузької республіки, де користувався певною автономією. На відміну від більшості далматинських островів, які в 1420 році перейшли під контроль венеційців, Ластово залишався у складі Рагузької республіки аж до її падіння в XIX столітті, за винятком короткого періоду 1602—6 років, коли на острові спалахнуло повстання проти обмеження Рагузою острівної автономії, і повсталі закликали на допомогу венеційців.
Віддаленість острова і нечисленність його населення зробили його мішенню для частих набігів піратів, від яких острів сильно потерпав, і які тривали аж до XVIII століття.
В 1806 році наполеонівські війська зайняли Дубровницьку республіку і долучили її територію, в тому числі і Ластово, до французької імперії.
Після закінчення наполеонівських воєн у 1815 році острів разом з далматинським узбережжям відійшов Австрії.
У 1920 році після короткочасної окупації Ластово відійшов італії згідно з Рапальським договіром, і в складі Італії острів перебував до Другої світової війни. Після її завершення Ластово стало частиною Югославії. За СФРЮ на Ластово, як і на острові Вис, була побудована військово-морська база, після чого його відвідування іноземцями було заборонено. Заборону було знято лише в 1989 році, за рік до розпаду Югославії, після якого острів став частиною незалежної Республіки Хорватії.
Населення За підсумками перепису населення 2021 року, на ізольованому острові Ластово проживає 748 осіб. Це один із найменш населених островів Хорватії із суттєвою тенденцією до демографічного старіння. Більшість мешканців проживає в однойменному селищі Ластово. Основними джерелами доходів населення є традиційне рибальство, вирощування винограду, а також обслуговування відвідувачів природного парку. Віддаленість від материка обмежує приплив молоді.Popis stanovništva, kućanstava i stanova 2021. godine — Rezultati po naseljima: (Državni zavod za statistiku)
Пам'ятки
Ластово — невелике місто біля підніжжя гори. Собор св. Косьми і Даміана, побудований в XIV столітті, але з тих пір багато разів перебудовувався. Крім собору в місті є ще кілька старовинних церков. Однією з головних визначних пам'яток острова є фольклорне свято Поклад. В ході свята, що триває подеколи протягом усієї ночі, разом з ходою в традиційних костюмах та іншими звичайними для фольклорного свята елементами, відбувається досить незвичайна церемонія — розряджену ляльку під гуркіт петард спускають на мотузці з гори, що нависає над містом Ластово, а потім спалюють. Звичай має історичне походження — під час одного з численних піратських набігів на далматинські острова на Ластово був посланий один з піратів зі звісткою про наближення піратського флоту і пропозицією жителям здатися. Проте після палких молитов городян св. Георгію раптова буря знищила флот піратів, а їх посланця жителі спустили з гори на мотузці. Характерною рисою острівної архітектури є т. зв. фумарі — оригінальні димарі, схожі на мінарети. Традиція будівництва фумарів з'явилася на острові з XVII століття і відтоді кожен місцевий житель намагається зробити свій фумар якомога більш незвичайним і незабутнім.
Примітки
Література Атлас світу / Гол. ред. І. С. Руденко; зав. ред. В. В. Радченко; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 966-631-546-7 Географічний атлас світу / гол. ред. І. Л. Дрогушевська; відп. ред. В. В. Радченко; худож.-оформ. М. Гутман. — К. : ДНВП «Картографія», 2018. — 184 с. — ISBN 978-966-946-053-0 Литвин В. М., Лымарев В. И. Природа мира. Острова. — М. : Мысль, 2003. — 287 с. — ISBN 5-244-00977-X
Посилання Сайт о. Ластово Ластово на www.dalmatien-tourist.eu