Людвік Ба́льдвін-Ра́мулт (; 6 липня 1857, Тарнів — 22 травня 1929, Львів) — польський архітектор, військовий та громадський діяч, автор низки споруд у стилі історизму та сецесії у Львові та інших населених пунктах України та Польщі.

Біографія Народився в галицькому місті Тарнів (нині Підкарпатське воєводство) у родині землевласника Броніслава і Софії Рупневської.

Навчався в гімназії в Тарнові, а потім закінчив Академію артилерії. Служив поручником у 40 піхотному полку. Покинув службу та вступив на архітектурний відділ Цісарсько-королівської політехнічної школи у Львові. Закінчив 1882 року із відзнакою. Отримав першу нагороду на конкурсі проєктів шкіл, після чого став асистентом професора Промислової школи у Львові. Працював у будівельному управлінні міської ради Львова. 1890 року отримав концесію на будівництво. Утворив будівельну спілку разом з Юліаном Цибульським. Спілка керувала спорудженням львівських будівель головної пошти та греко-католицької семінарії (проєкти Сильвестра Гавришкевича), палацу Потоцьких (архітектор Луї д'Овернь, проєкт модифікований спілкою).

1910 року входив до складу журі конкурсу на проєкти прибуткових будинків у Львові на вулицях Коперника і БанківськійRozmaitości // Czasopismo Techniczne. — 1910. — № 13. — S. 192; Konkurs na szkice domów czynszowych we Lwowie // Architekt. — 1910. — № 6—7—8. — S. 126. . Декілька років був депутатом міської ради Львова. До Першої світової війни виконував обов'язки президента Кола літературно-артистичного у Львові. У 1881—1922 роках був членом Політехнічного товариства у ЛьвовіKsięga pamiątkowa, wydana przez komisję, wybraną z łona Polskiego Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie [1877—1927] / Pod. red. dr. Maksymiljana Matakiewicza. — Lwów: Nakładem Polskiego Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie, 1927. — S. 94.. У 1903—1904 роках обирався до правління товаристваKsięga pamiątkowa… — S. 74.. Був одним із засновників створеного в рамках товариства в червні 1908 року «Кола архітекторів польських у Львові». Тоді ж був обраний заступником голови правлінняRuch budowlany i rozmaitości // Przegląd Techniczny. — 1908. — № 30. — S. 376. . 1912 року обраний головою КолаKronika // Architekt. — 1912. — № 3—4. — S. 34; Kronika // Architekt. — 1912. — № 5. — S. 55. Від 1891 року член Товариства наукової допомоги для Князівства ЦешинськогоSrawozdanie Towarzystwa Naukowej Pomocy dla Księstwa Cieszyńskiego za rok obrotowy 1903. — Nakładem Towarzystwa Naukowej Pomocy w Cieszynie. — S. 6. . Входив до Державної ради з будівництва водних шляхів у Відні, був делегатом Краківського товариства взаємного страхування. 1912 року був у складі «ширшого» комітету архітектурної виставки у КраковіKatalog wystawy architektury i wnętrz w otoczeniu ogrodowem pod parkiem dra Jordana w Krakowie: czerwiec-październik 1912 r. — Kraków: Drukarnia Uniwersytetu Jagiell., 1912. — S. 18. .

Обраний на посаду маршалка Ліського повіту, де пропрацював близько 14 років. Протягом цього часу споруджував у повіті громадські споруди та елементи інфраструктури за власними проєктами. 1902 року отримав звання почесного громадянина міста Устрики Долішні. Під час війни організував та очолив комітет вихідців із Польщі у місті Грац. Брав участь в українсько-польській війні як офіцер штабу. Виконував обов'язки заступника коменданта Львова. Нагороджений відзнаками «Львівські орлята» та «Хрестом оборони Львова з мечами». 1922 року призначений головою Вищої державної контрольної палати. Незабаром по цьому став президентом міжвідомчої комісії з дослідження державного лісового господарства.

Помер 22 травня 1929 року у Львові та похований на Личаківському цвинтарі (поле 14)Nicieja S. Lwów. Ogród snu i pamięci. Dzieje Cmentarza Łyczakowskiego oraz ludzi tam spoczywających w latach 1786—2010. — Opole: Wydawnictwo MS, 2011. — S. 407. — ISBN 978-83-61915-07-2.. Перша дружина — Людвіка Стшелецька. В першому шлюбі народилися син Броніслав та донька Софія. Овдовів, після чого одружився вдруге з Марією Гейдль. У цьому шлюбі народилися сини Фелікс (інженер), Людвік (директор Музичного товариства в Любліні), донька — Марія, в шлюбі Смоленська.

Реалізовані проєкти Неоготично-неороманський костел святої Катерини в селі Мильчиці Львівського району (1886—1887, спільно з Юліаном Цибульським). Тепер церква святого ДмитріяBetlej A. Kościół parafialny p.w. Św. Katarzyny w Milczycach // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków: Drukarnia Narodowa, 1995. — Т. 3. — S. 123, 126—127. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. 1). — ISBN 83-85739-25-4. . Корпус Сільськогосподарської академії Дублянах під Львовом (1888, співавтор Адольф Мінасевич). Тютюнова фабрика у Винниках (1890-ті). Дві вілли на нинішній вулиці Вербицького у Львові. Під № 4 — власна вілла архітектора із фасадами з елементами німецького народного стилю (1890), № 6 — вілла письменника Я. К. Зелінського у стилі французького неоренесансу (1891). Реконструкція будинку бібліотеки Оссолінських на вулиці Стефаника, 2 у Львові. Здійснена спільно з Лукашем Бодашевським. Було, зокрема, виконано нові обрамування вікон і декорацію інтер'єрів книгосховища. 1891—1892 рокиAdamski J. Dawny kościół p.w. Św. Agnieszki i klasztor SS. Karmelitanek Trzewiczkowych (później gmach Ossolineum) // Kościoły i klasztory Lwowa z okresu przedrozbiorowego. — Kraków: Antykwa, 2011. — Т. 19. — S. 272. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. 1). — ISBN 978-83-89273-92-5.. Павільйон Рацлавицької панорами на Галицькій краєвій виставці (1894). Лікарняний комплекс у Львові для невиліковно хворих фундації Антона і Валерії Білінських на нинішній вулиці Смаль-Стоцького. Збудований у 1891—1897 роках у співавторстві із Ігнатієм Брунеком, Іваном Левинським, Юзефом Каетаном Яновським. Житлові будинки у Львові на вулиці Бандери, 9 (1889) і 91—93 (1897). Будинок колишнього закладу для незрячих фундації графів Єжи Чарторийського та Станіслава Мицєльського на вулиці Франка, 119 у Львові (1899, співавтор Юзеф Каетан Яновський). Розбудова фабрики Кароля Пітча на нинішній вулиці Жовківській, 11 у Львові (1900, нині радіоремонтний завод). Сецесійні прибуткові будинки Стефана Мичковського на нинішній вулиці Франка, 124—132 у Львові, збудовані 1907 року. Скульптурне оздоблення ймовірно Ю. Шебеста. Житловий будинок на проспекті Шевченка, 23 у Львові (1909). Проєкт гробівця на Стрийському цвинтарі у Львові для поховання австрійських солдатів, загиблих під час першої світової війни (1916)Харчук Х. Формування Стрийського цвинтаря у Львові (друга половина XVII — кінець XIX ст.) // Народознавчі зошити. — 2012. — № 6 (108). — С. 1232. — ISSN 1028-5091..

Примітки

Джерела

Ґранкін П. Е. Архітектор Юліан Цибульський // Будуємо інакше. — 2000. — № 6. — С. 46.

Brzozowski S. Ramułt (Baldwin Ramułt) Ludwik // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław —Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź: PAN, 1987. — T. XXX/3, zesz. 126. — S. 553—554. — ISBN 83-04-02733-X. Łoza S. Baldwin-Ramułt Ludwik // Słownik architektów i budowniczych polaków oraz cudzoziemców w Polsce pracujących. — Warszawa: Wydawnictwo im. Mianowskiego, Instytutu popierania nauki, 1931. — S. 25. Śp. inż. Ludwik Baldwin-Ramułt // Ilustrowany Kuryer Codzienny. — 1929. — № 159. — S. 8.