Михайло Васильович Винокуров () ( , Саранськ — 25 квітня 1955, Москва) — фахівець у галузі конструкцій залізничних екіпажів, динамічної взаємодії рухомого складу і колії, педагог і організатор нових напрямків у транспортній науці, генерал-директор тяги II рангу, доктор технічних наук, професор.
Біографія
Михайло Васильович Винокуров народився 5 листопада (18 листопада) 1890 р. в багатодітній родині міщан в м. Саранську (Республіка Мордовія, колишня Пензенська губернія). Батько — Василь Євлампійович Винокуров (1851 — 07.12.1904), росіянин, працював прикажчиком. Мати — Олександра Степанівна Галицька (14.04.1865 — 06.05.1936), росіянка, домогосподарка.Метрична книга Трисвятительської церкви м. Саранська за 1890 рік, І частина за №29.
1909 р. — закінчив Пензенське реальне училище. 1909—1914 рр. — Навчався на механічному факультеті Донського політехнічного інституту (м. Новочеркаськ), після закінчення якого захистив дипломний проект по конструкції паровоза і отримав диплом I-го ступеня на звання інженера-технолога.Рада Олексіївського Донського політехнічного інституту 3.06.1914 № 67/1544 м. Новочеркаськ. 1914—1915 рр. — Працював на Владикавказькій залізниці на посаді помічника машиніста і машиніста потягу, повністю відбувши паровозний ценз, а потім інженером технічного відділу Головних Ростовських майстерень. 1915—1916 рр. — Помічник начальника механічного цеху Головних Ростовських майстерень. 1916 р. — інженер-конструктор з розробки проектів нового обладнання (преси, акумулятори, насоси, верстати, печі) для виготовлення трьох- та шести-дюймових фугасних снарядів. 1918 р. — начальник технічного відділу та завідувач вагонними цехами Головних Ростовських майстерень. 1920 р. — організував школу ФЗУ при Головних Ростовських майстерень Північно-Кавказької залізниці. 1922 р. — заступник начальника Ростовського паровозовагоноремонтного заводу (колишні Головні Ростовські майстерні Владикавказької залізниці).У 1929 році Головні Ростовські майстерні було виведено зі складу Владикавказької залізніці та переіменовано на Ростовський-на-Дону ордена Червоного Прапора паровозоремонтний завод ім. В.І.Леніна
В результаті проведених Винокуровим М. В. в 1922—1923 рр. організаційно-технічних заходів щодо спеціалізації роботи бригад, впровадження графіків ремонту, — простій паровозів знизився з 56 днів до 22 днів, а простій вагонів при споруді, відновлювальне та капітальному ремонті знизився з 80 до 25 днів. У той же час, витрата робочої сили на відновлювальний ремонт вагона зменшився з 12000 людино-годин до 7000 людино-годин.
Крім роботи на виробництві, в період 1920—1934 рік Винокуров М. В. викладав проектування в Ростовському Політехнікумі шляхів сполучення по курсу паровозів і тяговому господарству, а також, читав лекції з паровозів, вагонів та двигунів внутрішнього згоряння.
1926 р. — обраний членом Правління та проректором Донського політехнічного інституту і старшим асистентом по кафедрі «Залізничної справи». 1927 р. — працював за сумісництвом головним інженером Ростовського відділення тресту «Тепло і сила». 1923—1928 рр. — Винокуров М. В. був членом Міськради в м. Ростові-на-Дону. Вересень 1929 — затверджено ГУС-му Наркомпросу доцентом Донського Політехнічного інституту по кафедрі «Залізнична справа». Серпень 1929 — призначений заступником директора та проректором з навчальної частини уперше відкритого Ростовського інституту інженерів залізничного транспортуНаказ Наркому Шляхів Сполучення, серпень 1929., а також завідував кафедрою «Рухомий склад залізниць». За відмінну організацію навчального процесу в Ростовському інституті він був премійований золотим годинником і «Почесною грамотою» ВЦРПС. 1932 р. — за розпорядженням Наркома шляхів сполучення організував філію Центрального науково-дослідного теплотехнічного інститутуЦентральний науково-дослідний теплотехнічний інститут у наш час має назву ВАТ Всеросійський двічі Ордена Трудового Червоного Прапора теплотехнічний науково-дослідний інститут, - перша науково-дослідна установа, що заснована постановою Ради Труда і Оборони наказ 331 п.27 від 13.07.1921 при Головному Управлінні по паливу, "з метою планомірного наукового вивчення та розробки практичних питань теплотехніки, що висуваються життям, та пов'язаними з ними техніко-економічнимі завданнями, а також для підготовкі висококваліфікованих спеціалістів. , де був директором до 1 вересня 1934. Вересень 1934 — перейшов на роботу до Дніпропетровського Транспортного інституту ім. Л. М. КагановичаЗгідно з розпорядженням Центрального Управління навчальними закладами Народного комісаріату шляхів сполучення (НКШС), вересень 1934 р., де завідував кафедрою «Вагони», був заступником директора з навчальної частини і завідувачем науково-дослідним сектором. 1936 р. — затверджено ВАК ВКВШ в наукового ступеня кандидата технічних наук. 1934—1939 рр. — Винокуров М. В. був членом Міськради в м. Дніпропетровську. Березень 1939 — Винокуров М. В. затверджений ВАК ВКВШ професором по кафедрі вагонівПротокол ВАК ВКВШ № 13 від 23.03.1939. і призначений членом науково-технічної ради НКШС.Наказ НКШС №163/Ц наркома Л.М.Кагановича. 1940 р. — призначений директором Науково-дослідного інституту паровозо-вагонного господарства та енергетики НКШС СРСР.Наказ Наркома шляхів сполучення, жовтень 1940.Науково-дослідний інститут паровозо-вагонного господарства і енергетики НКШС СРСР засновано наказом Наркомата шляхів сполучення (НКШС) СРСР від 12.09.1940. В 1941 р. евакуйований в м. Ташкент. Наказом наркомата від 14.12.1941 надійшов до складу Всесоюзного науково-дослідного інституту залізничного транспорту (ВНДІЗТ, або застаріла назва ЦНДІ НКШС) 1942 р., після об'єднання всіх галузевих науково-дослідних інститутів в один — Всесоюзний науково-дослідний інститут залізничного транспорту (ВНДІЗТ) — призначений начальником відділення «Паровозо-вагонного господарства та енергетики». 1943 р. — Винокурову М. В. присвоєно звання генерал-директора тяги II рангу.Постанова Ради Народних Комісарів СРСР від 06.11.1943 р. за № 1220. 1944—1955 рр. — Начальник відділення «вагонного господарства» ВНДІЗТ.Наказ НКШС № 595/ц 1944 р. 1945—1955 рр. — Член науково-технічної ради НКШС (НТР НКШС).Наказ НКШС № 404/Ц 1945 р.В 1946 НТР НКШС реформовано в НТР Міністерства Шляхів Сполучення. 1945—1946 рр. — Призначено головою Міжвідомчої комісії по переробці вагонів метро на широку колію. 1946 р. — затверджено ВАКом МВО СРСР у наукового ступеня доктора технічних наук.Протокол ВАК ВКВШ № 8 від 14.09.1946. 1946—1947 рр. — Призначено головою Урядової комісії з приймання вагонів Московського трамвая.Постанова Ради Міністрів СРСР, 1946 р. 1946—1955 рр. — Член Технічного Ради Міністерства Транспортного Машинобудування.Наказ НКШС № 545 від 13.08.1946 Міністра Транспортного Машинобудування СРСР. 1946—1955 рр. — Затверджено завідувачем кафедрою «Вагонів і вагоно-ливарного господарства» в МІІТі (Московський електромеханічний інститут інженерів залізничного транспорту). 1947—1955 рр. — Винокуров М. В. призначено членом Вченої Ради Академії залізничного транспорту. 1948—1955 рр. — Призначено членом методичної комісії ГУУЗ Міністерства шляхів сполучення СРСР і відповідальним редактором усіх підручників, що випускаються Трансжелдоріздатом по вагонних спеціальностях.
Професор М. В. Винокуров помер 25 квітня 1955. Похований на 25 ділянці Введенського кладовища в Москві.
Нагороди
Орден Леніна (1953).Президія Верховної Ради СРСР, наказ від 27.10.1953. Орден Трудового Червоного Прапора (1945).Наказ Верховної Ради СРСР, 1945. Медаль «За трудову доблесть» (1936).Наказ Верховної Ради СРСР, 1936. Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1945).Президія Верховної Ради СРСР від 06.06.1945. Медаль «В пам'ять 800-річчя Москви» (1948).Наказ Виконавчого Комітета Московської Ради, 1948. Залізничний нагрудний знак «Ударник сталінського призиву» (1936).Залізничний нагрудний знак «Ударник сталінського призиву». Два нагрудних знака «Почесний залізничник» (1940, 1945).Нагрудний знак «Почесний залізничник».Почесний залізничникНаказ НКШС № 1222/Ц 22.12.1945. Нагрудний знак «Відмінний паровозник» (1944).Наказ НКШС № 92/цз от 10.02.1944.Знак «Відмінний паровозник» Наказ Президії Верховної Ради СРСР від 22.09.1943 "Про затвердження нагрудних знаків «Відмінний паровозник», «Відмінний рухівець», «Відмінний шляховик», «Відмінний зв'язківець», «Відмінний вагонник», «Відмінний будівельник», «Відмінний відновник», «Відмінний адміністративний робітник».
Професійна та наукова діяльність
Винаходи: преси, верстати, топки. Проектні роботи: повітряні компресори, верстати, гідравлічні та пневматичні акумулятори, переробки газогенераторних двигунів на рідке паливо, парові машини, мостові й лінійні крани, заводські печі (мартени, випалювальні), пародутьйові топки, система вентиляції цехів, вагони різних типів, цистерни, спецпотяги (лазні, ремонтні поїзди, водокачки, дезінфектори, бронепоїзди), градирні, котельні установки, теплоелектроцентралі, холодильники, чавунно-ливарні та механічні заводи.
Науково-дослідна, інженерна та педагогічна діяльність професора М. В. Винокурова мають різнобічну спрямованість. Інженерна діяльність М. В. Винокурова з 1915 року в ролі начальника технічного відділу, головного інженера Головних Ростовських залізничних майстерень (згодом реорганізованих у паровозовагоноремонтний завод ім. В. І. Леніна) з ремонту та модернізації паровозів і вагонів, проектування теплотехнічних і силових установок, верстатів, компресорів та іншого заводського обладнання, проектування та монтаж навчальних лабораторій з 1920 року доповнюється педагогічною роботою по курсам паровозів і тяговому господарству в Ростовському Політехнікумі шляхів сполучення (згодом перейменованому у Ростовський державний університет шляхів сполучення) і з 1926 року в Донському політехнічному інституті по кафедрі «Залізничне справа». Розроблені М. В. Винокуровим в цей період теплотехнічні установки та топки паровозів з пристосуваннями для використання рідкого і низькосортного твердого палива знайшли широке поширення на залізничному транспорті. Спроектовані і побудовані під керівництвом М. В. Винокурова котельні установки в п'ятдесяти основних і оборотних депо Закавказької, Середньоазійської, Ташкентської і Оренбурзької залізниць, теплоцентралі заводу «Ростсельмаш», Новоросійської конденсаційної електростанції, на тютюновій фабриці у м. Ростові-на-Дону, на станції Тихорецькій Північно-Кавказької залізниці й інші експлуатуються досі. Також діють дотепер відремонтовані і побудовані під керівництвом М. В. Винокурова лабораторії теплових двигунів, зварювальний, прикладної механіки, чавунно-сталеливарний і механічний завод Ростовського інституту інженерів залізничного транспорту, вагони-лабораторії з випробування гальм і динамометрії.
Публікації та книги
Друковані праці: курс паровозів, наукова організація праці, динаміка, коливання і стійкість вагонів, топкове обладнання, виносні топки, конструювання, експлуатація, економіка і ремонт всіляких типів вагонів, підвищення економічності паровозів.
У 1925 році М. В. Винокуров написав «Теоретичний курс паровозів» для студентів залізничних технікумів, який містив у собі багато нового матеріалу з удосконалення системи топки, теорії теплопередачі, динаміки і кінематики паровозів, з'явився у великій частині результатом власних досліджень і розробок М. В. Винокурова.
На думку М. В. Винокурова: «Проблема небезпечних швидкостей, що призводять до сходу з рейок рухомого складу, і динамічного впливу рухомого складу на верхню будову колії є однією з найбільш важких, але актуальних завдань прикладної механіки». У 1936 році їм була захищена кандидатська дисертація, присвячена дослідженню коливань і стійкості вагонів.
У 1939 році М. В. Винокуровим опубліковано капітальну працю «Дослідження коливань і стійкості вагонів» (Праці ДІІТу, випуск XII, 1939, 19 д.а.), який був першим серйозним внеском у цю важливу і складну галузь транспортної механіки.