Гельський шрифт (, [kɫ̪oː ˈɡeːɫ̪əx]) — термін, яким позначають сім'ю острівних шрифтів, розроблених для писання ірландською мовою. Їх використовували між XVI та XX століттями. Іноді всі гельські шрифти називають «кельтськими» або унціальними, хоча більшість гельських шрифтів не є унціальними. В Ірландії термін cló Gaelach вживають як протиставлення до терміна cló Rómhánach (себто романський шрифт). Іноді гельський шрифт називають ірландським. «Англо-саксонський» шрифт XVII ст. належить до цієї категорії, оскільки він, як і гельський/ірландський походить від рукописних шрифтів Ірландії.
Характеристика
Окрім 26 літер латинської абетки гельський шрифт повинен містити всі голосні з гострим наголосом (Áá Éé Íí Óó Úú), набір приголосних із крапкою зверху (Ḃḃ Ċċ Ḋḋ Ḟḟ Ġġ Ṁṁ Ṗṗ Ṡṡ Ṫṫ), а також тиронський знак et «⁊», який в ірландській уживають замість сполучника agus. Гельські шрифти також часто містять острівні форми літер s та r, а деякі — також лігатури, які вживали у ранніх гельських рукописних текстах. Малу букву i пишуть без крапки (хоча вона не є відповідником турецької ı), а літери d, f, g та t мають острівні форми. Багато сучасних гельських шрифтів містять форми літер j, k, q, v, w, x, y та z, а також підтримують голосні, які вживають у інших кельтських мовах. Вони також розрізняють знаки & та ⁊ (як це є у традиційній типографії), хоча деякі сучасні шрифти помилково заміняють амперсанд тиронським знаком, оскільки обидва означають і (сполучник).
Походження
Ірландська унціальна абетка походить із середньовічних рукописів як «острівний» варіант латинського письма. Перший гельський шрифт було укладено 1571 року для використання у катехизмі, що мало сприяти наверненню ірландців до протестантства, чого добивалася англійська королева Єлизавета I.
Використання Друкування цим шрифтом було загальноприйнятим у Ірландії до середини XX ст. Сьогодні ж його використовують переважно з декоративною метою; наприклад, чимало ірландських газет друкують свої назви на титульній сторінці гельським шрифтом, також він популярний у назвах пабів, вітальних листівок та реклами. Едвард Ллуйд у своїй праці про граматику корнської мови вживає приголосні з гельського шрифту на позначення звуків [ð] та [θ].
Гельский шрифт у Юнікоді Юнікод відносить гельський шрифт як варіант латинської абетки. Малу острівну літеру g (ᵹ) було додано у версії 4.1 як частину Phonetic Extensions block, оскільки ірландські мовознавці використовують її для позначення звука [ɣ]. Unicode 5.1 (2008) згодом додав велику літеру G (Ᵹ), а також велику й малу літери D, F, R, S, T; обернену острівну g не було додано, оскільки Едвард Ллуйд вжив її у своїй праці Archaeologia Britannica 1707 року як науковий правопис корнської мови. Ᵹ ᵹ острівна G (U+A77D, U+1D79) Ꝺ ꝺ острівна D (U+A779, U+A77A) Ꝼ ꝼ острівна F (U+A77B, U+A77C) Ꝿ ꝿ обернена острівна G (U+A77E, U+A77F) Ꞃ ꞃ острівна R (U+A782, U+A783) Ꞅ ꞅ острівна S (U+A784, U+A785) Ꞇ ꞇ острівна T (U+A786, U+A787)
Приклади
Інші приклади
Див. також Готичне письмо, Фрактура Ірландсько-англосаксонське письмо Латинська абетка Унціал
Примітки
Джерела Lynam, E. W. 1969. The Irish character in print: 1571–1923. New York: Barnes & Noble. First printed as Oxford University Press offprint 1924 in Transactions of the Bibliographical Society, 4th Series, Vol. IV, No. 4, March 1924.) McGuinne, Dermot. Irish type design: A history of printing types in the Irish character. Blackrock: Irish Academic Press. ISBN 0-7165-2463-5