Малоросійські козаки () — суспільний стан в Російській імперії, що існував на землях ліквідованого Війська Запорозького. До нього відносились т.з. реєстрові козаки, яких було внесено в «списки реорганізованої козацької верстви під час ревізії 1782 р.»Н.С. К истории малороссийских казаков в конце XVIII и в начале XIX века // Киевская старина. — 1897. — Т. 57. — No 7. — С. 463.. Після оформлення кріпацтва вони користувались правом особистої свободи, а ті з козаків, чиї роди не були внесені в списки були переведені до кріпацького стану.
Формування стану завершилось тільки в 30-х роках XIX ст. А сам процес становлення сослов'я породжував надії на відновлення старої автономії та пільг. А також стимулював прийняття участі малоросійських козаків у військових кампаніях Російської імперії, які попри обіцянки влади залишались нереалізованимиО. Бачинська. «Малоросійські козаки» XIX ст.: соціо-демографічна характеристика та територіальне розселення // Історико-географічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2012. — Число 12. — С. 15-26 .
Назва Відповідно Своду Законів Російської імперії козаками називались військовослужбовці які офіційно перебували на службі. Водночас малоросійські козаки відносились до сільських обивателів, і зберегли козацьку назву та частину прав через історичні передумовиРекрутська та земські повинності малоросійського козацтва в першій половині XIX ст. (за “Сводом законов Российской империи) / М. Міц // Чорноморська минувшина: Зб. наук. пр. — 2010. — Вип. 5. — С. 39-52. — укр..
Історія
Після ліквідації Гетьманщини і всього Війська Запорзького, повстало питання про права старшини та виборних козаків. Козацькій старшині надавалися аналогічні права що отримало російське дворянство завдяки закону про «Учреждения о губерниях 1775». З 1785 р. на шляхетство поширилася чинність царської Жалуваної грамоти дворянству 1785, згідно з якою проголошувалася повна свобода дворян від обов'язкової військової служби, передбачалося утворення дворянського товариства в кожній губернії з правом обрання свого предводителя, надання дворянських титулів, вирішення питань щодо достовірності доказів претендента на дворянство, подання петицій безпосередньо до престолу ітд.
Відстуність точних рекомендацій і правил призвели до значних порушень в отриманні дворянства. На кінець XVIII ст. понад 100 тис. встигли тим чи іншим чином довести чи сфальсифікувати шляхетське походження. В тому числі значна кількість представників рядового козацтва. При тому що на момент ліквідації в Гетьманщині проживало дорослих чоловіківКабузан В. М. Изменения в размещении населения России в XVIII — первой половине XIX в.— Москва., 1971. . Це призвело до перегляду справ герольдією, і скасування дворянського звання для більшості представників рядового козацтва. Тих з них хто відносився до т.з. реєстрових козаків, яких було внесено в «списки реорганізованої козацької верстви під час ревізії 1782 р.» користувались правом особистої свободи, право на володіння і продаж землі, а також правом в подальшому довести своє дворянське походження. Ті з козаків, чиї роди не були внесені в списки були переведені до кріпацького стану.
Завдяки наказу 1801 р. останні почали масово почали подавати клопотання про повернення до козацького стану («иски о казачестве») до відповідних установ. Задля вирішення ситуації, малоросійський генерал-губернатор князь Олексій Куракін звернувся до Сенату з клопотанням. Але воно було відхилено сенатським наказом 28 червня 1803 р., за яким право вийти з кріпацької залежності надавалось лише тим козакам, предки яких були записані до реєстру і випадково були закріпачені. Для підтвердження свого походження козак мав надати писемні докази, а за їх відсутності, слід було звернутися до свідків з дворян, козаків або міщанПиріг П.В., Любич О.А. Адміністративно- територіальна реформа та формування чиновницько-бюрократичного апарату на Чернігівщині в першій половині XIX ст. // Вісник Чернігівського державного інститут права, соціальних технологій та праці. — 2008. — No 1. — Табл. 2..
Внаслідок приєднання земель Речі Посполитої та Півдня та Криму, невідповідність малоросійського козацького стану новим реаліям через відсутність нерегулярної військової служби призвела проблем їх інтерграції до станів існуючих в той час в Російській імперії. Єдиним дієвим заходом урядом для вирішення даного питання були створення сприятливих умов для переселення на прикордонні території, зокрема Кубань. За першу половину XIX ст. цим скористались до 100 тис. малоросійських козаків.
Загальні відомості Служба
Повинності
Побут
Демографія Кількість козацького населення змінювалась протягом другої половини XIX ст. Так, у 1858 р. вона складала 436661 або 29,7%, то у 1894 р. — 591350 осіб, що складало вже 25,29% від населення Чернігівської губернії. На таку кількість населення припадало близько 115975 дворів (30,2%).
В кінці XIX ст. найбільша кількість козаків проживала у південних повітах губернії: Сосницький — 38,8%, Ніжинський — 39,6%, Конотопський — 41,8%, Кролевецький — 46,4%, Козелецький — 49,5% Борзненський — 54%, в усіх разом — близько 40%. Вони були найбільш густо заселеними. Анклавно козаки складали понад 30–40% у деяких районах Остерського, Мглинського, Новгород-Сіверського, Городнянського та Чернігівського повітів.
Козацьке населення Полтавської та Чернігівської губерній на 1862 р.Полтавська губерніяЧернігівська губернія Повіт Чол. Жін. Всього % Повіт Чол. Жін. Всього %Гадяцький4083642134829708,1Борзнянський26823291635598612,8Глухівський1217513188253635,8Зіньківський3630736398727057,1Золотоніський535805446210804210,5Городнянський79818696166773,8Кобеляцький1187413236251102,5Козелецький1922921189404189,3Костянтиноградський3967424482110,8Конотопський1986621375412419,4Кременчуцький3761040214778247,6Кролевецький1844720083385308,8Лохвицький2752128606561275,5Мглинський1504515802308477,1Лубенський2420823556477644,7Ніжинський22048240434609110,6Миргородський3358335242688256,7Новгород-Сіверський67857424142093,3Переяславський4509447129922239,0Новозибківський3528355870861,6Пирятинський3436034224685846,7Остерський1055111436219875,0Полтавський4054641857824038,1Сосницький1843319390378238,7Прилуцький4666047104937649,1Стародубський1229813148254465,8Роменський3616536955731207,1Суразький2069218442530,9Хорольський повіт3341734326677436,6Чернігівський1513315689308227,1ВсьогоІз врахуванням козацького населення позаштатних міст Градизьк і Глинськ.5057285186871024415100Всього210411226368436779100
Примітки
Література Дядиченко В. А. Нариси суспільно-політичного устрою Лівобережної України кінця XVII – початку XVIII ст. – К.: Вид-во АН УРСР, 1959. – 532 с.