Якопо делла Кверча ( 1374 — 1438 ) — відомий італійський скульптор перехідної доби від середньовіччя до відродження. Один з попередників Мікеланджело Буонарротті, який вивчав твори Якопо делла Кверча.

Біографія Походив з провінції, тож ніхто не подбав про створення його життєпису за життя. Про ранні роки Якопо практично нічого не відомо: ні день і місце його народження, ні рік. За рік народження умовно прийнято 1374, хоча він ймовірно народився між 1371 та 1374 роками.

Якопо делла Кверча — прізвисько, за яким він і увійшов у історію мистецтва (його справжнє ім'я — Якопо ді П'єтро д'Аньоло ді Гварнері).

Лише в середині 16 століття Джорджо Вазарі спробував відтворити життєпис Якопо делла Кверча. За свідченнями Вазарі, Якопо народився в місті Кверчегросса неподалік Сієни. Якщо це так, то стає зрозумілим походження прізвиська Кверча, хоча це може бути черговою вигадкою самого Вазарі.

Батько, П'єтро д'Аньоло з родини Гварнері був ювеліром і різав по дереву. Тому перші художні навички Якопо отримав від батька. У 1386 році родина перебралася до Лукки, куди перевезла сина. За припущеннями, молодий Якопо міг навчатися в майстерні скульптора Антоніо Пардіні. У 1394 р. Якопо втік з Лукки, аби уникнути переслідування після бійку з городянином.

Помер в Сієні.

Творчість

Ранні твори 1401 року брав участь в конкурсі на скульптурне оздоблення північних воріт флорентійського Баптистерію.

Конкурс тоді виграв Лоренцо Гіберті, проектні рішення якого і задовольнили прискіпливе журі. Якопо виконав деякі роботи в соборі Флоренції, але в місті не затримався У 1403 році він працював у Феррарі, де виконав з мармуру Мадонну з гранатом.

У 1406–1407 роках Якопо делла Кверча виконав замовлення синьора Лукки  Паоло Гуїніджі — створив надгробок його дружини Іларії дель Карретто (собор Сан Мартино, Лукка). Скульптор звернувся до північноєвропейської традиції надгробків  — померла лежить на кришці сакрофага в розкішному одязі наче уві сні. Кверча доповнив композицію собачкою господині і фігурами путті з гірляндами на бічних сторонах саркофагу. Крила путті і гірлянди створюють гармонійний декоративний ритм нехарактерний для готичних надгробків.

Фонтан Гайя в Сієні У 1409 році Якопо отримав замовлення на створення фонтану Гайя на площі П'яцца- дель- Кампо Сієни. Роботи над створенням рельєфів і скульптур для фонтану тривали до 1419 року.

Фонтан мав прямокутний видовжений басейн, три боки якого облямовані мармуровими панелями з рельєфами. Центр був акцентований фігурою мадонни з немовлям в оточенні християнських чеснот. Фігури, що сиділи і нішах, спокійні і розважливі. Про впливи готики нагадували декоративні деталі, комбіновані з ренесансними візерунками. Панелі, створені делла Кверча, були сильно поруйновані з часом. Оригінали сховали в музей.

У 1868 році панелі за давніми замальовками відновив італійський скульптор Тіто Сарроккі (1824–1900), дотримуючись стилістики неоренесанс.

Це не єдиний твір Кверча в Сієні. Він брав участь в створенні рельєфів і для хрещальної купелі в Баптистерії тепер вже Сієни. Рельєф «Захарія в храмі» — справжня картина ренесансного майстра, передана скульптурним засобом: чим далі від першого плану, тим менше висота рельєфу, що створює враження перспективи, яку так старанно вивчають і розвивають різні італійські майстри кватроченто.

Рельєфи в Болоньї Праця по замовленням привела немолодого вже скульптора в місто Болонья. Він отримав замову на створення скульптурних оздоб головного порталу міського (готичного за формами) собору. Скульптор вже завоював повагу і визнання, про що свідчать замовлення відомих релігійних громад і провінційних можновладців. Але дійсно потужні творчі потенції Якопо делла Кверча розкрилися в Болоньї при створенні невеликих прямокутних рельєфів, призначених для окраси головного порталу готичної базиліки. Їх теми — Старий Заповіт. Скульптор працював з дуже твердим істрійським каменем, що не сприяв створенню тонких деталей і дрібниць. На рельєфи роботи делла Кверча це вплинуло найкраще: всі композиції подані узагальнено, а скульптор зосередився на головних подіях і фігурах, лише натяками, знаками (як на іконах) подаючи оточення.

Рельєфи отримали якості неперевершених композицій — формул. Навіть колір матеріалу створював враження бронзи чи якогось металу. Вертикальні пілястри з рельєфами Якопо делла Кверча стануть художньою школою для багатьох генерацій художників і скульпторів Західної Європи, розійдуться світом у зліпках, малюнках, гравюрах, поштівках, фото. Рельєфи стануть класичними взірцями мистецтва Італії 15 століття і Європи доби Відродження.

Вибрані твори

Участь у конкурсі на оздоби північних воріт Баптистерію, Флоренція Мадонна з гранатом, мармур, Феррара Саркофаг Іларії дель Карретто, 1407, Собор Сан-Мартіно, Лукка Надгробок Лоренцо Трента, 1416, базиліка Сан-Фредіано, Лукка Надгробок Єлизавети Онесті, 1416, базиліка Сан-Фредіано, Лукка Різьблений вівтар для каплиці, 1426, базиліка Сан-Фредіано, Лукка Фонтан Гайя, П'яцца дель Кампо, Сієна Рельєфи купелі для Баптистерію, Сієна Мадонна з немовлям, Національна галерея мистецтв, Вашингтон Мадонна з немовлям, теракота, Лувр, Париж Мадонна з немовлям, Державний музей палаццо Тальєскі, Ангіарі Скульптурний триптих «Мадонна з немовлям, двома святими і янголами», Музей Цивіко, Болонья Надгробок Антоніо Будріо, 1435, церква Сан-Мікеле-ін-Боско, Болонья Скульптура Сан Петроніо, Болонья Скульптура Сан Амброджо, Болонья Різьблений рельєф " Благовіщення ", дерево Рельєфи головного порталу собору Сан Петроніо, Болонья Три скульптури тимпану катедралу в Болоньї (Сан Петроніо, Мадонна з немовлям, Сан Амброджо) Надгробок Антоніо Галеаццо Бентівольо, церква Сан-Джакомо Маджоре в Болоньї

Див. також

Базиліка Кватроченто Болонья Мікеланджело Буонарроті

Посилання

Джерела Всеобщая история искусств, т 3, М, «Искусство», 1962, с.92-93 Marco Paoli, Jacopo della Quercia e Lorenzo Trenta: nuove osservazioni e ipotesi per la cappella in San Frediano di Lucca, in Antichità Viva, XIX, 1980, 3, pp.27-36. James H. Beck, Jacopo della Quercia, Columbia University Press, New York 1991. ISBN 0-231-07200-7 Fabio Gabbrielli, La rimozione della fonte di Jacopo Della Quercia dalla Piazza del Campo e la sua ricomposizione nella loggia del Palazzo Pubblico, in Bullettino senese di storia patria, 101.1994(1995), p. 312—352. Robert Munman, I monumenti funebri rinascimentali — e gotici — di Jacopo della Quercia, in Ilaria del Carretto e il suo monumento: la donna nell'arte, la cultura e la società del '400 / Stéphane Toussaint [Hrsg.]. — Lucca: Edizioni S. Marco Litotipo, 1995, p. 57-78. Marco Paoli, Il monumento di Ilaria Del Carretto di Jacopo Della Quercia, Lucca, Pacini Fazzi, 1999. Pierluigi De Vecchi ed Elda Cerchiari, I tempi dell'arte, volume 2, Bompiani, Milano 1999. ISBN 88-451-7212-0 Massimo Ferretti, Fonte Gaia di Jacopo della Quercia — Santa Maria della Scala Siena, Protagon, 2001. Gabriele Fattorini, Pietro Lorenzetti, Jacopo della Quercia e gli altri grandi maestri per un itinerario autunnale alla ricerca di «capolavori ritrovati» in undici musei senesi, in Accademia dei Rozzi, 12.2005, 23, p. 31-36. Luciano Bellosi, Jacopo della Quercia e la scultura in terracotta, in Prospettiva, 112.2003(2005), p. 2-17. Gabriele Fattorini, Jacopo della Quercia, Roma, Gruppo Editoriale L'Espresso, 2005. Vittorio Sgarbi, Jacopo della Quercia, in Fotologie: scritti in onore di Italo Zannier / a cura di Nico Stringa. — Padova, Il Poligrafo, 2006. — (Miscellanea; 10). — ISBN 88-7115-522-X, p. 345-34. Gabriele Fattorini, Jacopo della Quercia e l'inizio del Rinascimento a Siena: Domenico di Niccolò 'dei cori', Francesco di Valdambrino, Giovanni di Paolo, Sassetta, Sano di Pietro, Pietro di Giovanni d'Ambrogio, Domenico di Bartolo, Vecchietta, Firenze [u.a.], E-Ducation.it [u.a.], 2008. Комеч А. И. " Древнерусское зодчество конца 10 — начала 12 веков. Византийское наследие и становление самостоятельной традиции ", М, «Наука», 1987