Зи́гмунд Фройд, також Зиґмунд Фройд, Зи́гмунд ФрейдМенжулін Вадим Ігорович. Чому Фрейд, а не Фройд? (, ; повне ім'я Сигізмунд Шломо Фройд ; , Пршибор, Австро-Угорщина (тепер Моравсько-Сілезький край, Чехія) — , Лондон) — австрійський психолог і невролог єврейського походження, який вивчав людське несвідоме. Він розвинув методику вільних асоціацій та тлумачення сновидінь, яку було покладено в основу психоаналізу, і сформулював концепцію структури психіки (Ід, Еґо та Супереґо, або Воно, Я і Над-Я).
Біографія
Сім'я. Фройд та Україна Зигмунд народився у єврейській сім'ї Якоба Фройда та його другої дружини Амалії НатансонGresser, Moshe. Dual Allegiance: Freud As a Modern Jew. State University of New York Press, 1994. — P. 225. .
Батько народився 18 грудня 1815 рокуSigmund Freud's Family Tree в місті Тисмениця (сучасна Івано-Франківська область), в Галичині, і провів там перші 25 років свого життя. У Тисмениці він уперше одружився у 19-річному віці, але перша дружина померла передчасно. Потім одружився вдруге, дав життя двом старшим братам Зигмунда — Еммануелю і Філіпу. Мати — Амалія Натансон — народилася в Україні, в місті Броди на Львівщині, виросла в Одесі.
Дослідження родинного дерева Фройдів по надгробках єврейського кладовища в Бучачі показує, що вперше це прізвище з'явилося там у 1710 році. Воно пішло від жіночого імені Фройде. Таке ім'я мала прабабуся Зигмунда, яка жила в Бучачі. Тоді євреї не мали прізвищ, але після приєднання цього регіону до Австрійської імперії в 1772 році влада змусила євреїв отримати спадкові прізвища. Про це навіть видали спеціальні накази 1787, 1789 і 1805 років. Умови були такі: прізвища мають бути приведені до німецьких, заборона на використання «старих» єврейських прізвищ. Тому сім'я отримала прізвище Фройд на німецький манер. Загалом чотири покоління Фройдів народилося в Бучачі. Зокрема, й дід Зигмунда Соломон (Шломо) Фройд.
Дід Зигмунда Шломо народився в місті Бучачі (нині Тернопільська область), замолоду переїхав до Тисмениці. За одними даними, немає достатніх доказів, що батьки Зигмунда мешкали у Бучачі. Але за іншими даними, вони мешкали у цьому містіБобик І. Лист Ізидора Гельбарта // Співжиття бучацьких міщан з жидівським населенням / до переселення в німецьке місто Фрайберґ (нині — місто Пржибор у Чехії) поблизу кордонів Пруссії та Австрії.
1860 року родина Якоба Фройда через фінансові труднощі перебралась до Відня. У 9 років Зигмунд вступив до гімназії Сперл (середня школа), де став одним із найкращих учнів, та закінчив її на відмінно в 17 років.
У статті «Моє життя і психоаналіз» Зигмунд писав: «Я народився 6 травня 1856 року в Фрайбергу в Моравії, маленькому містечку в нинішній Чехії. Мої батьки були євреї, і сам я залишаюся євреєм. Про моїх предків з батьківського боку я знаю, що вони колись мешкали в рейнських землях, у Кельні; у зв'язку з черговим переслідуванням євреїв у XIV або XV століттях, сімейство перебралося на схід, і впродовж XIX століття воно перемістилося з Литви через Галичину до німецькомовних країн, до Австрії».
Освіта Після завершення гімназії з відзнакою в 17 років Зигмунд планував зробити воєнну або ж політичну кар'єру, але внаслідок антисемітських настроїв та матеріальних труднощів мусив відмовитися від цих намірів. Після тривалих роздумів він 1873 року вступив на медичний факультет Віденського університету. До медицини він не відчував ані найменшого інтересу, згодом він неодноразово в цьому зізнавався і писав: «Я не відчував ніякої схильності до занять медициною і професії лікаря», а в пізні роки навіть говорив, що в медицині ніколи не відчував себе «як у своїй тарілці», та й взагалі справжнім лікарем себе ніколи не вважавКасафонт Х. Р. Зигмунд Фрейд. — М. : Издательство АСТ, 2006. — 253 с. — С.. — (Биография и творчество). — ISBN 5-17-037281-7. Джонс Э. Жизнь и творения Зигмунда Фрейда. — М. : Гуманитарий АГИ. — 448 с. — С.. — ISBN 5-89221-006-5. .
У березні 1876 року він під пильним наглядом професора Карла Клауса досліджував статеве життя вугрів, вивчав наявність сім'яників у самців. Це була його перша наукова робота. Найбільше вивчав він під час навчання фізіологію. 1881 року він на відмінно склав випускні екзамени та отримав кваліфікацію лікаря.
У 1882 році розпочав медичну практику. Наукові інтереси привели його до головної лікарні у Відні, де він почав дослідження в Інституті церебральної анатомії. На початку 1880-х років зблизився з Йозефом Бройєром та Жаном-Мартеном Шарко, які значно вплинули на вибір Фройдом напрямку наукової діяльності . У 1884 році винайшов метод зафарбовування нервових шляхів хлоридом золота, але його визнали недосконалим.
Шлюб У 1886 році Зигмунд вступив в шлюб з Мартою Бернейс (Martha Bernays)Gay, Peter. Freud: A Life for Our Time. London: Papermac, 1988. — P. 5. . Надалі у них народилось шестеро дітей — Матильда (1887—1978), Жан Мартін (1889—1967, якого назвали на честь Шарко), Олівер (1891—1969), Ернест (1892—1970), Софія (1893—1920) та Анна (1895—1982). Саме Анна Фройд стала послідовницею батька, заснувала дитячий психоаналіз, систематизувала та розробляла психоаналітичну теорію, зробила значний внесок у теорію і практику психоаналізу в своїх роботах.
Становлення науковця У 1891 році видали працю Фройда «Про афазію», в якій він уперше виступив з аргументованою критикою загальноприйнятої на той час концепції локалізації функцій мозку в певних його центрах і запропонував альтернативний функціонально-генетичний підхід до вивчення психіки та її фізіологічних механізмів. У статті «Захисні невропсихози. Спроба психологічного пояснення.» (1894) та роботі «Дослідження істерії» (1895, спільно з Йозефом Броєром) було засвідчено, що існує зворотна дія психічної патології на фізіологічні процеси та залежність соматичних симптомів від емоційного стану пацієнта.
З початком XX століття починають виходити основоположні наукові роботи: Тлумачення сновидінь (1900)Номер 86 у Рейтингу 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік (Newsweek's Top 100 Books — список 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік ) Психопатологія повсякденного життя (1901) Спогади дитинства Леонардо да Вінчі (1910) Тотем і табу (1913) Вступ до психоаналізу (1916—1917) По той бік принципу задоволення (1920) Психологія мас та аналіз людського «Я» (1921) Я та Воно (1923)
Початок і розвиток наукової діяльності
У 1876—1882 роках — працював в лабораторії психології Ернста фон Брюке, вивчаючи гістологію нервових клітин, також працював в Інституті фізіології, де займався вивченням проблем психоаналізу. Потім перейшов до головного шпиталю Відня. Одержав звання приват-доцента з неврології. Стажувався у доктора Шарко в Парижі, перекладав німецькою мовою праці видатного медика. Відкрив приватну практику психоаналітика.
Фройд, жартуючи, називав себе Мойсеєм психоаналізу. У цьому зобразилося його життєве кредо: якщо антагоніст Риму Ганнібал мріяв про завоювання Риму, то Фройд — про інтелектуальне завоювання світу.
Вчений вірив у розумне й гармонійне облаштування світу під егідою диктатури еліти. У праці «Майбутнє однієї ілюзії», сповідуючи платонівські принципи раціонального влаштування держави, обстоював антидемократичні засади, заперечував визначальну роль народу у суспільному житті й державобудівництві.
5 березня 1902 року до Фройда нарешті прийшли слава й визнання: найясніший цісар Франц Йосиф I підписав офіційний указ про надання вченому звання професора-асистента.
У 1908 році розпочало роботу Віденське психоаналітичне товариство, де збиралися не лише медики, але й творча інтелігенція.
У період з 1910 по 1914 рік працював зі своїм найвідомішим пацієнтом з Одеси Сергієм Панкеєвим, відомішим як «людина-вовк».
У 1922 році Лондонський університет вшановував п'ятьох геніїв людства, зокрема й Зигмунда Фройда та Альберта Ейнштейна. Відтак психоаналітик став популярним не лише у Європі: його запросили на лекції в США, гонорари за це досягали десятків тисяч доларів.
Зигмунд Фройд — вчитель та ідейний натхненник європейського філософа і психолога Карла Юнга.
Останні роки У 1923 році у Фройда виявили рак піднебіння. Вчений переніс 33 тяжкі операції, але продовжував працювати до останніх днів свого життя.
У 1930 році Фройд став лауреатом премії Ґете.
У 1933 році в Німеччині до влади прийшли нацисти; доньку вченого Анну, яка очолювала Всесвітнє психоаналітичне товариство, заарештували. У 1938 році, після приєднання Австрії до Німеччини та й наступних переслідувань євреїв з боку нацистів, становище Фройда значно ускладнилося. Після арешту доньки Анни та допиту в гестапо Фройд вирішив покинути Третій рейх. Однак влада не поспішала випускати його з країни. Він був змушений не тільки підписати принизливу подяку гестапо «за ряд добрих послуг», а й виплатити правлінню Рейху неймовірно величезний «викуп» в сумі 4000 доларів за право покинути Німеччину. Багато в чому завдяки зв'язкам грецької та данської принцеси Марі Бонапарт — пацієнтки та учениці Фройда — йому вдалося зберегти життя і разом з дружиною та донькою емігрувати до Лондона. Дві сестри Фройда потрапили до концентраційного табору, де загинули у 1942 році. Родина Фройда втекла до Лондона.
Нестерпно страждаючи від раку піднебіння, спричиненого тютюнопалінням, у 1939 році він попросив свого лікаря та друга Макса Шура допомогти йому здійснити евтаназію, ідея якої була на той час досить популярною. Той дав Фройду велику дозу морфію, від якої Зигмунд Фройд і помер 23 вересня у 83-річному віці. Тіло Зигмунда Фройда піддали кремації, прах вмістили в одну з давньогрецьких урн із його приватної колекції. Наразі урну зберігають у колумбарії лондонського крематорію Голдерс Грін разом із прахом його дружини Марти і доньки Анни.
Наукова діяльність
Народження психоаналізу Історія психоаналізу бере свій початок у 1880-х роках у Відні, коли Зигмунд Фройд працював над розробкою ефективнішого способу лікування неврологічних та гістріонних захворювань. Дещо раніше Фройд зіткнувся з тим фактом, що частину розумових процесів він не усвідомлював як результат його неврологічних консультацій у дитячій лікарні, і при цьому він виявив, що у багатьох дітей, які мають розлади мовних функцій, відсутні органічні причини для виникнення таких симптомів. Пізніше у 1885 році Фройд проходив стажування в клініці Сальпетрієр під керівництвом французького невролога та психіатра Жана-Мартена Шарко, який справив на нього дуже сильний вплив. Шарко звернув увагу на те, що його пацієнтки часто страждали такими соматичними захворювання, як параліч, сліпота, пухлини, не маючи при цьому ніяких характерних в таких випадках органічних порушень. До роботи Шарко вважали, що жінки з істеричними ознаками мали блукаючу матку ( означає «матка»), але Шарко встановив, що у чоловіків також могли виникати подібні психосоматичні симптоми. Фройд також ознайомився з експериментами в галузі лікування істерії, які проводив його наставник та колега Йозеф Бреєр. Це лікування було поєднанням гіпнозу та катарсису, пізніше у цьому методі процеси розрядки емоцій отримали назву «абреакція».
Попри те що більшість вчених вважала сновидіння або набором механічних спогадів про минулий день, або безглуздим набором фантастичних образів, Фройд розвивав точку зору інших дослідників про те, що сновидіння є зашифрованими повідомленнями. Аналізуючи асоціації, які виникали у хворих у зв'язку з тією чи іншою частиною сновидіння, Фройд робив висновки про етіологію розладів. Усвідомлюючи виникнення свого захворювання, пацієнти, як правило, виліковувались.
У молоді роки Фройд зацікавився гіпнозом та його використанням для допомоги душевнохворим. Пізніше він відмовився від гіпнозу, надаючи перевагу своєму власному методу вільних асоціацій та аналізу сновидінь. Ці методи стали основою психоаналізу. Фройд також цікавився тим, що тоді називали істерією, а зараз відомо нам як гістріонний розлад особистості, часто — конверсійний розлад або розлади.