Піцетті Ільдебрандо (, 20 листопада 1880, Парма — 13 лютого 1968, Рим) — італійський композитор, диригент, музикознавець, музичний критик і педагог. Член Італійської Академії (з 1939).
Біографія Він навчався в дитинстві у отця — Одоардо П. (1853—1926), вчитель грі на флейті і музично теоретичних предметів, в 1895-1901- в Пармські консерваторії у Т. Ризи (гармонії, контрапункт) та Дж. Тебальдіні (композиції). З 1901 року він працював диригентом у Пармі, з 1907 професором консерваторії (клас композиції), з 1908 — викладачем Флорентійського музичного інституту (1917—1924 його директором). З 1910 він писав статті для газет в Мілані. У 1914 році він заснував музичний журнал «Dissonanza» у Флоренції. У 1923—1935, директор Міланської консерваторії. В 1936 році директор кафедри композиції Національної Академії «Санта Чечілія» в Римі (1948—1951 її президентом). За цей час він часто виступає диригентом у Європі та за кордоном, як і раніше пише критичні статті та книги. Його роботи були досить рідкісні, проте, він продовжував складати їх майже до останніх років свого життя.
Музичні твори
Опери: Федра (1915, Мілан), Дебора і Іаїль (1922), Фра Герардо (1928, Мілан), Чужоземець (Lo straniero, 1930 року у Римі), Орсеоло (1935), Золото (L'oro, 1947), Ванна Лупи (1949), Іфігенія (1951) Каліостро (1953), Дочка Йоріо (1954), Вбивство у соборі (1958, Мілан), Срібний тапок (1961);
Балети: Їзанела (1913), Венеціанське Рондо (1931); Для солістів, хору та оркестру: Епіталами на слова Катупла (1935); Для оркестру: Симфонії (1914, 1940), Увертюра до трагічного фарс (1911), Літній концерт (1928), 3 симфонічні прилюди «Цар Едіп» Софокла (1904), Танці «Aminte» Т. Тассо (1914);
Хори: Едіп в Колон (1936), Меса-Реквієм (1922;) Для інструмента з оркестром Поема для скрипки (1914), Концерти для: фортепіано (1933), віолончелі (1934), скрипки (1944), арфи (1960); Камерно-інструментальні ансамблі Сонати для скрипки (1919) і для віолончелі (1921) з фортепіано фортепіанне тріо (1925), 2 струнні квартети (1906, 1933); Для фортепіано Дитячий альбом (1906); Для голосу з фортепіано 3 сонети Петрарки (1922), 3 трагічні сонети (1944); </div>
Літературні твори La musica dei Greci, Roma, 1914; Musicisti contemporanei, Mil., 1914; Intermezzi critici, Firenze, (1921); Paganini, Torino, 1940; Musica e dramma, (Roma, 1945); La musica italiana dell'Ottocento, Torino, (1947).
Примітки