Бори́с Я́кович Вайнште́йн (28 травня 1910, Київ — 6 грудня 1944, Угорське королівство) — радянський офіцер, Герой Радянського Союзу. В роки німецько-радянської війни заступник командира стрілецького батальйону з політичної частини 206-го стрілецького полку (99-та стрілецька дивізія, 46-а армія, 2-й Український фронт), капітан.
Біографія Народився 28 травня 1910 року в Києві в сім'ї робітника, єврей.
У 1924—1930 роках працював оббивальником меблів, начальником цеху меблевої фабрики; навчався на вечірньому відділенні робітфаку. 1932 року закінчив два курси Харківського авіаційного інституту. В 1933—1934 роках проходив службу в Червоній армії; у 1933 закінчив курси середнього командирського складу.
Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року (покликаний як молодший політрук запасу). Брав участь в оборонних боях в Україні та Північному Кавказі. З 1943 року брав участь у боях за відвоювання Правобережної та Західної України. Член ВКП(б) з 1943 року. У 1944 році у складі 99 стрілецької дивізії звільняв Угорщину. На початку грудня 1944 року в період підготовки до форсування Дунаю провів велику політико-виховну роботу серед особового складу батальйону. 5 грудня 1944 року першим переправився через річку на північ від міста Ерчі (Угорщина). 6 грудня 1944 року повів батальйон в наступ, забезпечивши прорив оборони противника. Батальйон відбив 15 контратак ворога. У цьому бою загинув.
Похований у населеному пункті Кішмартон (за 28 км на південний захід від Будапешта). Кенотаф знаходиться в Києві на Міському кладовищі «Берківцях» (ділянка 109).
Відзнаки Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 травня 1946 року гвардії капітану Борису Яковичу Вайнштейну посмертно надано звання Героя Радянського Союзу. Нагороджений орденом Леніна.
Література