Яванський носоріг (Rhinoceros sondaicus) — однорогий носоріг з роду носорогів (Rhinoceros) родини носорогових. Один з двох видів роду. Це дуже рідкісна тварина, стан його популяції на сьогоднішній день знаходиться «у критичній загрозі»Яванський носоріг на сайті МСОП . Вид розповсюджений лише у національному парку Уджунг-Кулон в Індонезії. Його популяція становить 40—60 особин.
Спроби утримувати яванського носорога у неволі не дали успіхів: за станом на 2008 рік жодна тварина не жила у зоопарку.
Опис Яванський носоріг має довжину тулуба 3,1—3,2, висоту 1,4—1,7 м, досягає ваги від 900 до 2300 кг. У цього виду носорогів один ріг. У самців він сягає 25 см, у самиць 14 см. Передня складка шкіри піднімається наверху на відміну від інших видів носорогів. Вперше яванського носорога побачив голландський мандрівник Петрус Кампер у 1787 році на острові Ява. З цього й походить його назва.
Розповсюдження Раніше яванський носоріг мешкав у південній та південно-східній Азії. У М'янмі він зник у 1920-х роках, на півострові Малакка та на острові Суматра. Сьогодні він залишився лише в національному парку Уджунг-Кулан на острові Ява. Тут залишилося близько 40 тварин. У національному парку Каттьєн у В'єтнамі визнаний вимерлим 25 жовтня 2011 року.
Спосіб життя Цей вид носорогів полюбляє трав'янисті та чагарникові зарості, а також галявини тропічного лісу. Тривалий час любить лежати на мілководді або у болоті. Веде спосіб життя одинака. Спілкується з іншими носорогами свого виду тільки під час спарювання. Статева зрілість у самців наступає у 6 років, а самок у 4 роки. Вагітність триває 16—17 місяців. Народжується 1 дитинча. Перерва між родами становить 5 років. Самка годує своє дитинча до 2 років.
Харчується яванський носоріг рослинною їжею, переважно листям молодих дерев.
Живуть яванські носороги до 45 років.
Джерела Desmarest (1822). «Rhinoceros sondaicus». IUCN Red List of Threatened Species. Version 2008. International Union for Conservation of Nature. Rhinoceros sondaicus in der Roten Liste gefährdeter Arten der IUCN 2008. Eingestellt von: Asian Rhino Specialist Group, 1996. Abgerufen am 24. Februar 2009
Примітки