Філіпп Соллерс (; власне: Філіпп Жуайо, 28 листопада 1936, Таланс, Жиронда — 5 травня 2023, Париж) — французький письменник, літературний критик, есеїст, автор двох десятків романів.
Біографія Соллерс народився 28 листопада 1936 року в Бордо , в сім'ї заможного промисловця, у шістнадцять років вступив до школи єзуїтів у Версалі, звідки через рік його виключили за недисциплінованість (потайки читав забороненого для учнів Лотреамона тощо).
Його прихід у літературу вітали Ролан Барт і Наталі Саррот . Перший роман Соллерса «Дивна самотність» (Une curieuse solitude, 1958) був зустрінутий схвальними відгуками як справа (Франсуа Моріак), так і зліва (Луї Арагон), проте велика епоха в житті Соллерса почалася в 1960 році, коли він взявся до видання знаменитого антіконформістского журналу Тель Кель . У 1967 Соллерс одружився з Юлею Крістевою .
У 1973 році Соллерс опублікував експериментальний роман «Рай» (Paradis), написаний у вигляді однієї гігантської фрази без знаків пунктуації. Журнал Тель Кель проіснував до 1983 року (на зміну йому прийшов журнал Інфіні). У тому ж році Соллерс робить черговий ідеологічний зигзаг — публікує роман «Жінки» (Femmes), який хоча і був написаний у традиційній манері, але мав скандальний успіх, викликаний портретами відомих французьких інтелектуалів, колишніх сподвижників Соллерса. Наступний скандал відбувається через десять років, коли з'являється роман «Таємниця» (Le Secret, 1993), де Соллерс виступає на підтримку Папи Римського, якому шанобливо підносить свою книгу.
В останні роки у Соллерса вийшли романи «Студія» (Studio, 1997), «Нав'язлива пристрасть» (Passion fixe, 2000), «Зірка коханців» (L'Etoile des Amants, 2002), «Божественне життя» (Une vie divin, 2006).
Соллерс відомий також як есеїст, автор таких яскравих робіт з теорії та історії культури, як «Теорія винятків» (Théorie des Exceptions, 1985), «Сад проти Вищої істоти» (Sade contre l'Etre Supreme, 1989), «Імпровізації» (Improvisations, 1991), нарис про Домінікаі Віван Денон Кавалера з Лувру (Le Cavalier du Louvre, 1995), «Казанова Чудовий» (Casanova l'Admirable, 1998), «Таємничий Моцарт» (Mysterieux Mozart, 2001), «Похвала нескінченності» (Eloge de l'Infini, 2001), «Свобода XVIII століття» (Liberté du XVIIIème, 2002), «Осяяння» (Illuminations, 2002), «Любовний словник Венеції» (Dictionnaire amoureux de Venise, 2004).
Твори
Есе Francis Ponge (présentation et anthologie), Seghers, 1963 ; rééd. 2001 L'Intermédiaire, Le Seuil, 1963 Logiques, Le Seuil, 1968 L'Écriture et l'expérience des limites, Le Seuil, 1968 Sur le matérialisme, Le Seuil, 1974 Théorie des exceptions, Folio, 1985 Improvisations, Gallimard, 1991 Liberté du XVIII e (extraits de La Guerre du goût), Gallimard, 2002 La Guerre du goût, Gallimard, 1994 Sade contre l'Être suprême, précédé de Sade dans le temps, Gallimard 1996 La Littérature contre Jean-Marie Le Pen. A propos du roman de Mathieu Lindon : « Le Procès de Jean-Marie Le Pen », P.O.L, 1998. L'Année du tigre, journal de l'année 1998, Le Seuil, 1999 Éloge de l'Infini, Gallimard, 2001 Illuminations à travers les textes sacrés, Robert Laffont, 2003 Dictionnaire amoureux de Venise, Plon, coll. Dictionnaire amoureux, 2004 Le Saint-Ane, Verdier, 2004. Logique de la fiction, Cécile Deffaut 2006 Fleurs, Hermann, 2006 Guerres secrètes, Carnets nord, 2007 Grand beau temps (aphorismes et pensées choisies), Le cherche midi, 2009 Discours parfait, Gallimard, 2010 Vers le Paradis, Desclée de Brouwer, 2010
Романи Une curieuse solitude, Le Seuil, 1958 Le Parc, Le Seuil, 1961, prix Médicis - премія Медічі Drame, Le Seuil, 1965 Nombres, Le Seuil, 1966 Lois, Le Seuil, 1972 H, Le Seuil, 1973 Paradis, Le Seuil, 1981 Femmes, Gallimard, 1983 Portrait du joueur, Gallimard, 1984 Paradis 2, Gallimard, 1986 Le Cœur absolu, Gallimard, 1987 Les Folies Françaises, Gallimard, 1988 Le Lys d’or, Gallimard, 1989 La Fête à Venise, Gallimard, 1991 Le Secret, Gallimard, 1993 Studio, Gallimard, 1997 Passion fixe, Gallimard, 2000 Un amour américain, Mille et une nuits, 2001 L'étoile des amants - Gallimard, 2002 Une vie divine, Gallimard, 2005 Un vrai roman. Mémoires (autobiographie), Plon, 2007 Les Voyageurs du Temps, Gallimard, 2009 Trésor d'amour, Gallimard, 2011 L'Éclaircie, Gallimard, 2012
Монографії Alain Kirili, galerie Adrien Maeght, 1984 Louis Cane, catalogue raisonné sculptures, Galerie Beaubourg, 1986 Les Surprises de Fragonard, Gallimard, 1987 Rodin : dessins érotiques, avec Alain Kirili, Gallimard, 1987 De Kooning vite, La différence, 1988 ; rééd. 2007 Watteau et les femmes, Flammarion, 1992 Le paradis de Cézanne, Gallimard, 1995 Picasso, le héros, Le cercle d'art, 1996 Les passions de Francis Bacon, Gallimard, 1996 Willy Ronis, Nues, Terre bleue, 2008
Інтерв'ю Entretiens avec Francis Ponge, Seuil-Gallimard, 1963 Délivrance, (avec Maurice Clavel), Seuil, 1976 "Conversation à Notre-Dame", (avec Frédéric Berthet), Communications n°30, 1979 Vision à New York, (avec David Hayman), Grasset, 1981 Le Rire de Rome, Gallimard, 1992 La Divine Comédie (avec Benoit Chantre), Desclée de Brouwer, 2000 Voir écrire (avec Christian de Portzamparc), Calmann-Levy, 2003 Poker (avec Ligne de risque), Gallimard, coll. L'infini, 2005 L'évangile de Nietzsche, Le cherche midi, 2006
Біографії Le Cavalier du Louvre (Vivant Denon), Plon, 1995 ; rééd. Folio-Gallimard Casanova l'admirable, Plon, 1998 ; rééd. Folio-Gallimard Mystérieux Mozart, Plon, 2001 ; rééd. Folio-Gallimard
Аудіоматеріали La Parole de Rimbaud, Gallimard, collection À voix haute, 1999 Écoute de Nietzsche, Leçon philosophique, Fremeaux, 2008 Déroulement du Dao, Fremeaux, 2008
Відеоматеріали Sollers au paradis / Sollers au pied du mur, 1983, réédité en 2007 par Arcades video Sollers-Jean-Luc Godard L'entretien, 1983, rééd. 2006 par Arcades video Sollers joue Diderot / Le trou de la vierge, 1984, rééd. 2007 par Arcades video Nietzsche, miracle français, Les films du Lieu-dit, 2006 Une étrange guerre, film sur Guy Debord « avec Patrick Mosconi comme conseiller, et dont Alice Debord est partie prenante » ; projeté le 19 octobre 2000 sur France 3 Sur la Chaîne de PhilippeSollers, « Sollers visite Debord en dehors des relations spectaculaires » Vers le Paradis, Desclée de Brouwer, 2010
Українські переклади Філіп Солерс. Війна смаку / Пер. з фр. Андрія Рєпи. – К.: К.І.С., 2011. — 472 с. ISBN 978-966-2141-82-5
Критика Олег Собчук. Солерс-есеїст // ЛітАкцент
Література
Eva Angerer, Die Literaturtheorie Julia Kristevas. Von Tel Quel zur Psychoanalyse, Wien, Passagen, 2007 (ISBN 978-3-85165-692-3) Roland Barthes, Sollers écrivain, Paris, 1979 (ISBN 2-02-005187-7) Christophe Bourseiller, Les Maoïstes, Paris, 1996, rééd. 2008, Seuil, pp. 249—259, (ISBN 978-7578-0507-7) Patrick Combes, Mai 68, les écrivains, la littérature, Paris, L'Harmattan, 350 p. (chap. II et VI sur Sollers), 2008 (ISBN 978-2-296-06340-2) Gérard de Cortanze, Sollers, vérités et légendes, Éditions du Chêne, 2001 ; Folio, 2007 Jacques Derrida, La Dissémination, Paris, 1972, p. 319—407 (ISBN 2-02-001958-2) Pierre Jourde, La Littérature sans estomac, Paris, 2002 (chap. " Le Combattant majeur ") Julia Kristeva, Polylogue, Paris, Seuil, coll. Tel Quel, 1977 Michel Foucault, " Distance, aspect, origine : Philippe Sollers ", Critique n° 198, novembre 1963 Gerhard Kaucic, Timothy Liegeti, Guy Debord, John Zorn, Friederike Mayröcker, " Philippe Sollers : tel quel jardins des plantes et D *mots/scribble and voice ", in Die Grüne F Abyss. Internationale polylinguale Zeitschrift für Grüne Kultur/Politik, n° 16b, 1996, p. 117 sq. Hilary Clarke, The Fictional Encyclopaedia : Joyce, Pound, Sollers, 1990 (ISBN 0-8240-0006-4) Philippe Forest, Philippe Sollers, Seuil, 1992 Philippe Forest, Histoire de Tel Quel, 1960—1982, Seuil, coll. Fiction & Cie, 1998 (ISBN 978-2-02-017346-9) Marc-Edouard Nabe, Journal Intime (4 tomes parus), Le Rocher 1992—2000 Armine Kotin Mortimer, Paradis : Une métaphysique de l'infini, L'Infini 89 (hiver 2004), pp. 1-124
Примітки
Див. також Юлія Крістева Тель кель Інфіні
Посилання Філіпп Соллерс - Офіційний сайт
Філіп Солерс Письменник і життя Філіп Солерс Ніцше і французький дух Філіп Солерс Коли Сьоран убожнював Гітлера Філіп Солерс Істина Русо