«Екзосе» ( — летюча риба) — французька крилата протикорабельна ракета. Розроблена французькою фірмою «Aérospatiale» в 1975 році.
Стоїть на озброєні ВМС та ПС понад 25 країн світу. Є найпоширенішою ПКР на Заході. Саме цими ракетами під час Фолклендської війни були затоплені британські есмінці «Шеффілд», контейнеровоз «Атлантик конвейер» і серйозно пошкоджено есмінець «Гламорган». В 1987 році ракета «Екзосе», запущена з іракського літака Dassault Mirage F1, вразила американський фрегат «Старк» у Перській затоці.
Ракета має нормальну аеродинамічну схему з хрестоподібним крилом в середній частині корпусу і такими ж рулями на хвостовому відсіку. Пуск ракети виконується з герметичного контейнера. Під час пуску вказується відстань і пеленг цілі. На відстані до цілі 10 км ракета знижується на мінімальну висоту (8 м) і вмикає РЛС ГСН. Бойова частина має контактний та неконтактний підривачі.
Основними конкурентами Exocet є американська Harpoon, італійська Otomat, ізраїльська Gabriel-V, шведська RBS 15 та китайська серія Yingji.
Етимоголія Назву ракеті дав М. Гійо, тодішній технічний директор Nord Aviation. Це французьке слово для летючої риби з латинської мови exocoetus, транслітерації грецької назви риби, яка іноді залітала в човен: ἐξώκοιτος (exōkoitos), буквально «лежати назовні (ἒξω, κεῖμαι), спати назовні»
Опис
Exocet виробляється компанією MBDA, європейським виробником ракет. Розробка почалася в 1967 році компанією Nord як корабельна зброя під назвою MM38. Через кілька років компанії Aerospatiale і Nord об'єдналися. Основний корпус дизайну був заснований на тактичній ракеті "повітря-земля" Nord AS-30. Корабельна версія MM38 надійшла на озброєння в 1975 році, тоді як розробка авіаційної версії AM39 Exocet почалася в 1974 році і вона надійшла на озброєння ВМС Франції через п'ять років, у 1979 році .
Відносно компактна ракета призначена для атак на невеликі та середні військові кораблі (наприклад, фрегати, корвети та есмінці), хоча множинні влучання ефективні проти більших суден, таких як авіаносці In a recent study by the Russians on the effects of missile boat anti-ship missiles it took three hits to destroy a light cruiser and one to two hits for a destroyer or frigate. Russian missile boat anti-ship missiles have far larger warheads than the Exocet.. Вона керується інерційно під час польоту і переходить на активне радіолокаційне наведення на кінцевій стадії польоту, щоб знайти та вразити ціль. Як контрзахід від ППО навколо цілі, вона тримає низьку висоту під час підльоту, залишаючись всього за один-два метри над поверхнею моря. Через ефект радіолокаційного горизонту це означає, що ціль може не виявити наближення атаки до тих пір, поки ракета не опиниться лише за 6 000 метрів від удару. Це залишає мало часу для реакції і стимулювало розробку систем озброєння ближньої дії (CIWS - close-in weapon systems).
Твердопаливний ракетний двигун забезпечує Exocet максимальну дальність польоту 70 кілометрів (38 морських миль). У версії ракети Block 3 MM40, яка запускається з кораблів, цей двигун був замінений на твердопаливний прискорювач (бустер) і турбореактивний маршовий двигун, що збільшує дальність польоту ракети до 180 кілометрів (97 морських миль). У версії, що запускається з підводних човнів, ракета розміщується всередині пускової капсули.
Заміна для ракет Exocet перебуває у розробці (FC/ASW або SPEAR 5).
Варіанти «Exocet» виробляється в наступних варіантах: MM38 — запуск з корабля. Розгорнуто на військових кораблях. Дальність: 42 км. Більше не виробляється. У Великій Британії була розроблена версія для берегової оборони під назвою "Excalibur" і розгорнута в Гібралтарі з 1985 по 1997 рік. AM38 — запуск з гелікоптера. Лише проводилися тестиBased on the ship launched MM38. Only five tested in 1973 from a Super-Felon helicopter, further development then abandoned for the lighter and smaller AM39. – . SM39 — запуск з підводного човна. B2 Mod 2: розгорнуто на підводних човнах. Ракета знаходиться в герметичній пусковій капсулі (véhicule Sous marin, VSM), яка запускається з торпедних апаратів підводного човна. Після виходу з води капсула викидається, і двигун ракети запускається. Далі ракета поводиться як MM40. Ракету запускають на глибині, що робить її особливо придатною для секретних операцій підводних човнів. AM39 — запуск з повітря. B2 Mod 2: розгорнуто на 14 типах літаків (винищувачі, патрульні літаки, гелікоптери). Дальність від 50 до 70 км, залежно від висоти та швидкості літака, що запускає ракету. MM40 — запуск з поверхні для берегової оборони та надводних кораблів. Block 1, Block 2 та Block 3: розгорнуто на військових кораблях та в берегових батареях. Дальність: 72 км для Block 2, більше 200 км для Block 3.
Модифікації MM40 Block 3 У лютому 2004 року Управління загального озброєння (Direction Générale pour l'Armement - DGA) повідомило компанію MBDA про укладення контракту на розробку і виробництво нової ракети, MM40 Block 3. Вона має покращену дальність дії, що перевищує 180 кілометрів (97 морських миль) – завдяки використанню турбореактивного двигуна Microturbo TRI-40, і включає чотири повітрозабірники, які забезпечують безперервний потік повітря до силової установки під час маневрів з високим перевантаженням.
Ракета Block 3 приймає команди системи наведення GPS, які дозволяють їй атакувати морські цілі з різних кутів і вражати наземні цілі, надаючи їй часткову роль ракети для наземних ударів. Block 3 Exocet є легшою за попередню MM40 Block 2 Exocet .
Французький флот замовив 45 ракет Block 3 Exocet у грудні 2008 року для своїх кораблів, які несли ракети Block 2, а саме для фрегатів класу Horizon та класу Aquitaine. З 2021 року модернізація до стандарту Block 3 також розширювалася на три фрегати класу La Fayette, обрані для продовження терміну служби. Це не будуть нові виробництва, а перетворення старіших ракет Block 2 до стандарту Block 3. Останнє кваліфікаційне випробування MM40 Block 3 відбулося на полігоні Іль-дю-Леван 25 квітня 2007 року, а серійне виробництво розпочалося у жовтні 2008 року. Перший запуск ракети Block 3 з військового корабля відбулося 18 березня 2010 року з фрегата протиповітряної оборони французького флоту Chevalier Paul. У 2012 році новий двигун, розроблений та виготовлений у Бразилії компанією Avibras у співпраці з MBDA, був випробуваний на ракеті MM40 Військово-морського флоту Бразилії.
Окрім французів, ракета Block 3 була замовлена кількома іншими флотами, включаючи Грецію, ОАЕ, Чилі, Перу, Катар, Оман, Індонезію та Марокко .
MM40 Block 3c Варіант "Block 3c" інтегрує цифровий радіочастотний пристрій самонаведення, розроблений компанією Thales. Варіант Block 3c описується як більш стійкий до систем глушіння і може розпізнавати надводні судна на основі використання передових форм хвиль. Ракети Block 3 мають довшу дальність у 200 кілометрів, але зберегли ту саму систему самонаведення, що і Block 2. Ця технологія залишилася аналоговою.
Поставки варіанту Block 3c для французького флоту повинні розпочатися у грудні 2022 року, замовлено 55 нових ракет, а також 45 комплектів "MM40 Block 3c kits" для оновлення існуючих ракет Block 3 до конфігурації Block 3c. У вересні 2023 року тести ракети, проведені фрегатом Alsace, підтвердили готовність варіанту до оперативного використання.
Тактико-технічні характеристики ММ.38 АМ.39 SM.39 MM.40 MM.40 Block 3Рік прийняття на озброєння19751979198519812007Довжина, м5,214,694,695,8<6Діаметр, м0,348Розмах крила, м1,01,11,35Маса ракети, кг735655666870780Дальність стрільби, км4050 (пуск біля землі)70 (Н=10км)5070180Двигун РДТТ ТРДШвидкість Число М 0,93Маса бойової частини 165 кг, спорядження — 50 кг гексоліту (60% гексоген+40% ТНТ)Тип бойової частининапівбронебійнаПідривач ударної дії із затримкою підриву, або неконтактнийСистема керуванняІНС+АРЛ ГСН
Бойове застосування Фолклендська війна
У 1982 році, під час Фолклендської війни, аргентинські військово-морські літаки Dassault-Breguet Super Étendard, оснащені авіаційною версією ракети Exocet AM39, провели атаку, яка призвела до затоплення есмінця Королівського флоту «Шеффілд» 4 травня 1982 року. Дві інші ракети Exocet вразили вантажне судно «Atlantic Conveyor» тоннажем 15 000 тонн 25 травня. Дві корабельні ракети MM38 були зняті з есмінця «Сегі», колишнього есмінця класу Allen M. Sumner ВМС США, та перенесені на імпровізовану пускову установку для наземного використання. Ракети були запущені 12 червня 1982 року, і одна з них вразила британський есмінець «Гламорган».
HMS Sheffield
«Шеффілд» був есмінцем з керованим ракетним озброєнням типу 42 . 4 травня 1982 року «Шеффілд» перебував у бойовій готовності другого ступеня на найпівденнішій позиції серед трьох есмінців типу 42, коли його вразила одна з двох авіаційних ракет AM39 Exocet, випущених аргентинськими ударними винищувачами Super Étendard. Друга ракета впала в море приблизно за півмилі від лівого борту корабля .
Ракета, що вразила «Шеффілд», влучила у правий борт на рівні другого палубного ярусу, пройшла через камбуз молодшого складу та пробила перегородку допоміжного машинного відділення/переднього машинного відділення на висоті 2,4 метра (7 футів 10 дюймів) над ватерлінією, створивши отвір у корпусі приблизно 1,2 на 3 метри (4 на 10 футів). Ймовірно, бойова частина ракети не вибухнула. Але через велику кількість горючих декоративних матеріалів, пінних наповнювачів теплоізоляції корабельних конструкцій, синтетичних тканин і фарб пожежа, яка виникла через роботу ракетного двигуна, стала швидко поширюватися, температура в епіцентрі досягла 950—1100 °C. Пожежа припинилася лише ввечері 5 травня, після повного вигоряння кількох центральних відсіків і частково корабельної надбудови. Двадцять членів екіпажу загинули і 26 отримали поранення. Корабель затонув під час буксирування 10 травня. Втрата «Шеффілда» стала глибоким шоком для британської громадськості та уряду.
Офіційний звіт Ради з розслідування Королівського флоту заявив, що докази свідчать про те, що бойова частина не здетонувала. Протягом чотирьох з половиною днів, поки корабель залишався на плаву, було проведено п'ять рятувальних інспекцій і зроблено кілька фотографій. Членів екіпажу було допитано, і свідчення надали спеціалісти з Exocet (у Фолклендській війні Королівський флот мав 15 надводних бойових кораблів, озброєних Exocet). Жодних доказів вибуху не було виявлено, хоча горіння пального від ракетного двигуна спричинило пожежі, які не вдалося загасити, оскільки обладнання для гасіння пожежі вийшло з ладу.
SS Atlantic Conveyor «Atlantic Conveyor» був контейнеровозом тоннажем 14 950 тонн з системою завантаження/вивантаження типу "рол-он/рол-оф", який поспішно переобладнали для перевезення літаків на палубі. Він перевозив гелікоптери та запаси, включаючи касетні бомби. Дві ракети Exocet були випущені по фрегату, але його засоби захисту їх збили з курсу, і вони перенавелися на «Atlantic Conveyor». Обидві ракети влучили в контейнеровоз у лівий борт, і бойові частини вибухнули або після проникнення через корпус судна, або при ударі . Свідок принц Ендрю повідомив, що уламки спричинили "сплески у воді приблизно за чверть милі". Дванадцять людей загинули, а вцілілих забрали на HMS «Hermes». «Atlantic Conveyor» затонув під час буксирування через три дні.
HMS Invincible