Кришталевий череп — модель людського черепа, виготовлена з цілісного шматка гірського кришталю або димчастого кварцу, котрій приписується мезоамериканське доколумбове походження. Існує 12 кришталевих черепів різного розміру та деталізації. Науковою спільнотою визнані підробками, створеними в XIX ст.

Опис Хоча майже всі кришталеві черепи часто приписують ацтекам, тольтекам, міштекам або мая, вони не відображають художніх чи стилістичних характеристик жодної з цих культур. Справжні кам'яні черепи більш стилізовані, виготовлялися з базальту і розписувалися. Міштеки іноді виготовляли золоті голови з рисами черепів, але завжди з цілими очима, носами й вухами. Мая також виконували барельєфи черепів, але часто зображали їх у профіль. Деякі з кришталевих черепів просвердлені вертикально, але справжні людські черепи, якщо нанизувалися, то просвердлювалися горизонтально.

У XXI столітті у світі відомо 12 черепів такого типу, виготовлених з гірського кришталю. 9 з них перебувають у приватних колекціях. Решта виставлені у Вашингтонському музеї Смітсонівського інституту, Паризькому Музеї примітивного мистецтва і в Британському музеї.

Знахідки

З середини XIX століття в західних виданнях почали з'являтися повідомлення про крихітні кришталеві черепи, які торговці доколумбовими старожитностями видавали за спадщину цивілізацій ацтеків, мая і ольмеків, стверджуючи при цьому, що вік черепів не менше 500 років. Дослідники виділяють три серії кришталевих черепів, які об'єднує спільна техніка виконання та історичній періоди, в які відкрилося існування цих артефактів.

Перша серія кришталевих черепів з'явилася в 1850-1880-і роки. Вони невеликі, не більші за 4 см, і вертикально просвердлені. Ймовірно, були створені у Мексиці та слугували намистинами. Не виключено, що намистини створені аборигенами, а потім дороблені для продажу європейським колекціонерам.

Найдавніший зразок придбаний у 1856 році британським банкіром Генрі Крісті. Два інші були виставлені в 1867 році на Всесвітній виставці в Парижі як частина колекції Ежена Бобана, члена Французької наукової комісії в Мексиці. Ще один маленький кришталевий череп був придбаний у 1874 році національним музеєм Мехіко у мексиканського колекціонера Луїса Костантіно, а інший — у 1880 році. У 1886 році Смітсонівський інститут придбав третій кришталевий череп з колекції Августина Фішера, секретаря колишнього імператора Мексики Максиміліана I.

Черепи другої серії виконані в натуральну величину, отвору не мають. Перший такий череп з'явився у 1881 році в паризькій крамниці Бобана. В каталозі крамниці не було вказано його походження, але Бобан назвав його «унікальним у світі». Спроба продати череп до Національного музею Мексики виявилася невдалою, оскільки куратор музею припустив, що скульптура є скляною підробкою. У каталозі Бобана 1886 року для нью-йоркського аукціону зазначено про ще один кришталевий череп з кришталевою рукою. Доля цих артефактів невідома. Перший череп купив Джордж Х. Сіссон у 1887 році. Артефакт потім купила на аукціоні компанія Tiffany and Co., яка пізніше продала його за собівартістю Британському музею в 1897 році.

Третя серія черепів з'явилося незадовго до 1934 року та представлена єдиним аретфактом. Сідні Берні, лондонський арт-дилер, придбав кришталевий череп невідомого походження, схожий на той, що зберігався у Британському музеї. Він був виконаний у натуральну величину, мав окрему нижню щелепу, і загалом був дуже детальний. У 1936 році куратор Британського музею Адріан Діґбі та антрополог Г. М. Морант у серії статей обмірковували оригінальність цього й попереднього черепів і припускали, що артефакти є копіями якоїсь оригінальної святині месоамериканських народів.

У 1943 році його продали на аукціоні Sotheby's у Лондоні Фредеріку Артуру (Майку) Мітчелл-Геджесу. Його дочка Анна Мітчелл-Геджес періодично демонструвала череп на приватних виставках. Череп оповили різноманітні легенди: що його очниці світяться; що в його присутності виходить з ладу електроніка.

Виявлення фальсифікації

Поява перших кришталевих черепів пов'язана з діяльністю Ежена Бобана. Він прибув до Мексики в підлітковому віці, вільно володів іспанською та науатль, — і почав продавати археологічні й зоологічні знахідки. Після повернення до Франції він відкрив антикварну крамницю в Парижі в 1870-х роках і продав значну частину своєї оригінальної мексиканської археологічної колекції Альфонсу Пінару, французькому досліднику та етнографу. В тому числі він продав два кришталевих черепи. Натомість купив у Пінара інший кришталевий череп. У 1878 році Пінар передав колекцію, яка включала три кришталеві черепи, до музею Трокадеро. В той час у Європі була популярна макабрична символіка і водночас зросла зацікавленість месоамериканськими артефактами.

Згодом дослідження двох черепів Бобана, проведені науковцями з Великої Британії та США, встановили, що вони були виготовлені в XIX і XX століттях, причому досить грубим способом. Дослідники використовували потужну мікроскопію, ультрафіолетове світло, комп'ютерну томографію та скануючу електронну мікроскопію. Свою роботу міжнародна група дослідників опублікувала в піку фільму «Індіана Джонс і Королівство кришталевого черепа», який вийшов на екрани у 2008 році. Науковці виявили, що на поверхні британського зразка черепа є сліди від поворотного круга з абразивом (корунд і алмаз), що застосовувався в XIX столітті. Бовванець (надібок) був відрізаний інструментом сучасного типу і відшліфований обертовим диском. На «Смітсоніанському» черепові виявлені сліди карборунду і сучасних абразивних матеріалів. При цьому відомо, що в доколумбовій Америці колесо не було навіть відоме. Використаний для виробів кварц виявився родом з Бразилії, Мадагаскару чи Європи. Таємницю виготовлення міг знати антиквар Ежен Бобан, який помер в 1909 році.

У мистецтві Навіть незважаючи на доведеність фальшивки, багато загадок кришталевих черепів досі продовжують цікавити і простих людей, і дослідників. Тема наділених надприродними властивостями кришталевих черепів час від часу спливає в масовій культурі — наприклад, в телесеріалах «Зоряна брама» (епізод «Кришталевий череп») і «Veritas: у пошуках істини» (3 епізод), у фільмі Саймона Вінсера «Фантом» (1996), у фільмі Стівена Спілберга «Індіана Джонс і Королівство кришталевого черепа» (2008) та фільмі «Кришталеві черепи» (2014) і у відеоіграх Nancy Drew: Legend of the Crystal Skull, Soulbringer, Serious Sam, Return to Castle Wolfenstein і Assassin's Creed.

Див. також

Голова з Каліцтлаваки Кам'яні кулі Коста-Рики Недоречний артефакт

Примітки

Література Joe Nickell Adventures in Paranormal Investigation. — University Press of Kentucky, 2007. — ISBN 0-8131-2467-0. Гарій Бурланський, Ростислав Фундуй Загадки давнини. Білі плями в історії цивілізації (науково-художнє видання). — Київ: Веселка. 1988. — 192 с.