Олена Адріянівна Прахова (9 грудня 1871, Рим, Королівство Італія — 10 січня 1948, Київ, Українська РСР, СРСР) — українська художниця-вишивальниця, старша донька Адріяна Вікторовича та Емілії Львівни Прахових.
Біографія Народилася 9 грудня 1871 року в Римі. В 1899 році закінчила Києво-Печерську жіночу гімназію зі званням домашньої вчительки.
Навчалася акварельного малярства у Вільгельма Котарбінського.
У 1934 році разом з майстринями «прахоського» пункту Зовнішторгу створила шість альбомів українських вишивок за музейними зразками.
Померла 10 січня 1948 року в Києві. Похована в Києві на Лук'янівському цвинтарі (ділянка № 25, ряд 11, місце 27).
Творчість Володіла технікою лицьового шитва, використовувала плоский шов, або «малювання голкою». Найвідоміші роботи: «Богоматір», «Свята Ольга» (1897), «Свята Варвара» (1898) — за ескізами М. Нестерова; «Свята велика княгиня Євдокія» (1894, Москва, будинок-музей В. М. Васнєцова), «Ангел», «Плащаниця» (1896—1897), «Архангел Михаїл» та «Архангел Гавриїл» (1899) — за картинами В. Васнецова. Виконана для Володимирського собору «Плащаниця» зберігається в Києво-Печерській лаврі.
Образ З Олени Андріанівни неодноразово малювали і писали М. Нестеров, М. Врубель, В. Васнецов та інші. Наділена неабиякими талантнами, духовністю, чистою християнською вірою, вона була для великих митців, що її знали, музою та натхненницею, вартою увіковічнення її найкращих рис у картинах.
Увіковічнення пам'яті В Києві є Вулиця Сім'ї Прахових
Галерея
Джерела В. О. Жадько. Український Некрополь. Київ. 2005. ISBN 966-8567-01-3. стор. 269. Л. Проценко, Ю. Костенко . Лук'янівське цивільне кладовище, путівник. — «Інтерграфік». — С. 192. ISBN 966-532-012-2.