Бруност (від — «коричневий сир»; ) — особливий сорт сиру, який виготовляється в Скандинавських країнах, зокрема Норвегії. Має коричневий колір і солодкавий смак.
Ідея виготовлення сиру бруност належить Анне Гув (Anne Hov).Nina Aasmundsen. Deilig å være norsk brunost i Danmark // TV 2 (Norge), 16.09.2011.
Історія Уварювання сироватки у співвідношенні 10:1 для отримання коричневої пастоподібної маси (такої як норвезький () та шведський ()) було поширеним у скандинавських країнах щонайменше 2500 років. Археологічна знахідка, зроблена у вересні 2016 року в центральній Ютландії, підтвердила, що залишки сиру на глиняному посуді приблизно 650 року до н. е. є типом сиру, який, можливо, був схожим на ().
Проте створення сучасного твердого жирного брюносту зазвичай пов'язують із дояркою Анне Гов із сільської долини Гудбрандсдален. У другій половині XIX століття Гудбрандсдален переживав економічний занепад через падіння прибутків від продажу зерна та масла. Працюючи на гірській фермі Вальсетер поблизу Гола у 1863 році, Анне Гов (іноді її ім'я пишуть як Анне Гаав) вирішила додати вершки до сироватки під час уварювання. Вона виварювала суміш у залізному казані, поки вміст рідини не зменшився до рівня менше 80 відсотків, завдяки чому отримала твердіший, жирніший продукт, схожий на сир. Спочатку вона назвала його (, «жирний сир»). Згодом назва змінилася на (, «вершково-сироватковий сир»). Продукт одразу став популярним, і невдовзі його виробництво та споживання поширилися по всьому регіону. Цей сорт нині є другим за популярністю типом сиру в Норвегії. Раніше, у 1805 році, Оле Ольсен Евенстад із сучасної комуни Стур-Ельвдал написав свій рукопис про сир (Про використання сироватки та її уварювання на сироваткове масло), проте Евенстад не згадував про використання козячого молока чи вершків як добавок.
Коли Гов вийшла заміж і переїхала на ферму Рустгого в комуні Нор-Фрон, вона розпочала масштабніше виробництво та створила новий сорт, додавши до суміші козяче молоко для більш вираженого смаку. Місцевому торговцю Оле Конгслі продукт сподобався настільки, що він вирішив продавати його в столиці країни — Крістіанії (колишня назва Осло). Він почав постачати сир своїм діловим партнерам у Крістіанію під назвою (, «гудбрандсдальський сир»). Продукт виявився настільки успішним, що це суттєво допомогло економіці регіону вийти з рецесії. У 1933 році, у віці 87 років, Гов отримала Королівську медаль заслуг () за свій внесок у норвезьку кухню та економіку.
У наш час найбільшим у світі виробником брюносту є норвезький молочний кооператив Tine, який випускає загалом 13 сортів цього сиру, а також три види приму. Другим за величиною є норвезька молочна компанія Synnøve Finden, яка продає два сорти брюносту та два види приму. Також існує низка дрібніших крафтових виробників, переважно в Норвегії та США.
Див. також Гудбрандсдалсост Екте Гейтост Фльотемюсост Шведська кухня Примітки