Гонсало Рохас Пісарро (; 20 грудня 1917, Лебу — 25 квітня 2011, Сантьяго) — чилійський поет, один з лідерів чилійської поезії XX століття. Його твори належать до авангардистської традиції латиноамериканської поезії.
Біографічні відомості Вивчав право і педагогіку в Національному університеті у Сантьяго. Викладав у Вальпараїсо з 1946 по 1952. Перша збірка його віршів вийшла в 1948 році і називався «Злидні людини»; загалом він опублікував близько п'ятдесяти збірок. Потім до 1973 року був професором в університеті міста Консепсьйон.
Як і багато латиноамериканських письменників, Рохас був дипломатом: був культурним аташе в Китаї в 1970—1971 і на Кубі в 1972—1973. Після військового перевороту в 1973 році жив у вигнанні в НДР (1973—1975), Венесуелі (1975—1980) і США (1980—1994). Повернувся в Чилі в 1994 році.
Гонсало Рохас вважався одним з найбільших поетів Чилі XX століття. Вірші Рохаса були перекладені на багато мов світу, включаючи китайську. У 1992 році він отримав Премію королеви Софії за ібероамериканську поезію. Премія Октавіо Паса (1998). У 2003 з рук короля Іспанії Хуана Карлоса був удостоєний літературної премії Сервантеса.
Помер у віці 94 років 25 квітня 2011 у Сантьяго. На смерть поета у країні був оголошений дводенний траур.
Обрані роботи La miseria del hombre (1948) Contra la muerte (1964) Oscuro (1977) Transtierro (1979) Del relámpago (1981) 50 poemas (1982) El alumbrado (1986) Antología personal (1988) Materia de testamento (1988) Antología de aire (1991) Desocupado lector (1990) Las hermosas (1991), Zumbido (1991) Río turbio (1996) América es la casa y otros poemas (1998) Obra selecta (1999) Примітки