Трьохсвяти́тельська ву́лиця — вулиця в Шевченківському районі міста Києва, місцевість Старий Київ. Пролягає від Європейської площі до Михайлівської площі.

Прилучаються вулиці Хрещатик і Костельна.

Історія

Вулиця виникла у XVII столітті. Її назва походить від церкви Трьох Святителів, що знаходилася на Михайлівській площі. Церкву було знищено у 1934–1935 роках, для будівництва майбутньої Урядової площі. Зараз на її місці — єдиний будинок з ансамблю споруд, які мали бути зведені на площі — колишній будинок обкому та міськкому компартії УРСР, а нині будівля міністерства закордонних справ України.

У XVIII — на початку XX ст. вздовж парного боку вулиці від Володимирської гірки до монастиря розташовувалися дерев'яні рундуки, де продавали лампади, ладанки, ікони, хрести. У середині XVIII виробництво релігійних товарів стало одним з головних занять київських міщанДруг, Ольга Миколаївна.

Вулицями старого Києва / О. М. Друг; дизайн і худож. оформ. С. Іванов, І. Шутурма. — Львів: Світ, 2013. — 496, [XVI] с. : іл. .

На початку XIX століття вулицю перейменували на Театральну, на честь першого у місті, тоді ще дерев'яного театру, зведеного у 1805 році, який знаходився приблизно на місці сучасного Українського дому. В ті часи вулиця пролягала до Подолу, у бік якого повертала поблизу теперішнього фунікулеру, і включала до свого складу сучасний Боричів узвіз. У 1830–40-х роках, внаслідок реконструкції Старого Києва, напрямок пролягання Трьохсвятительської вулиці змінено в бік Андріївського узвозу, вона складала єдине ціле з сучасною Десятинною вулицею.

У 1919 отримала назву вулиця Жертв Революції, за однією з версій, у пам'ять про революціонерів-більшовиків, яких 24-25 грудня 1918 року вели цією вулицею на розстріл на Володимирську гірку (назву підтверджено 1944 року). Пізніше, у 1955 році, коли в рамках «відлиги» поняття «жертви революції» набуло неоднозначного характеру (можливо, через можливість ототожнювання з ними жертв більшовицького Червоного терору), вулиця отримала назву Героїв Революції.

У середині 1930-х планувалася реконструкція вулиці зі зменшенням її кута схилу.Гречина М. Реконструкція вулиці Жертв Революції // Соціалістичний Київ. — 1936. — № 10. — С. 26–29. У 1958 році від Трьохсвятительської вулиці відокремлено Десятинну вулицю, після чого вона набула сучасних розмірів. Історичну назву вулиці відновлено 1992 року.

Пам'ятки архітектури Будинки № 4, 4-а, 4-б та 4-в є комплексом Михайлівського монастирського готелю. Він будувався у кілька етапів, з 1857 по 1907 рік. Будинок № 4 є найновішим з комплексу, він зведений за проектом Євгена Єрмакова у 1906–1907 роках. Будинок № 4-в зведений у 1883 році (архітектор Володимира Ніколаєв). Під час Першої світової війни у 1914 році тут розміщувався штаб і дві роти добровольців Чехословацької дружини, сформованої з російських чехів та словаків. У 1918 році тут були казарми гайдамаків Симона Петлюри. Після громадянської війни — студентські гуртожитки, пізніше — інститути Академії наук України.

Непарний бік вулиці майже повністю зберіг забудову кінця XIX — початку ХХ століття, окрім будинку № 1.

Будинок № 5 — особняк купця Д. Трахтенберга, № 7 — прибутковий будинок (1913–1914 роки), зведений на території садиби Олександрівського костьолу, стиль — пізній модерн. Будинки № 11, 13 — прибуткові будинки (поч. XX ст.)

Михайлівський монастир

До Трьохсвятительської вулиці відносяться наступні історичні споруди на території монастиря: № 6 — Михайлівські (Братські) келії монастиря, зведені у 1854–1856 роках архітектором Київської єпархії Павлом Спарро. № 6-А — Трапезна церква Іоанна Богослова Михайлівського монастиря (1713 р., бароко) № 6-Б — Співацький флігель, пам'ятник архітектури кін. XIX — поч. ХХ ст. № 8 — Варваринські келії монастиря (1898–1902 роки)

Відомі особи, пов'язані з Трьохсвятительською вулицею У будинку № 13 проживали художники Михайло Врубель та Вільгельм Котарбінський. У будинку № 4 у 1902 році зупинялася письменниця Марко Вовчок.

Пам'ятники та меморіальні дошки буд. № 4 — меморіальна дошка письменниці Марко Вовчок. Відкрита 7 січня 1958 року, архітектор І. Л. Шмульсон. Замінена у 1968 році, скульптор Г. Н. Кальченко, архітектор А. Ф. Ігнащенко. буд. № 6 — меморіальна дошка Макаренку Миколі Омельяновичу (1877—1937), єдиному вченому, який у 1934 році відмовився підписати акт на знищення Михайлівського собору. Відкрито у 1994 році, скульптор Ю. В. Багалика, архітектори Р. І. Кухаренко, Ю. Г. Лосицький.

На території Михайлівського Золотоверхого монастиря знаходиться монумент «Жертвам за Віру» 1988 (відреставровано та освячено у 2019 році), скульптор Євген Прокопов, архітектор Нестор Попович.

Пам'ятник студентам та викладачам Київської духовної академії скульптура «Гефсіманське боріння».

Установи та заклади Центр гуманітарної освіти НАН України (буд. № 4) Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України (буд. № 4) Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України (буд. № 4) Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України (буд. № 4) Київський інститут перекладачів при НАН України (буд. № 4) Київське міське бюро технічної інвентаризації (буд. № 4-в) Галерея мистецтв Portal 11 (буд. № 11) Зображення

Примітки

Джерела

Малаков Д. В. Прибуткові будинки Києва. — : «Кий», 2009. — 383 с.

Посилання Трехсвятительская. История одной улицы. Путеводитель по Верхнему городу, раздел 3, часть 2. Трехсвятительская: крутая дорога к храму.