Операція «Фре́нтік» () — кодова назва спільної радянсько-американської військової операції з човниковим рухом американських бомбардувальників за трикутником Англія — Італія — Полтава у червні — вересні 1944 року, метою якої було завдання масованих авіаційних ударів по важливих військових і промислових об'єктах Німеччини і її сателітів. За деякими джерелами відома також як «Операція „Титанік“» ()Назва «Операція „Титанік“» з'явилася після виходу фільму кампанії «Traditions Military Videos» про човникові операції. Фахівці вважають, що помилка в назві виникла через те, що 6 червня 1944 року Стратегічне командування ВПС США в Європі розпочало також ще одну стратегічну операцію — операцію «Титанік».
Задум операції
Стратегічна концепція союзників по антигітлерівській коаліції передбачала завоювання стратегічної переваги над супротивником шляхом знищення його військового та економічного потенціалу. В її реалізації основна роль відводилася стратегічним бомбардуванням важливих промислових об'єктів ворога — заводів, нафтопереробних комплексів, електростанцій, транспортних вузлів. «Стратегічне бомбардування противника — ключ до перемоги» — на цих позиціях непорушно стояли союзники.
На зустрічі прем'єр-міністра Великої Британії Вінстона Черчилля з президентом США Франкліном Рузвельтом 14—24 січня 1943 року у Касабланці було ухвалено директиву, яка ставила перед стратегічною авіацією США і Великої Британії завдання «послідовно руйнувати і дезорганізувати військову, промислову й економічну системи Німеччини, підривати моральний дух німецького народу, доки не буде рішуче ослаблена його здатність до збройного опору»Manfred Jonas, Harold D. Langley, and Francis L. Lowenheim, eds., Roosevelt and Churchill: Their Secret Correspondence, New York: E.P. Dutton & Co., Saturday Review Press, 1975. .
Виконання директиви було покладено на 8-му і 15-ту повітряні армії ВПС армії США, які складали стратегічні сили США в Європі. Повітряні армії базувалися на передових аеродромах в Англії та південній Італії. Спільно з британськими ВПС протягом 1943 року вони скинули на Німеччину майже вп'ятеро більше бомб, ніж 1942 року. Проте не всі нафтопереробні та інші важливі заводи третього рейху перебували в межах дії бомбардувальників, які злітали з Англії та Італії — у винищувачів супроводження був значно менший радіус дії, ніж у бомбардувальників. Об'єкти, які розташовувалися на сході Німеччини і в деяких окупованих країнах, продовжували діяти і видавати військову продукціюЕкатерина Провозина. Операция «Френтик»: героическое эхо войны. Газета «Заграница» № 45(305).
Так виникла ідея спільної радянсько-американської операції «човникових» бомбардувань ().
Переговорний процес
Переговори з Радянським Союзом носили затяжний і доволі складний характер. Попередні пропозиції американською стороною висувалися вже на початку 1943 року, але Сталін довго вагався й відмовлявся загальними фразами.
Офіційна пропозиція США щодо надання авіабаз на території СРСР була озвучена американською делегацією на другому засіданні Московської конференції міністрів закордонних справ СРСР, США і Великої Британії 20 жовтня 1943 року у виступі генерал-майора Джона Р. Діна, секретаря Об'єднаного штабуСоветский Союз на международных конференциях периода Великой Отечественной войны, 1941—1945 гг.: Сборник документов / М-во иностр. дел СССР. — М.: Политиздат, 1984. Т. 1. Московская конференция министров иностранных дел СССР, США и Великобритании (19—30 окт. 1943 г.). 384 с., 4 л. ил. — С. 101.. В «Особливо секретному протоколі конференції…», підписаному В'ячеславом Молотовим, Корделлом Халлом і Ентоні Іденом 1 листопада 1943 року, зокрема, йшлосяСоветский Союз на международных конференциях периода Великой Отечественной войны, 1941—1945 гг.: Сборник документов / М-во иностр. дел СССР. — М.: Политиздат, 1984. Т. 1. Московская конференция министров иностранных дел СССР, США и Великобритании (19—30 окт. 1943 г.). 384 с., 4 л. ил. — С. 340.Цит. по: Дмитрий Кальнов, Андрей Совенко. Операция Frantic:
На вищому рівні питання «човникових» бомбардувань з баз на території СРСР обговорювалося під час Тегеранської конференції лідерів союзних держав. 29 листопада 1943 року, під час особистої зустрічі, Рузвельт вручив Сталіну записку з цього питання, де зазначив: «Я сподіваюсь, що виявиться можливим швидко розробити ці заходи», маючи на увазі заходи для реалізації американських пропозицій.
Врешті-решт Сталін дійшов висновку про безумовну військову доцільність надання баз американцям. У зв'язку з цим посланням президента Рузвельта, 25 грудня 1943 року В. Молотов вручив послу США в СРСР А. Гарріману пам'ятну записку, де говорилося:
Вибір аеродромів базування
В результаті вивчення можливостей наявної аеродромної мережі Радянського Союзу як район для базування американських важких бомбардувальників було обрано Полтавський аеродромний вузол: полтавський аеродром в довоєнні роки був однією з основних баз бомбардувальної авіації СРСР, мав злітно-посадкову смугу з твердим покриттям і міг бути підготовлений до прийому важких бомбардувальників в стислі терміни. Важливу роль у виборі Полтави як головної бази відіграла близькість аеродромів Миргороду і Пирятина, які також передавалися командуванню операцією, а також наявність мережі польових аеродромів для базування радянських частин ППО (Карлівка, Петрівці, Гребінка та інші). Важливим було також те, що Полтава перебувала приблизно на однаковій відстані і від Британських островів, і від Італії, звідки планувалося здійснювати вильоти.
У березні 1944 року в ВПС РСЧА було сформовано 169-та авіаційну базу особливого призначення (169 АБОН), метою якої було здійснення всіх підготовчих робіт і організація взаємодії з американцями. До складу АБОН було включено підрозділи аеродромного обслуговування, технічні, інженерні, автомобільні та інші спеціальні формування. Командиром авіабази було призначено генерал-майора авіації Олександра Пермінова, начальником штабу — вихідця з Полтави полковника Сергія Ковальова, командирами батальйонів аеродромного обслуговування — майорів А. Компанійця (Полтава), Г. Тадеєва (Миргород), А. Ковзеля (Пирятин).
Повітряне прикриття полтавського аеродромного вузла покладалося на 310-ту винищувальну авіаційну дивізію ППО (командир — полковник А. Т. Костенко) і зенітні частини 6-го корпусу ППО (командир — генерал-майор П. О. Кривко). Прикриття і супроводження американських літаків над лінією фронту мали здійснювати 329-та винищувальна авіаційна дивізія (командир — полковник О. О. Осипов), доставку вантажів повітряним шляхом забезпечувала 2-га транспортна авіаційна дивізія (командир — генерал-майор В. Г. Грачов)Архів конференції SU.PILOT «Операция „Фрэнтик“: первым делом были самолеты».
У квітні 1944 року у складі Стратегічного командування ВПС США в Європі () терміново було створено Східне авіаційне командування () зі штабом у Полтаві, яке очолив полковник Альфред Кесслер (пізніше командування ECUSSAF перейняв генерал-майор Роберт Велш, а Кесслер, вже в званні бригадного генерала, виконував обов'язки начальника штабу командування). Авіабазам було присвоєно номери: полтавській — AAF-559, пирятинській — AAF-560, миргородській — AAF-561 (назви, з метою безпеки, були скороченнями від «USAAF Station» — «авіабаза ВПС США»; надалі вживалися також назви «Station 559», «Station 560», «Station 561»)Anderson, Barry, (1985), United States Air Forces Stations, Air Force Historical Research Center, Maxwell Air Force Base, Alabama. .
Підготовка аеродромів та інфраструктури
27 березня 1944 року з Ліверпуля в напрямку Кольської затоки вийшов арктичний конвой JW-58. На транспортах «Джордж Ангел», «Джордж М. Кохан», «Едвард П. Олександр», «Джон Давінпорт» та «Вільям Мак-Кінлі» до СРСР прямували 43,9 тис. тонн вантажів для авіабаз під Полтавою. 4 квітня кораблі конвою пришвартувалися в МурманськуBob Ruegg and Arnold Hague Convoys to Russia 1941—1945 ASIN B000S9V1TW ISBN 0-905617-66-5 . На транспортах було доставлено будівельні матеріали, обладнання, автомобілі для підготовки авіабази, а також паливно-мастильні матеріали, боєприпаси, комплектуючі для ремонту американських літаків. Все це залізницею і, частково, транспортними літаками відправили до місць призначення.
14 квітня до Полтави прибула перша група американських офіцерів чисельністю 46 осіб. А 6 травня через Іран прибув перший ешелон з постійним складом полтавської авіабази — 390 американських військовослужбовців. Роботу з підготовки аеродромів і інфраструктури було розпочато. На підготовку аеродромів і інфраструктури забезпечення відводилося півтора місяця.
На будівництві на рівних працювали американські і радянські солдати. Однак основною робочою силою стали місцеві мешканці, переважно жінки. Керівник військової місії США в СРСР генерал-майор Джон Р. Дін описує свої враження відвідин полтавського аеродрому так:
За місяць, до 15 травня, основні роботи з підготовки Полтавського аеродромного вузла було завершено. За короткий термін полтавцями і персоналом бази було виконано 29 тисяч м³ земляних робіт, укладено майже 250 тисяч м² металевих плит, побудовано або капітально відремонтовано: будинок для офіцерського складу на 96 квартир, три казарми на 1300 осіб, 20 корпусів для санітарних частин на 720 осіб, сім харчоблоків, шість банно-пральних комбінатів, три літніх табори, три насосні станції з артезіанськими свердловинами, три командних пункти, 150 сховищ. Загальна трудомісткість робіт перевищила 31 000 людино-днівВиктор Шестаков. «Френтик» в штрихах. Часть 1. .
В експлуатацію авіабази прийняла спеціальна інспекторська група, очолювана генерал-майором Фредом Андерсоном. За висновками інспекції полтавський і миргородський аеродроми визнали придатними до прийому важких бомбардувальників B-24 Liberator і B-17 Flying Fortress, пирятинський — ескортних винищувачів P-51 Mustang і P-38 Lightning.
Склад сил, що брали участь в операції
Східне авіаційне командування ВПС США
8-ма повітряна армія96-та бомбардувальна авіагрупа () з АБ Снеттертон Хіт (Норфолк, Велика Британія)388-ма бомбардувальна авіагрупа () з АБ Неттішхолл (Суффолк, Велика Британія)452-га бомбардувальна авіагрупа () з АБ Деофем Грін (Норфолк, Велика Британія)95-та бомбардувальна авіагрупа () з АБ Хорхам (Суффолк, Велика Британія)100-та бомбардувальна авіагрупа () з АБ Торп Аббатс (Норфолк, Велика Британія)390-та бомбардувальна авіагрупа () з АБ Фрамлінгем (Суффолк, Велика Британія)
15-та повітряна армія2-га бомбардувальна авіагрупа () з АБ Амендола (Фоджа, Італія)97-ма бомбардувальна авіагрупа () з АБ Амендола (Фоджа, Італія)99-та бомбардувальна авіагрупа () з АБ Торторелла (Салерно, Італія)483-тя бомбардувальна авіагрупа () з АБ Стерпароне (Фоджа, Італія)
12-та повітряна армія4-та винищувальна авіагрупа () з АБ Дебден (Північний Ессекс, Велика Британія)352-га винищувальна авіагрупа () з АБ Бодні (Норфолк, Велика Британія)355-та винищувальна авіагрупа () з АБ Стіпл Морден (Кембриджшир, Велика Британія)357-ма винищувальна авіагрупа () з АБ Лейстон (Суффолк, Велика Британія)14-та винищувальна авіагрупа () з АБ Тріоло (Фоджа, Італія)31-ша винищувальна авіагрупа () з АБ Сан-Северо (Фоджа, Італія)81-ша винищувальна авіагрупа () з АБ Вінченцо (Ліворно, Італія)325-та винищувальна авіагрупа () з АБ Мондольфо (Анкона, Італія) Примітка: 4-та, 352-га, 355-та і 357-ма авіагрупи винищувачів прикриття прикомандировані до 8-ї повітряної армії (аеродроми Великої Британії), 14-та, 31-ша, 81-ша і 325-та — до 15-ї (Італія).
Частини ВПС Червоної армії
329-та винищувальна Керченська авіаційна дивізія (винищувачі P-39 Airacobra)57-й гвардійський винищувальний авіаполк (командир — майор Сидоров В. Є.)66-й винищувальний авіаполк (командир — підполковник Смірнов В. О.)101-й гвардійський винищувальний авіаполк (командир — підполковник Павліков А. М.)268-й винищувальний авіаполк (командир — майор Картузов Т. Д., літаки P-39 Airacobra)573-й винищувальний авіаполк (літаки Як-9)348-й винищувальний авіаполк (літаки P-39 Airacobra)802-й винищувальний авіаполк (командир — майор Жукоцький)