Збірна Франції з регбі () — спортивна команда, яка представляє Францію в міжнародних змаганнях із регбі за правилами Регбійного союзу. Крім головної команди Францію предстваляють також резервний склад, який називається командою «А», молодіжна збірна, жіноча збірна тощо. Збірною Франції з регбі опікується Французька федерація регбі-15 (з 1919, до того з 1906 — Союз французьких спортивних товариств).
Свій перший тест-матч збірна Франції провела у 1906 проти збірної Нової Зеландії. З 1910 року вона бере участь в Турнірі шести націй (початково п'яти націй), 25 разів вигравала турнір, 9 разів здобувала великий шолом (станом на 2011). Вона тричі була фіналістом Кубка світу з регбі — на першому такому турнірі в 1987, в 1999 та в 2011. Збірна Франції — олімпійський чемпіон 1900 та двічі срібний медаліст Олімпіад.
Збірна Франції грає в триколірній червоно-синьо-білій формі. Її емблемою є галльський півень, а тому неофіційно її називають півнями. Свої домашні матчі збірна Франції проводить зазвичай на Стад де Франс. Як і збірна Франції з футболу головна регбійна команда країни практикує атакувальну гру, яку цінять любителі регбі в усьому світі.
Історія Перші роки регбі у Франції
Регбі з'явилося в Франції у 1872 році завдяки англійським комерсантам, які заснували регбійний клуб у Гаврі How Le Havre became the birthplace of french rugby .
Перший міжнародний регбійний матч відбувся у 1871 між збірними Шотландії та Англії , але французи чекали на свою першу гру ще 35 років. Вперше національна збірна була сформована для гри в Англії проти команди Civil Service Athletic Club. Вона повністю складалася із гравців команди Рейсінг. У присутності 10 000 глядачів французька команда програла 0-2. Наступного дня вона грала з ФК Річмонд, підсиленого двома гравцями з інших клубів і знову програла 3-9. 6 квітня 1896 французька репрезентація грала з командою з Единбурга. Гра відбувлася наступного дня після фіналу чемпіонату Франції, в якому грали 12 французьких гравців. 21 листопада 1986 Луї Доде опублікував у газеті Sports Athlétiques заклик сформувати офіційну національну команду.
Команда, що складалася з гравців трьох паризьких клубів (Рейсінг, Стад Франсе та Космополітен) грала в олімпійському турнірі 1900 року. Вона виграла спочатку в німецького клубу ФК Франкфурт 27-17, а потім у англійського Мослі Вондерерс 27-8, і стала олімпійським чемпіономRugby at the Olympics . Фінальна гра відбулася в присутності 6 тисяч глядачів, що було найбільшим відвідуванням Олімпіади.
З 1902 по 1905 збірна Франції грала й програла матчі проти канадської команди (10-23), валлійського Свонсі (0-20), ірландської команди Бектів Рейнджерс (8-13).
1906—1914 : навчання
Перший офіційний матч п'ятнадцятки, зібраної Французьким союзом спортивних товариств, відбувся 1 січня 1906 року. Супротивником була збірна Нової Зеландії, яка тоді здійснювала турне європейськими країнами. Місцем проведення гри був Парк де Пренс, на який зібралося 3 тисячі глядачів. Судив Луї Деде. Новозеландці здобули перемогу 38-8France - Nouvelle-Zélande de janvier 1906 . Честь вперше вивести команду на поле випала капітану Анрі Аману, він став першим «збірником» французького регбі. До складу команди входили англієць Вільям Крайтон та американець Аллан Мур.
22 березня збірна Франції, вперше у триколірній формі (блакитні майки, білі кюлоти й червоні гетри), зустрілася зі збірною Англії на Парк де Пренс і програла 8-35. Рахунок був почесний, тож збірна Англії вирішила грати з французькою п'ятнадцяткою раз на рік. За їхнім прикладом подібно вчинили збірна Уельсу та збірна ІрландіїH.Garcia (2005), p. 8..
Збірна Франції отримала право грати в Турнірі п'яти націй у 1910. Напередодні першої гри на вокзалі Парі-Сен-Лазар французів зібралося тільки чотирнадцять, і тоді тренер Шарль Бренню вирішив, щоб мати змогу розпочати турнір у повному складі, терміново залучити до команди паризького гравця Жое Андюрана. Французи ще тільки вчилися грати, і в перші роки до 1914 завжди займали останні місця за винятком турніру 1911, в якому вони випередили збірну Шотландії.
В проміжку між 1906 та 1914 роками збірна Франції зіграла 28 матчів і здобула єдину перемогу проти Шотландії 2 січня 1911 з рахунком 16-15. Серед гравців цієї команди виділявся крайній П'єр Файо на прізвисько Автобус. Він здійснив дві спроби і завадив шотландцям здійснити спробу за кілька секунд до кінця, переможного для Франції, матчуEscot et Rivière (1997), p. 48..
1919—1931 : прогрес Після Першої світової війни, 11 травня 1919 року, збірна Франції зустрілася зі збірною Нової Зеландії, яку тоді називали «ківі». Французи були близькі до перемоги, поступилися тільки 13-14. У наступні роки збірна прогресувала і виграла два матчі з чотирьох у Турнірах п'яти націй 1921 та 1931. Свою першу перемогу в гостях вона здобула 2 квітня 1920 у Дубліні. В тій грі команда під проводом капітана Філіппа Струсіано виграла чисто 15-7, здійснивши п'ять спроб.
Вона грала в регбійному турнірі Олімпіади 1920, де крім неї була ще тільки одна команда — збірна США. Єдиний матч відбувся в Анвері, й перемогли в ньому американці 8-0, а збірна Франції отримала срібні медалі 1920 Antwerp Olympics , sur rugbyfootballhistory.com. Через кілька тижнів збірна Франції взяла реванш, вигравши в Парижі 14-6.
Ці дві команди зустрілися в фіналі наступної Олімпіади, що проходив у Парижі. Збірна США знову здобула золоті медалі, вигравши переконливо 17-3. Ця перемога США стала останньою в олімпійській історії регбі — гра була виключена з програми Олімпіад, і повернеться в неї тільки з 2016 року в своєму варіанті регбі-7.
У проміжок часу між 1920 та 1930 роками збірна Франції зіграла 50 матчів і виграла 13 з них. Вона, принаймні, одного разу виграла у всіх провідних європейських збірних, але програла зі значним рахунком збірній Нової Зеландії у січі 1925 року. Загалом, команда прогресувала й вийшла на рівень найкращих у світі31st All Black Test New-Zealand France 1925] </ref>. Одна з цих перемог, 2 квітня 1927, мала особливе значення, оскільки це була перша перемога над англійцями. Доти збіна Франції програла 15 з 16 зустрічей з ними, і тільки раз, у 1922 році, зіграла внічию. Капітаном збірної в тому переможному матчі був Адольф Жореґі. Наступного року, 9 квітня, він очолював команду в ще одному історичному матчі — перемозі над Уельсом 8-3.
1932—1939 : виключення з Турніру Збірна Франції була виключена з Турніру п'яти націй у 1931 на основі звинувачень у професіоналізмі й грубості «Histoire tournament» . Регбі за правилами Регбійного союзу зберігало статус любительського спорту аж до 1990-х, оскільки вважалося спортом вищих класів, на відміну від пролетарського регбі за правилами Регбійної ліги (регбіліг). На початку 30-х років французьких регбістів стали звинувачувати в тому, що вони отримують гроші за матчі, та що французькі клубні команди перекуповують гравців одна в іншої. Крім того, гра збірної Франції тих часів відзначалася особливою грубістю на полі й заворушеннями за його межами. Особливо брутальною була гра зі збірною Уельсу 1930 року, в якій чимало гравців отримало травми, а на трибунах була велика тиснява. Ще понад 20 тисяч вболівальників не змогли потрапити на стадіон « Match France - Pays de Galles de 1930 ».
Більшість французьких регбійних клубів теж виступили проти професіоналізму гравців найбагатших команд. У грудні 1930 вони відокремилися від Федерації й заснували Французький союз любительського регбі«La légende du Tournoi», H.Garcia (2005), p. 46.. Союз відмовлявся відпускати своїх гравців у збірну, що суттєво ослабило силу команди.
Упродовж цього періоду збірна Франції зустрічалася тільки з командами, що значно поступалися британським збірним: збірними Італії, Німеччини та Румунії.
Францію знову допустили до гри в Турнірі у 1939 після того, як Французька федерація знайшла в 1932 спільну мову з командами, що відкололися від неї. Потім Турнір не проводився через Другу світову війну, і відновився лише у 1947.
1945—1958 : розділені чемпіонства
Після Другої світвої війни збірна Франції (les Bleus) відновила міжнародні виступи матчем проти Уельсу 22 грудня 1945 року. Того ж року вона зіграла матч проти команди британської армії у січні і проти Британських левів у квітні.
У проміжок між 1945 та 1950 роками французи зіграли 26 матчі, вигравши 14 з них. У 1950-х до 1958 баланс виграшів і програшів теж був додатнім: 30 перемог у 49 матчах. 21 лютого 1948 збірна Франції вперше виграла в Уельсу в гостях, в Свонсі, з рахунком 11-3. Робер Соро отримав після того матчу прізвисько Лев зі Свонсі. Місяцем раніше французи здійснили в Парижі ще одну історичну перемогу — над збірною Австралії.
24 лютого 1951 французи на чолі з капітаном Ґі Баске вперше перемогли збірну Англії на Твікенгемі (11-3). Англійці були останніми в Турнірі п'яти націй, кого Франція не могла здолати на виїзді.
У 1952 збірній Франції знову загрожувало виключення з Тірніру п'яти націй. На думку британців у французькому регбі продовжував процвітати професіоналізм, що означало плата за переходи в команду та за гру, матеріальне заохочення за виграшіUn siècle de rugby, Escot et Rivière (1997), p. 117.. Щоб запобігти виключенню Французька федерація регбі пообіцяла відмінити чемпіонат і склала перелік гравців, винних у професіоналізмі. Серед цих гравців були Жан Доже, Робер Соро та Моріс Сіман. Виключенню команди з туніру вдалося запобігти, але чемпіонат Франції все ж відбувся через тиск більшості французьких регбійних клубівUn siècle de rugby, Escot et Rivière (1997), p. 119..
Збірна Франції поділилаКілька команд водночас оголошувалися переможцями Турніру п'яти націй у тому випадку, коли вони набирали однакову кількість очок. Востаннє таке сталося у 1988, коли перемогу розділили Уельс та Франція. У 1994 році перемога була вперше віддана команді з кращою різницею ігрових очок. Від такої зміни виграла збірна Уельсу, опередивши англійців. перші місця в Турнірах п'яти націй 1954 та 1955 років, у першому випадку з Англією та Уельсом, у другому — з Уельсом.
Французька п'ятнадцятка вперше виграла у All Blacks 15 лютого 1954 ... Жан Пра, капітан команди, здобув вирішальні три очки в тій грі. Він також очолював збірну, коли вона вдруге переграла Англію на Твікенгемі. Після того, як його досягнення за кар'єру були урочисто відсвятковані у Уельсі, англійський журналіст назвав його містером Регбі.
16 серпня 1958 року збірна Франції вперше перемогла, з рахунком 9-5, Спрінгбокс на стадіоні Елліс-Парк у Йоганесбурзі. Команду очолював «доктор Сутичка» Люсьєн МіясAfrique du Sud-France du 16 août 1958 , sur genslin.us. Хоча турне команди Південною Африкою було ускладене відсутністю багатьох повідних гравців, воно вийшло надзвичайно успішним, оскільки з першої гри, яка закінчилася нічиєю 3-3, збірна продемонструвала, що може змагатися з найкращими командами світу. Цей успіх був предвісником ще більшого успіху в Турнірі п'яти націй наступного року.
1959—1970 : перша сольна перемога й великий шолом
Продовжуючи успіх південноафриканського турне 1958 року, збірна Франція вперше здобула звання одноосібного чемпіона Турніру п'яти націй 1959. До цього успіху її привів Люсьєн Міяс.
Франція знову розділила звання чемпіона з Англією наступного року. Кожна з команд виграла тричі, а матч між ними завершився внічию. У 1961 збірна знову не знала поразок, тричі виграла із один раз зіграла в нічию, у 1962 — три перемоги і програш Уельсу 0-3.
Серед гравців, які принесли збірній ці перші успіхи в Турнірі п'яти націй Альфред Рок, Амеде Доменек, Люсьєн Міяс, Франсуа Монкла, Мішель Крост («Монгол»), Мішель Селая, Андре Боніфас та Ґі Боніфас, Крістіан Дарруй та П'єр Албаладежо.
Наступна виграшна серія відбулася в сезонах 1967 та 1968 «Vidéo de France-Pays de Galles du Tournoi 1968» , на ina.fr, 1970. Між цими двома французькими серіями в Турнірі домінували валлійці. Вони виграли в ті роки чотири рази. Ґі Камбараберо був головним будівничим перемог 1967 та 1968 років, здобувши 49 з 67 очок Франції.