Марія-Луїза Австрійська (; — ) — дочка імператора Священної Римської імперії Франца II (з 1806 — імператора Австрії Франца I), внучата племінниця Марії-Антуанетти. Друга дружина Наполеона I, імператорка Франції в 1810—1814, після зречення Наполеона — герцогиня Парми, П'яченци і Гуасталли.
Старша донька імператора Франца I Австрійського, Марія-Луїза в 1810 році була примушена до шлюбу з французьким імператором та королем Італії Наполеоном для підписання Шенбруннського договору між Францією та Австрією, який завершився після поразки Австрії у битви при Ваграмі в 1809 році.
Хоча спочатку Марія-Луїза неохоче приєдналася до імператорського двору в Тюїльрі, вона швидко почала насолоджуватися новим становищем. Проте французи її не любили, і в країні, яка 20 років тому обезголовила її тітку, австрійську ерцгерцогиню та дружину Людовика XVI, Марія-Антуанетту, вона не відчувала себе як вдома.
Коли Наполеон зазнає поразки від Шостої коаліції, Марія-Луїза вирішує не йти за ним у вигнання на острів Ельба і повертається зі своїм сином до двору у Відні. Наприкінці «Ста днів» і після вирішальної поразки Наполеона під Ватерлоо, імператриця вирішила залишитися вірною родині свого походження, Габсбургам-Лотаринзьким, щоб краще захистити інтереси свого сина. 1815 року Віденський конгрес надав йому герцогство Парма, П'яченца і Гвасталла. На той час їй було лише 24 роки.
Хоча Марія-Луїза зазнала жорсткої критики від французів за те, що покинула Наполеона під час його поразки, вона здобула велику любов пармезанців завдяки просвітницькій і соціальній політиці, якою керувала під наглядом Австрії. Її називали «доброю герцогинею».
Життєпис
Дитинство Марія-Луїза народилася 12 грудня 1791 у віденському імператорському палаці Гофбург незадовго до півночі старшою донькою спадкового ерцгерцога Франца та його другої дружини Марії-Терези Бурбон-Неаполітанської. Вона була онукою Марії-Кароліни Австрійської, королеви Неаполя та Сицилії та внучатої племінниці Марії-Антуанетти Австрійської, королеви Франції як дружини Людовика XVI. У союзі з Австрією з 1756 року Королівство Франція зіткнулося з революційною хвилею, яка поклала кінець абсолютизму та створила конституційну монархію, проти якої таємно виступала королівська пара. Саме в цьому неспокійному контексті 11 березня 1792 року помер імператор Священної Римської імперії Леопольд II, брат королеви Франції та королеви Неаполя та дід Марії-Луїзи. Ерцгерцог Франц отримує корону в 24 роки, коли ще не мав потрібного досвіду.
20 квітня Франція оголосила війну своєму союзнику, «королю Чехії та Угорщини», оскільки ерцгерцог ще не був коронований імператором у Франкфурті. 10 серпня король Франції та його сім'я були ув'язнені; 22 вересня була проголошена Республіка. Людовика XVI засудили до смертної кари і стратили 21 січня 1793 року. Марія-Антуанетта зазнала тієї ж долі 16 жовтня 1793 року. Марії-Луїзі на той час було 22 місяці. Війна проти Франції тривала понад двадцять років і мала глибокий вплив на юну ерцгерцогиню.
За традицією, при хрещенні дитина отримує імена своєї бабусі по батьківській лінії, до шлюбу імператриці Іспанії Марії-Луїзи, але приватно її називають зменшувально: Luisl (франц.: Луїза).
Незважаючи на те, що молода ерцгерцогиня була покинута своєю матір'ю, імператрицею Марією Терезією, холодною жінкою, яка не виявляла ні любові, ні підтримки своїх дітейЗа словами Марі-Луїзи, вона прожила безтурботне дитинство між віденським палацом Гофбург і літніми палацами Шенбрунн і Лаксенбург.
Марія-Луїза була близька до свого батька, імператора Священної Римської імперії Франца II, у якого вона є його улюбленою дочкою. Серед його одинадцяти братів і сестер інші переваги імператора віддавали Марії-Леопольдіні, майбутній імператриці Бразилії, та Франсуа-Шарлю, батькові майбутнього імператора Франца-Йосифа. Крім того, у Марії-Луїзи склалися емоційні стосунки зі своєю гувернанткою, графинею Вікторією Коллоредо, до шлюбу Фоліо де Гренвіль, і дочкою останньої, Віктуар.
Ерцгерцогиня отримала досить просте виховання, вона гуляла вулицями Відня зі своїм батьком і гралася з дітьми слуг, вона дотримувалася заповідей католицької релігії та класичної освіти принцес свого часу, яка має заохочувати її стати жінкою, що виконує обов'язок, освіченою, здатною з'являтися на публіці, але слухняною.
Вона вивчала мови, зокрема французьку, міжнародну мову того часу, та італійську, ще одну рідну мову її батьків (імператор, її батько, народився у Флоренції, а імператриця, її мати, у Неаполі), тоді її німецька залишається скоріше посередньою. Решта її навчання містить загальні, але не дуже глибокі поняття літератури, математики, географії, історії Габсбургів та основних династій Європи. Імператорська родина, починаючи з періоду «Великої» Марії-Терезії, веде приватне «буржуазне» життя. Вона цінує, що ерцгерцогині присвячують себе жіночій діяльності. Марі-Луїза захоплюється садівництвом, кулінарією, вишивкою та музикою (її улюблений інструмент — фортепіано), грі на якому вона навчається у Фердінандо Паера.
Відносини між Францією та Австрією Незважаючи на те, що Марія-Луїза була осторонь від війни та політики, вона з дитинства відчувала наслідки битв, які вела Австрія проти наполеонівської Франції: Кампо-Формійський мир, що означав перші поразки Австрії, був підписаний у 1796 році, коли їй було лише чотири роки. Він також прищеплений глибокою ненавистю до французького командувача, який, в його очах, є дияволом: серед іграшок Марі-Луїзи є дерев'яний солдатик на ім'я «Бонапарт», над яким вона знущалася.
Коли в 1804 році до Відня надійшла звістка про викрадення та страту Наполеоном герцога Ангієнського, Габсбурги-Лотаринзькі згадали про долю Марії-Антуанетти і почали побоюватися падіння інших коронованих осіб. В очах 12-річної Марі-Луїзи Бонапарт є втіленням Революції, антихристом, який хоче знищити Церкву та монархії Європи, тоді як його улюблений батько є захисником порядку та справедливості. Тим часом, побоюючись, що Наполеон змусить Священну Римську імперію зникнути, Франциск II підніс Австрійське ерцгерцогство до рангу імперії та проголосив себе імператором Австрії під титулом Франциска I...
У 1805 році під час війни Третьої коаліції Наполеон завдав жорстокої поразки австрійській армії в битві при Ульмі. Через місяць французький імператор увійшов до Відня і оселився в Шенбрунні. 13-річну Марію-Луїзу та її братів і сестер відправляють до Угорщини. З міста Офена ерцгерцогиня сподівається, що доля війни буде прихильною до союзників, і пише своїй матері: « Доля схилиться на бік батька, і нарешті настане момент, коли цього узурпатора буде принижено. Можливо, Бог дозволить йому досягти цього рівня, щоб позбавити його, після того, як він наважився, будь-якої втечі».
Але, всупереч її очікуванням, Наполеон переміг у вирішальній битві під Аустерліцем (2 грудня 1805 року). За поразкою був підписаний Пресбурзький мир, який був досить невигідним для Австрії, яка була позбавлена численних територій (головним чином Венето, Далмації, Тіролю та Форарльберга), а незабаром після цього, у 1806 році, припинила своє існування Священна Римська імперія. Переможена Австрія була ізольована..
13 квітня 1807 року імператриця Марія Терезія померла у віці 35 років після народження своєї дванадцятої дитини, мертвонародженої доньки. Імператор Франциск, який у віці 39 років вдруге овдовів, шукав собі нову дружину. У січні 1808 року він одружився зі своєю 19-річною кузиною Марією-Луїзою де Габсбург-Лотарингія-Есте, відомою як Марія-Людовіка, дочкою покійного ерцгерцога Фердинанда і Марії-Беатріс Моденських, які були вигнані французькими військами зі свого герцогства Модена і жили у вигнанні у Відні.
Марі-Луїза, яка всього на чотири роки молодша за свою мачуху, стає її подругою, і їхні стосунки посилилися. Імператриця Марія-Людовіка, яка через слабке і слабке здоров'я не може мати дітей, вважає дітей свого чоловіка своїми. Про Марію-Луїзу, каже вона: «Не думаю, що я могла б любити її більше, ніж якби носила її в своєму лоні, і до того ж, вона заслуговує на це, тому що її характер в основі своїй добрий».
У 1809 році війна між двома імперіями поновилася, Австрія хотіла скасувати Пресбурзький мирний договір. І цього разу, незважаючи на подвиги ерцгерцога Карла, Наполеон показав себе як найвправнішого стратега, і війна обернулася йому на користь. 4 травня імператорська сім'я знову втекла з Відня, який 12 травня вдруге був окупований французами. З Офена 17-річна Марі-Луїза пише батькові: «ми живемо в постійному страху, не знаючи, чи кожен новий день приносить нам радість чи горе».
Коли наполеонівські війська наближалися, австрійські ерцгерцоги були змушені залишити місто та сховатися далі на схід, в Егері, де імператриця Марія-Людовіка взяла на себе опіку над вихованням своїх дітей у законі, яких вона підбурювала до ненависті до Наполеона. Вона зачитує питання, на які невістка має відповісти вголос: «Хто ворог нашого щастя? Імператор французів. А хто він? Лиходій. Скільки у нього натур? Дві: людська і диявольська. Від кого походить Наполеон? Від гріха». 6 липня 1809 року Наполеон виграв битву під Ваграмом, і Австрія капітулювала; за цією поразкою послідував Шенбруннський мир, який виявився принизливим для Австрії..
Весілля за посередництвом у Відні
20 грудня 1809 року Наполеон I розлучився з Жозефіною де Богарне, оскільки вона не народила йому дітей. Сумніви щодо власної стерильності зникають: у нього справді є син від Елеонори Денуель де Ла Плень, а Марія Валевська також чекає від нього дитину. Після спроби вбивства він жадає заснувати династію і мати законних нащадків. Тому він швидко прагне одружитися повторно..
Після виключення французьких кандидаток список очолюють Велика княгиня Анна Павлівна Романова, 14 років, сестра російського царя Олександра I, і ерцгерцогиня Марія-Луїза, 17 років, донька імператора Австрії. Засмучений відсутністю ентузіазму з боку російського двору та переконаний дипломатичною діяльністю графа Меттерніха, який боявся союзу між Парижем і Москвою. і переконав Франциска II віддати свою дочку своєму ворогові, Наполеон вирішує відмовитися від Російського альянсу.
18-річна Марія-Луїза, яка ніколи не була поінформована про переговори по офіційних каналах, 23 січня 1810 року писала своїй подрузі Вікторуар: «Я знаю, що у Відні вже бачать мене одруженою з великим Наполеоном, тому я сподіваюся, що цього не станеться, і я дуже вдячна Вам, дорога Віктуар. З цього приводу я хотіла б сказати, що сподіваюся, що цього не станеться, і думаю, що я була б єдиною, хто б цьому не раділа».
Наполеон приймає пропозицію імператора Австрії, якого він примусив до миру після важкої перемоги під Ваграмом. Цей шлюб також має на меті заспокоїти відносини між Францією та Австрією, які пережили 18 років війни. «Я одружуюсь з утробою!» не дуже елегантно сказав Наполеон. Ці кроки були зроблені через австрійського посла в Парижі Шарля Філіпа де Шварценберга, а офіційний запит був зроблений 7 березня у Відні представником Наполеона Луї-Александром Бертьє, принцом Невшательським, чоловіком принцеси Баварії, а нещодавно принцом ВаграмомЦей титул він не використовував у Відні.. Коли Меттерніх офіційно інформує ерцгерцогиню про своє майбутнє одруження, Марія-Луїза скаржиться своєму батькові, який виправдовується тим, що угода була укладена його міністрами, а він нічого про це не знав, однак малоймовірно, що переговори велися без його відома. Потім Марі-Луїза погоджується на «жертву заради щастя держави» хоча вона ненавидить цього «корсиканського огра»..