Пово́рскля — прилеглі до річки Ворскли території, що тяжіють до неї географічно, економічно та мають певні спільні риси історії розвитку. Це поняття досить широко використовується істориками та археологамиПолтава. Історичний нарис. — Полтава: Полтавський літератор, — 280 с, іл. + 24 с. вкл. ISBN 966-7462-22-6..
Історичний регіон Поворскля Як відомо, на перших етапах розвитку людського суспільства річки, струмки та джерела були, практично, єдиними джерелами водопостачання людської спільноти. Згодом річки стали основними транспортними артеріями державних утворень та обумовлювали міжрегіональні та міждержавні торговельні зв'язки. Враховуючи те, що у давні часи Ворскла, завдяки льодовиковому походженню і відмінним від сьогочасних кліматичним умовам, була повноводнішою, а річкові судна не вимагали глибокої води, то річка протягом сотень кілометрів була судноплавною (до XVIII ст.Ворскла). Були судноплавними і деякі її притоки.
Річка Ворскла тече по території Бєлгородської області Російської Федерації (Івнянський, Яковлівський, Борисівський, Грайворонський райони) та Сумської (Охтирський район) і Полтавської (Полтавський район) областей України.
Нині на Поворсклі найбільші населені пункти Строїтель, Томаровка, Борисовка, Грайворон (у Бєлгородській області), Велика Писарівка, Кириківка, Тростянець, Охтирка, Куземин (у Сумській області), Котельва, Більськ, Опішня, Великі Будища, Диканька, Стасі, Полтава, Старі Санжари, Мала Перещепина, Нові Санжари, Зачепилівка, Білики, Кобеляки (у Полтавській області).
Географія
Гідрографія Витік річки Ворскли знаходиться приблизно за 1,5 км на захід від с. Покровка Івнянського району Бєлгородської області Російської Федерації.
Головні притоки Ворскли: праві — Ворсклиця, Боромля, Олешня, Полузір'я, Великий Кобелячок; ліві — Братениця, Івани, Рябинка, Коломак, Котельва, Мерла, Тагамлик.
На кінець 19 століття ширина Ворскли становила від 12 до 40 саженів, тобто від 25 до 85 м Первая Всеобщая перепись населенія Россійской Имперіи, 1897 г. XXXIII Полтавская губернія / Под редакціею Н. А. Тройницкаго. — Санкт-Петербургъ: Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета Министерства Внутреннихъ Делъ, 1904.— С. IX.. Найбільші на той час притоки з 15-ти Коломак і Великий Кобелячок.
Рельєф
Клімат
Природоохоронні території Природоохоронні території Поворскля розташовані на території Сумської та Полтавської областей України та Бєлгородської області Російської Федерації.
Бєлгородська область РФ Регіональний природний парк «Хотмижський» — розташований на території Борисовського (8602 га) і Грайворонського (2060 га) районів. Протяжність з півночі на південь 15,1 км, із заходу на схід — 16,3 км. Ліс на Ворсклі — ділянка заповідника «Білогір'я», розташована поблизу селища Борисовка, на правому березі річки Ворскли. Загальна площа 1038 га. Охоронна зона 488 га. Острас'єві яри (урочище Низьке) — ділянка заповідника «Білогір'я», розташована на 8 км південніше від смт Борисовка. Загальна площа 90 га.
Україна
Національні природні парки
Гетьманський національний природний парк — національний природний парк на території Охтирського району Сумської області.
Регіональні ландшафтні парки Регіональний ландшафтний парк «Диканський», розташований у північно-східній частині Полтавської області в Полтавському районі між селищем Диканька та р. Ворскла. До його складу входять 5 пам'яток архітектури XVIII-XIX століть, а також 7 природоохоронних об'єктів: Фесенкові Горби, Ялиновий гай, Бузковий гай, Кочубеївські дуби, Писарівщинський лісопарк, Відслонення пісковиків, Парасоцький ліс.
Регіональний ландшафтний парк «Нижньоворсклянський», розташований у південно-східній частині Полтавської області, у Полтавському районі. До нього входять: долина р. Ворскли з острівною системою в Кам'янському водосховищі (між селами Правобережна та Лівобережна Сокілки, Вільховатка, Орлик, Придніпрянське, Лучки, Світлогірське), ДП «Кременчуцький лісгосп», ділянки лісу Кишенського та Новоорлицького лісництв.
Пам'ятки природи,ботанічні сади та парки
Ковпаківський парк — пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення (Полтавський район Полтавської області). Парасоцьке урочище — комплексна пам'ятка природи загальнодержавного значення (Полтавський район). Кочубеївські дуби — пам'ятка природи, що охороняється Законом (селище Диканька). Бузковий гай — ботанічна пам'ятка природи (селище Диканька) Писарівщанський парк — пам'ятка садово-паркового мистецтва у селі Писарівщина Полтавського району. Полтавський міський парк — пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення (м. Полтава). Шкурине — заповідне урочище (між с. Деменки, с. Василівка, с. Проскури, праворуч автошляху Кобеляки—Кам'янське)
Заказники
Загальнодержавного значення
Бакирівський гідрологічний заказник загальнодержавного значення. Вільхівщинський ландшафтний заказник загальнодержавного значення Климентівський гідрологічний заказник загальнодержавного значення. Хухрянський гідрологічний заказник загальнодержавного значення. Малоперещепинський болотний заказник загальнодержавного значення. Лучківський ландшафтний заказник загальнодержавного значення (Полтавський р-н, с. Лучки, Кишеньківське лісництво, кв. 6-14)
Місцевого значення Розсошенський — ботанічний заказник місцевого значення Ямний — заказник місцевого значення Фесенкові Горби — загальнозоологічний заказник Новоорлицькі Кучугури — ботанічний заказник (Кобеляцький район) Вільховатський ландшафтний заказник (Кобеляцький район) Крамареве — ландшафтний заказник (Кобеляцький район) Вишняки — ландшафтний заказник (Кобеляцький район) Пелехи — ландшафтний заказник (Кобеляцький район) Батьки — ландшафтний заказник місцевого значення (с. Батьки) Котове — ботанічний заказник місцевого значення (с. Хижняківка, Опішнянське лісництво, кв. 44,45) Озеро «Лазьки» — гідрологічний заказник місцевого значення (с. Лазьки) Будникове — орнітологічний заказник місцевого значення (с. Васьки) Жукове — ландшафтний заказник місцевого значення (с. Сухинівка) Новосанжарський — ландшафтний заказник місцевого значення. Ревазівський — заказник гідрологічний місцевого значення. Перегонівський — ландшафтний заказник місцевого значення (с. Перегонівка) Шарівка — ландшафтний заказник місцевого значення (між с. Кунівка і м. Кобеляки, Кобеляцьке лісництво, кв. 30—36, 103) Ревущине — ландшафтний заказник місцевого значення (с. Ревущине) Глинський — гідрологічний заказник місцевого значення (с. Красне, праворуч від автошляху Кобеляки—Дніпро) Ситникове — гідрологічний заказник місцевого значення (с. Іванівка, ліворуч від автошляху Кобеляки—Дніпро)
Мисливські господарства
Диканське ДП "Диканське ДЛМГ"
Історія
Основні риси
Початком історії розвитку Поворскля, як певного природного регіону, можна вважати часи формування річкових систем на території нинішньої України, що мають льодовикове походження.
Соціально-економічний розвиток території почався з появою на ній людини. Вже в часи існування первісної людини — доба стародавнього кам'яної доби — пізнього палеоліту (35–11 тис. років до н. е.) — на території нинішньої Полтави існували стійбища первісних мисливців.
Зі зміною кліматичних умов за мезоліту (IX–VI тис. до н. є.) первісною людиною обживаються надзаплавні тераси річки. Сліди однієї з таких стоянок знайдені поблизу села Макухівка Полтавського району.
Найбільшою кількістю пам'яток представлені старожитності пізньої кам'яної доби — неоліту (V–III тис. до н. е.). Вони відкриті на перших і других надзаплавних терасах річок Ворскли та Коломака.
Відоме поселення культури неоліту ямково-гребінцевої кераміки в урочищі Біла Гора, за 3 кілометри на схід від Полтави.
Населення приполтавських поселень неолітичної доби підтримувало контакти з більш південними сусідами — племенами сурсько-дніпровської неолітичної культури та культури типу Посухи доби енеоліту, характерні вироби яких знайдені поблизу Полтави.
На межі енеоліту (мідний доба) і доби ранньої бронзи (XXII–XIX ст. до н. е.) лісостепові простори Поворскля заселили індо-арійські племена ямної культурно-історичної спільноти. Саме вони були будівниками перших величних земляних гробниць на території Полтавщини — курганів, які насипали, відправляючи у подорож до потойбічного світу своїх співплемінників. В межах Полтави знаходиться ряд поховальних пам'яток ямної культури — група курганів на захід від села Зінці, кургани біля села Івашки. Знайдено і чимало окремих знахідок цієї доби — кам'яні свердлені сокири-молоти з мікрорайонів Алмазний, Сади і сіл Рибці, Жуки, Супрунівка.
Майже тисячолітній період бронзової доби (XIX–IX ст. до н. е.) представлений досить нерівномірно. У селі Тахтаулове, на північ від Полтави, розкопаний курган з похованням катакомбної культури (XVIII — початок XVII ст. до н. е.). На західній межі міста, біля села Михайлики, досліджено курган з похованнями культури багатоваликової кераміки (XVII ст. до н. е.) і зрубної культури (XVI ст. до н. е.). В одному з перших знайдені рідкісні намистини, виготовлені з давньоєгипетського фаянсу, що свідчить про усталеність зв'язків давнього населення доби бронзи Дніпровського Лівобережжя з центрами світової цивілізації понад 3,5 тисячі років тому.
За ранньозалізної доби (скіфський час) Поворскля займали землеробські племена гелонів та будинів. Тут вони створили ранньодержавне утворення зі столицею на місці сучасного села Більськ Котелевського району — грандіозне Більське городище, яке ряд вітчизняних істориків та археологів вважають за місто Гелон, відоме за описом давньогрецького історика Геродота (V ст. до н. е.) Полтава. Історичний нарис. — Полтава: Полтавський літератор, 1999. – 280 с.Рассадин С.Е. Северные соседи Великой Скифии.— Мн.: Право и экономика, 2005.— С. 146.. До широкої сільськогосподарської округи цього городища входила щільна «низка» поселень по Ворсклі, у тому числі й у межах сучасної Полтави.
У другій чверті першого тисячоліття нашої ери територія Полтавщини (чи її частина?) ввійшла до складу різноетнічного масиву племен, об'єднаних у складі Готської держави. До нього входили пізньоскіфські землероби, сармати, слов'яни та готи. Об'єднання відоме в науці під назвою черняхівської культури. Рештки невеликих поселень цього часу відомі поблизу Вакуленець і Побиванки, Біофабрики, на Білій Горі, поряд із селами Андріївка і Зорівка. Чудово виконаний кружальний посуд з лискованою поверхнею, величезний набір виробів з кольорових та чорних металів, пожвавлені контакти з пізньоантичним світом — ось що характеризує розвиток носіїв черняхівської культури — землеробів часу існування царства готів у Північному Причорномор'ї. Як наслідок, у середовище черняхівських племен потрапляла значна кількість срібної римської монети — денаріїв, що забезпечувала обмін, була джерелом ювелірного виробництва і, можливо, стимулювала появу власного грошового обігу, осідаючи з часом у складі численних скарбів. До десятка таких скарбів з монетами І–II століття нової ери було виявлено і в Полтаві та околицях містаПолтава. Історичний нарис. — Полтава: Полтавський літератор, — 280 с..
У верхів'ях Ворскли та поблизу міст Коломак, Валки й Охтирка (територія Харківського й Охтирського полків) проходив Муравський Шлях, між верхів'ями річок Сіверський Донець, Оскол, Ворскла і Псел він виходив на Ізюмський шляхЕнциклопедія історії України: У 10 т. / Редкол.: В.А. Смолій (голова) та ін. — К. : Наук. думка, 2010. — Т. 7 : Мл—О. — 2010. — 728 с. : іл. — С. 132..
Населені пункти на території Поворскля за часів полкового устрою України входили до складу Охтирського, Зіньківського, Гадяцького, Полтавського полків.
Історичні місця Поворскля
Грайворон Тростянець Охтирка Котельва Більськ Опішня Великі Будища Диканька Поле Полтавської битви Полтава Мала Перещепина Кобеляки Переволочна
Найзначніші події