Станісла́в Рома́н Левандо́вський (; 22 лютого 1857, Котліни — 3 лютого 1940, Варшава) — польський скульптор, реставратор.

Біографія Народився в селі Котліни поблизу міста Пьотркув-Куявський в сім'ї інженера Людвіка Левандовського і Антоніни з Амброжевичів. Закінчив середню школу в Кракові. У молодості спробував себе в багатьох професіях і заняттях. У Львові вивчав медицину, грав у мандрівному українському театрі, співав в опереті, працював у торгівлі. У 1879—1882 роках навчався у Краківській школі мистецтв у Валерія Гадомського. У 1883—1887 роках у Віденській академії мистецтв в Едмунда фон Гелльмера (Edmund Hellmer) і в Спеціальній школі Карла Кундмана. За свої роботи двічі отримував золоту медаль Віденської академії. У 1890—1894 роках мав власну майстерню у Львові на нинішній вулиці Степана Бандери, 9, а пізніше і на Січових Стрільців, 10. Викладав рисунок і скульптуру в приватній школі Марцелія Гарасимовича. Брав активну участь у діяльності львівських товариств — каменярського, мулярського і скульптурного. 1894 року виїхав до Відня. У 1924-1925 роках проживав у Варшаві, працюючи головним медальєром Національного монетного двору. 1925—1932 роки провів у Відні, потім оселився у Варшаві де працював реставратором колекції творів образотворчого мистецтва в Королівському замку. Помер 1940 року у Варшаві.

Тяжів у творчості до кінця XIX ст. до академізму. Одночасно в інших роботах — до необароко і неорококо. Після 1900 року перейшов до сецесійної стилістики, а після 1910-х знову звернувся до форм дещо модернізованого класицизму.

Відомі роботи Бронзова статуя «Смерть Вайделоти» відзначена золотою медаллю Віденської академії мистецтв (1885, Відень). Великий гіпсовий рельєф «Тетія, що просить Юпітера за Ахілла», відзначений золотою медаллю Віденської академії мистецтв (1886, Відень). Бронзова статуетка «Запорожець» (1886, Національний музей у Кракові) Рельєф «Гоплана» (1887, віск). Гіпсова статуя «Слов'янин, що зриває пута» (1887, Національний музей у Кракові). Пам'ятник Феліції Боберській у костелі при львівському монастирі кармелітів (відкритий 1890). 8-метровий алегоричний фриз «Мистецтво і Промисловість» в залі засідань Галицької ощадної каси (1891, гіпс, поліхромія). Рельєф стилізований поліхромією під слонову кістку на золотому тлі. Зображено маленьких дітей, зайнятих різними ремеслами та видами мистецтв. 2-метрова скульптура Адама Міцкевича на фасаді школи на вулиці Театральній, 15 у Львові (1891). Картуші із зображеннями гербів Польщі, Литви і Русі на тріумфальних арках у Львові (1891). Друга теракотова версія скульптури «Смерть Вайделоти» виготовлена у Львові (1891). Бронзовий надгробок Володимира Барвінського на Личаківському цвинтарі. Працював над ним у 1889—1891, роках, практично без винагороди (коштів вистачило лише на матеріал). Перед встановленням експонувався у залі Державної промислової школи, що викликало велике зацікавлення і натовпи відвідувачів. Встановлений на могилі Барвінського 1892 року. Пам'ятник Міцкевичу в Ряшеві (відкритий 29 листопада 1892), знищений 1940, у 1986 встановлено його вільну копію авторства скульптора К. Бжузана. Погруддя Тараса Шевченка (1892, гіпс, львівська бібліотека ім. Стефаника), Здислава Мархвицького (1894-1895, бронза), Казимира Грохвицького (1894-1895, мармур). Портретні медальйони Міцкевича (1890), Гроттгера (1891), Семирадського (1893). «Вакханка, що кидає диск» (1893). Мармурова статуя Я. Круліковського у фоє Великого театру у Варшаві (1893). Алегорична фігура «Вікторія» для тріумфальної арки у Львові (1894). Третя версія скульптури «Смерть Вайделоти», виготовлена у Відні (1894, гіпс, поліхромія, Львівська галерея мистецтв). Ювілейна медаль ректора Львівського університету Антонія Малецького виконана у Львові (1902 срібло, бронза). Погруддя Флоріана Земялковського (модель 1902 року у Львові, відлив у теракоті 1922). Пам'ятник письменнику Зигмунту Красінському на саркофазі в Опіногурі.Tygodnik Ilustrowany. — 17 lutego 1912. — № 7 (2727). — S. 134. Пам'ятник польському ученому, графу Станіславу Борковському-Дуніну у львівському костелі святої Марії МагдалиниMaślankiewicz K. i Wierczyński S. Borkowski Stanisław Jan Nepomucen Kajetan Dunin, herbu Łabędź (1782—1850) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1936. — T. II. — S. 338. .

Нереалізовані проекти 1898 року перебуваючи у Відні, на замовлення Зигмунта Горголевського виконав ескіз скульптурної групи для фронтону Міського театру у Львові. Відмовився від подальшої реалізації через низький гонорар. Ескіз пам'ятника Шопену у Львові (1902). Конкурсний проект пам'ятника Анджеєві Потоцькому у Львові (1910). Здобув відзнаку журі.Rozstrzygnięcie konkursu ścisłego na projekt pomnika Andrzeja Potockiego we Lwowie // Architekt. — 1910. — № 6—7—8. — S. 126.

Примітки

Джерела

Biriulow J. Rzeźba lwowska. — Warszawa: Neriton, 2007. — S. 130—133. — ISBN 978-83-7543-009-7. Kaczmarzyk D. Lewandowski Stanisław Roman (1859—1940) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław—Warzawa—Kraków—Gdańsk: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, Wydawnictwo PAN, 1972. — T. XVI/2, zesz. 73. — S. 209—210.