Олексій Олексійович Венедиктов (; 18 грудня 1955, Москва) — російський журналіст, головний редактор, співвласник (18 % акцій) і ведучий передач радіостанції «Ехо Москви», президент «Эхо-ТВ»Сначала программы, потом — люди , «Избранное», 23.06.2008.
Біографія Народився в родині Олексія Миколайовича Венедиктова (1932—1955), загиблого за тиждень до народження сина офіцера підводного човна, та Елеонори Абрамівни Рабінович (пізніше — Беркович, 1932—1998), лікаря-рентгенолога. Дід з боку батька, Микола Андріянович Венедиктов (1910-?), керівний працівник НКВС — був членом Військового трибуналу Брянського фронту, потім — членом колегії Військового трибуналу Першого Білоруського фронту. Бабуся з боку батька — Ніна Абрамівна Диховична (1914—2006), архітектор. Брат бабусі — Володимир Абрамович Диховичний, був артистом фронтової агітбригади.Юрій Шакиров. Архівні матеріали про предків О.Венедиктова . . Племінник бабусі — відомий російський режисер Іван Диховичний.
Після школи вступив на вечірнє відділення історичного факультету МДПІ, одночасно з цим працював листоношею. Після закінчення інституту в 1978 році протягом 12 років викладав історію в ЗОШ № 875 міста Москви. Так само викладав наприкінці 1970-х в середній школі № 177.
Як журналіст — учень Володимира МукусєваЖурнал Донавиа — Статьи — «Взгляд» Владимира Мукусева. На радіостанції «Ехо Москви» працює з серпня 1990 року. Починав з посади газетного оглядача і кореспондента (зокрема, був в Білому домі під час протистояння президента Бориса Єльцина і Верховної Ради), потім став політичним оглядачем, очолив інформаційну службу і, нарешті, в лютому 1998 року обраний на пост головного редактора радіостанції.
З 2002 року — президент телекомпанії «Ехо-ТВ». У вересні 2006 року спробував себе як ведучого програми телеканалу «Домашній» «В колі світла». Володіє 18 % акцій ЗАТ «Ехо Москви».
Від'їзд з Росії В середині березня 2015, після убивства Нємцова і появи інформації, що його ім'я теж присутнє в «розстрільних списках» путінських спецслужб, покинув Росію через загрозу життю.
Нагороди та премії Медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня (3 грудня 1999) — за заслуги в області культури і у зв'язку з 75-річчям радіомовлення в Росії Кавалер ордена Почесного легіону (Франція) Лауреат премії «Золоте перо Росії» (1996) Відзначений нагородою за високий професіоналізм і особисту мужність при роботі в гарячих точках (1997). Лауреат премії імені Артема Боровика Лауреат премії ім. В. Висоцького «Своя колія» (2004) Медаль Ради Безпеки Російської Федерації (1998).
Примітки
Посилання Видеоблог Алексея Венедиктова Алексей Венедиктов на сайте Эхо Москвы Алексей Венедиктов: «Правоохранительные органы России осознают угрозу национализма в стране» — интервью журналу «Партнёр» (ФРГ) Интервью газете «Русская мысль» Раскрыл карты. Алексей Венедиктов чуть ли не впервые столь подробно рассказал о своих частных контактах с представителями высшей власти России Свобода эха. Останется ли после 2 марта Алексей Венедиктов главным редактором «Эха Москвы»? Алексей Венедиктов в гостиной Яндекса Главный редактор радиостанции «Эхо Москвы» Алексей Венедиктов: «Я махровый реакционер» Новий скандал російської пропаганди: як Жиріновський і Венедиктов ділили Україну