Духовно-лицарські ордени — це організації лицарів, що створювалися під час хрестових походів. У Західній та Центральній Європі військово-чернечі організації лицарів, що створювалися у період хрестових походів в XII–XIII ст. під керівництвом католицької церкви головним чином для хрестових походів і війни з невірними: проти ісламу в Святій землі, в Іспанії, або в Туреччині, або проти язичників в Литві, в Естонії, або в Пруссії з метою поширення католицтва (після Реформації іноді і протестантства). Згодом ордени могли стати світськими.
До духовно-лицарських орденів відносяться ордени: Іоаннитів, Тамплієрів, Тевтонський орден, Орден Алькантара, Орден Калатрави та інших
Членство
Як ченці, члени духовно-лицарських орденів давали обітницю стриманості, послуху, бідності (на практиці ці обітниці нерідко ігнорувалися); як лицарі-феодали вони носили зброю, брали участь у завойовницьких походах. Молодих прихильників називали неофітами. Неофіт повинен був пройти обов'язковий обряд посвячення.
Структура ордену
Структура духовно-лицарських орденів була ієрархічною. Кожен орден очолював довічно обраний і затверджений Папою Великий магістр (гросмейстер). Йому підпорядковувалися начальники «провінцій» (місцевих підрозділів ордена) — пріори, а також маршали (відали фінансами ордена), командори (коменданти замків, фортець) та ін. Вони становили генеральний капітул, що періодично скликався і мав законодавчу владу.
У ордені лицарів-ченців була ієрархічна структура. Головними були брати-лицарі. Далі йшли брати-зброєносці і капелани. На чолі таких орденів стояли Великі магістри, яких обирали на довічний термін. Влада у магістрів була воістину велика. При магістрах перебувала рада з інших вищих посадових осіб, які існували в орденах. Практикувалися періодичні збори генеральних капітулів братів-лицарів. Ордени могли бути розділені по територіях, на яких знаходилися монастирі. Підпорядковувалися ордени лише Папі Римському.
Історія
Завдяки пожертвам, захопленням, лихварським і торговельним угодам духовно-лицарські ордени домоглися великих багатств, стали великими землевласниками, жорстоко експлуатували залежне селянство, і придбали значну економічну і політичну силу. Зі зміцненням в європейських державах централізованої влади духовно-лицарські ордени поступово втратили значення, хоча деякі з них (наприклад, Тевтонський) продовжують існувати.
Список орденів ЕмблемаНазваРік заснуванняРік розпускуПримітки <center> Орден госпітальєрів 1099 Існує Є найдавнішим лицарським орденом <center> Орден Тамплієрів 1119 1312 <center> Орден Святого Лазаря 1142 Існує <center> Орден Калатрави 1158 1838 <center> Орден Сантьяго 1170 Існує <center> Орден Монжуа 1173 1221 Був приєднаний до Ордену Калатрави. <center> Авіський орден 1176 1910 У 1917 р. відновлений як суто цивільний орден. <center> Тевтонський орден 1193 Існує Був розпущений в 1809 під час Наполеонівських війн. Відновлений 1834, як чернечий <center> Орден Сан-Хорхе де Альфама 1201 1400 У 1400 р. увійшов до складу Ордени Монтес. <center> Орден мечоносців ( з 1237 Лівонський орден ) 1202 1237 У 1237 р. увійшов до складу Тевтонського ордену як Лівонське ландмайстерство тевтонського ордену. <center> Добринський орден 1216 1235-1240 <center> Орден Монтес 1317 1835 <center> Орден Христа 1323 1789 Правонаступник тамплієрів на території Португалії. У 1917 р. відновлений як суто цивільний орден. <center> Орден Святого Гробу Господнього 1099 Існує <center> Орден Дракону 1408 ~ 1437 <center> Орден Святої Марії Вифлеємської 1459 Існує З 1479 припиняє функціонувати як цілісна військова організація. <center> Орден святого Георгія 1464 <center> Орден Святого Стефана 1561 <center> Орден Святого Духа (організація) 1578 1830
Див. також Орден (організація) Чернечі ордени Лицарські ордени Хрестові походи
Література Forey, Alan John. The Military Orders: From the Twelfth to the Early Fourteenth Centuries. Basingstoke: Macmillan Education, 1992.
Посилання Військові чернечі ордени // ВУЕ The Military Orders