Переворська культураМицик Ю. А., Бажан О. Г., Власов В. С. Історія України. Навчальний посібник . — К. : Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2008.Пастернак Я. Археологія // або пшеворська культура — археологічна культура, що визначає залізну добу на території Польщі та України. Назва походить від міста Переворська, де вперше знайшли зразки виробів.

Культура існувала бл. 600 років: з II ст. до н. е. до кін. IV ст. н. е.

Ареал поширення — центральна і південна Польща: верхів'я річки Одра (Сілезія), горішня і середня Вісла (Мала і Велика Польща); Східна Словаччина (Південна Лемківщина); горішня Тиса (українське Закарпаття і Мармарощина); горішній Дністер (Галичина).

Поселення формувались навколо річок і в середньому займали площу 0,2-1,4 га. Житла були прямокутної форми наземні та напівземлянкові, площа яких становила переважно 14-20 м². Стіни були стовпово-каркасною конструкцією. Помешкання обігрівалося відкритим вогнищем або глинобитною піччю.

Поховання подібні і до інших археологічних культур того часу, а саме переважно ґрунтове тілоспалення в урнах чи ямах. Поховання супроводжуються великою кількістю всіляких речей: фібулами, пряжками, підвісками, намистами. У випадках захоронення воїнів їхнім супровідним інвентарем була зброя: ритуально зігнуті мечі, списи, остроги, умбони щитів.

Для переворської культури характерний чорнополиваний ліпний посуд: миски, глеки, вази.

Переворська культура на території України датується І-ІІІ ст. н. е. "Питання етнічної належності носіїв пшеворської культури на території Верхнього Подністров'я і Західної Волині вирішується з урахуванням відчутного впливу, починаючи з І ст.. н. е., з боку зарубинецьких ранньослов'янських племен, а також зіставленням східнопшеворських пам'яток із старожитностями черняхівської культури і ранньосередньовічних слов'янських племен Подністров'я. Дослідження (В. Д. Баран, І. С. Винокур, Д. Н. Козак) показали, що в першій половині І тисячоліття н. е. тут відбувався процес формування однієї з груп східнослов'янських племен. Щодо окремих переворських поховань із зброєю, то вони, очевидно, пов'язані з населенням Моравії, яке прийшло в рух у зв'язку з початком «великого переселення народів».

Інші культури ранньослов'янського часу, а саме Латенська, Липицька, Черняхівська, Культура карпатських курганів, Київська також відіграли велику роль у формуванні пізніших східнослов'янських племен. Зокрема Київська культура стала основою для формування і розвитку культур середньовічного часу, наприклад Пеньківської, Корчазько-празької у середньому Подніпров'ї. Отже, найбільшим генетичним попередником слов'янських культур середньовіччя стали Київська, а також Черняхівська культури.

Культура названа за назвою міста Переворська, де були вперше знайдені зразки виробів. Змінила Лужицьку культуру, поширившись на більшу територію. На Сході, у північній Україні і Південній Білорусі, межувала з Зарубинецькою культурою, з якою мала споріднені риси, формуючи єдиний комплекс Переворської і Зарубинецької культур. Тут ми можемо побачити витоки двох великих націй — польської (з Переворської культури) і української (з Зарубинецької культури).

На Півночі від Переворської культури в низовині Вісли і на захід від неї (східна частина Східної Померанії) існувала Оксивська культура, яка згодом, приблизно у 20 році н. е., змінилась на Вельбарську культуру. Вельбарська культура належала готам. Готи відзначилися рухом вздовж правого берега Вісли приблизно до 190 року, з якого вони з'явилися в Україні, спричинивши розвиток нової культури — Черняхівської.

Римські записи називають мешканців території Переворської культури лугіями. Вважається, що більшість носіїв культури були венедами (ранніми слов'янами), на заході, в межах Одри переважав германський елемент (Вандали і Бургунди).

Унікальне поховання часів Переворської культури знайшли в Івано-Франківській області.

Див. також

Східна Померанія Готи Лугії Венеди Слов'яни Вандали Бургунди Ясторфська культура

Примітки

Джерела та література

Козак Д. Н. Пшеворська культура // Півторак Г. П., Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов : Міфи і правда про трьох братів слов'янських зі «спільної колиски». — : Академія, 2001. — 152 с. (2-ге вид., доп. — : Арістей, 2004. — 180 с. — ISBN 966-580-082-5. Щукин М. Б., Рождение славян , Стратум: структуры и катастрофы: Сборник символической индоевропейской истории: Археология. Источниковедение. Лингвистика. Философия истории. — : Нестор, 1997. — 267. — ISBN 5-901007-03-4

Рассадин С. Е., Между Альпами и Океаном: венеты — «другие германцы»? // Белорусский государственный университет, / Восточноевропейский археологический журнал. — 2002. — 5 (18), сентябрь-октябрь.