Володимир Олександрович Крючков  — радянський діяч органів державної безпеки, голова КДБ СРСР (грудень 1988–1991). Член ЦК КПРС у 1986—1991 роках, член Політбюро ЦК КПРС (20 вересня 1989 — 13 липня 1990). Член ДКНС (ГКЧП) СРСР. Генерал армії (1988).

Біографія Народився у 1924 році. У роки Німецько-радянської війни у 1941-1942 працював на артилерійському заводі № 221 у Сталінграді розмітником, а у 1942–1943 р.р. був розмітником на артилерійському заводі № 92 в Горькому. У 1943–1944 роках працював комсоргом ЦК ВЛКСМ в Особливій будівельно-монтажній частині № 25 Народного комісаріату з будівництва СРСР у Сталінграді. Член КПРС з 1944 року.

У 1944–1945 роках був першим секретарем районного комітету ВЛКСМ Барикадного району Сталінграда.

У 1945–1946 роках навчався в Саратовському юридичному інституті, потім перевівся до Всесоюзний заочний юридичний інститут. У 1946 році став другим секретарем Сталінградського міського комітету ВЛКСМ. У 1946–1947 роках працював слідчим прокуратури Тракторозаводского району Волгограда. У 1947–1950 роках був прокурором слідчого відділу Волгоградської прокуратури. У 1949 році закінчив Всесоюзний заочний юридичний інститут за фахом юриста. У 1950–1951 роках був прокурором Кіровського району Волгограда. У 1951 році відправлений за рознарядкою на навчання в Вищу дипломатичну школу.

У МЗС СРСР і ЦК КПРС (1951—1967) Закінчив Вищу дипломатичну школу (навчався у 1951–1954 роках), у 1954 році був за розподілом направлений третім секретарем IV-го Європейського відділу Міністерства закордонних справ СРСР.

У 1955–1959 роках — третій секретар посольства СРСР в Угорській Народній Республіці. Брав участь у придушенні Угорського повстання 1956 року.

У 1959–1963 роках був референтом в секторі Угорщини та Румунії Відділу ЦК КПРС по зв'язках з комуністичними і робочими партіями соціалістичних країн. У 1963—1965 роках — завідувач сектору Відділу ЦК КПРС по зв'язках з комуністичними і робочими партіями соціалістичних країн.

У 1965–1967 роках — помічник секретаря ЦК КПРС Ю. В. Андропова.

У КДБ СРСР (1967—1991) З 1967 року — помічник голови КДБ Юрія Андропова. У 1967–1971 роках — начальник Секретаріату КДБ.

З 1971 року — перший заступник начальника, в 1974—1988 роках — начальник Першого головного управління КДБ СРСР (зовнішня розвідка).

У 1978–1988 роках — заступник голови КДБ СРСР.

Під час війни в Афганістані брав участь в організації введення радянських військ в Афганістан, формуванні представництва КДБ у Кабулі і в підготовці штурму палацу Аміна спецпідрозділами КДБ «Грім» і "Зеніт ".

У 1988 році став головою КДБ СРСР. У 1989 обраний в члени Політбюро ЦК КПРС.

Після 1991 року За ініціативою Крючкова у травні 1991 р. був прийнятий Закон «Про органи державної безпеки в СРСР».

Член ДКНС СРСР. З 5 по 17 серпня 1991 року організовував зустрічі та наради майбутніх членів ДКНС. У ніч з 18 на 19 серпня 1991 року підписав документ про відсторонення Михайла Горбачова від влади і введення в країні надзвичайного стану.

У зв'язку з серпневими подіями 1991 року був заарештований за статтею «Зрада Батьківщині» та 17 місяців перебував у в'язниці «Матроська тиша», згодом був амністований Державною думою в 1994 році. Адвокати Крючкова у справі ДКНС — Юрій Іванов і Юрій Пилипенко.

3 липня 1992 Крючков виступив зі зверненням до Президента Б. М. Єльцина, в якому, зокрема, звинуватив Бориса Єльцина у перекладанні вини в розвалі СРСР на членів ДКНС.

Входив до оргкомітету Руху на підтримку армії. Володів німецькою і угорською мовами.

Сім'я, два сини, онуки.

Помер 23 листопада 2007 року в Москві на 84-му році життя після важкої тривалої хвороби. Похований у Москві на Троєкуровському цвинтарі.

Праці Останні роки працював над мемуарами, написав книги «Особиста справа» (1996), «На краю прірви» (2003); «Особистість і влада» (2004); «Без терміну давності» (2006).

Нагороди Два ордени Леніна Орден Жовтневої Революції Орден Червоного Прапора Два ордени Трудового Червоного Прапора Орден «Знак Пошани» Медалі та інші відзнаки

Примітки

Посилання КДБ боровся з відео-магнітофонами і недоглядів розпад СРСР / / Известия. 13.12.2006. Біографія В. Крючкова на сайті СЗР Росії Останнє інтерв'ю В. Крючкова: ,