«Небезпека „Дому на околиці“» () — детективний роман британської письменниці Агати Крісті, уперше опублікований у США видавництвом Dodd, Mead and Company у лютому 1932 року та у Великій Британії видавництвом Collins Crime Club у березні того ж року. Ціна американського видання становила 2,00 долари США, а британського — сім шилінгів і шість пенсів (7/6).

У романі фігурують приватний детектив Агати Крісті Еркюль Пуаро, а також капітан Гастінгс та старший інспектор Джепп; це шостий роман серії про Пуаро. Пуаро та Гастінгс перебувають на відпочинку в Корнуоллі, де знайомляться з молодою Магдолою «Нік» Баклі та її друзями. Детектив переконується, що хтось намагається її вбити. Вони знайомляться з усіма її близькими в її будинку під назвою «Ендхауз» (Дім на околиці). Попри намагання Пуаро захистити Нік, стається вбивство, яке змушує його розпочати серйозне розслідування.

Після першої публікації роман отримав позитивні відгуки критиків, які відзначили сюжет як надзвичайно винахідливий та «диявольськи розумний». Детективно-літературний критик Роберт Барнард у своїй праці 1990 року назвав твір хитромудрим, хоч і не зарахував його до найкращих робіт Крісті. Роман був багаторазово адаптований для театральної сцени, радіо, кіно, телебачення, а також у форматі графічного роману та комп'ютерної гри.

Сюжет Під час відпочинку на курорті в Корнуоллі Еркюль Пуаро та капітан Гастінгс знайомляться з молодою й чарівною Магдолою «Нік» Баклі, власницею садиби «Ендхауз» («Дім на околиці»). Після того, як куля пролітає повз її голову (що сама Нік спочатку сприймає за шершня), Пуаро усвідомлює, що дівчині загрожує смертельна небезпека. На запитання, хто може бажати її смерті, Нік розповідає про своїх знайомих та родичів. Серед них: кузина Меггі Баклі; Чарльз Вайз — нотаріус і кузен, який допоміг їй повторно заставити будинок; економка Еллен; подружжя Крофтів — австралійські орендарі котеджу біля садиби; Джордж Челленджер — закоханий у неї морський офіцер; Фредеріка «Фредді» Райс — її близька подруга, яка потерпає від чоловіка-деспота; та Джим Лазарус — артдилер, закоханий у Фредді.

Нік зізнається, що до цього на неї вже відбулося три замахи, які вона вважала нещасними випадками. Пуаро вагається щодо мотивів підозрюваних. Хоча пів року тому за порадою Крофтів Нік склала заповіт, єдині спадкоємці за ним — Чарльз і Фредді — отримали б від майна заборгованого «Ендхауза» небагато.

Для безпеки Пуаро радить Нік запросити до себе кузину Меггі Баклі. Під час вечірки з феєрверками, влаштованої в «Ендхаузі», відбувається злочин. Спочатку всі вважають, що загинула Нік, але, підійшовши до тіла, бачать dead Меггі, яку переплутали з Нік через однакову червону шаль. Розлючений Пуаро, який карає себе за те, що не вберег гостей, починає масштабне розслідування.

Щоб захистити Нік, Пуаро переконує її лягти в приватну лікарню та оголошує всім, що вона перебуває під суворою охороною, а також забороняє вживати будь-яку їжу з невідомих джерел. Невдовзі Пуаро дізнається про загибель відомого авіатора Майкла Сітона, який зник під час навколосвітнього перельоту. Детектив з'ясовує, що Нік та Майкл були таємно заручені, а Сітон залишив усе своє величезне багатство своїй нареченій.

Пуаро починає підозрювати Крофтів і просить старшого інспектора Джеппа перевірити їхнє минуле. Невдовзі Нік отримує коробку шоколадних цукерок зі слідами кокаїну, нібито надіслану Пуаро. Дівчина з'їдає лише одну цукерку й виживає. Посилку принесла Фредді, стверджуючи, що виконала прохання Нік. Пуаро підозрює, що Фредді є кокаїновою залежною.

Щоб викрити злочинця, Пуаро вдається до хитрощів: розголошує чутку, ніби Нік померла в лікарні. Чарльз Вайз оголошує про раптово знайдений заповіт і влаштовує його читання в «Ендхаузі», де єдиними спадкоємцями виявляються Крофти. Під час «духовного сеансу», влаштованого Пуаро, з'являється «привид» Нік, змушуючи Крофтів перелякатися. Інспектор Джепп затримує Крофтів — виявляється, вони є професійними шахраями та підроблювачами документів, які викрали справжній заповіт Нік. Проте вони не є вбивцями.

Коли пристрасті вщухають, Пуаро розкриває справжню розгадку: вбивство Меггі не було помилкою. Злочиницею виявилася сама Нік Баклі, яка перебувала на межі фінансового краху.

У розв'язці Пуаро пояснює, що в любовних листах Майкла Сітона ім'я «Нік» стосувалося Меггі (обох кузин звали Магдола). Дізнавшись про багатство та зникнення Майкла, Нік вирішила привласнити його статки, видавши себе за його наречену, для чого їй знадобилося фізично усунути Меггі. Усі замахи на власне життя Нік інсценувала сама, а кокаїн у цукерках походив від Джорджа Челленджера, який постачав наркотик їй та Фредді у потайних відсіках наручних годинників.

Нік заарештовують, але вона встигає забрати годинник Фредді з кокаїном; Пуаро розуміє, що вона віддасть перевагу смертельній дозі, аби уникнути страти. Джорджу детектив радить добровільно здатися поліції. Джим освідчується Фредді, а Пуаро зазначає, що Нік навіть не здогадувалася, що володіла надзвичайно цінною картиною, продаж якої врятував би її від банкрутства й відвернув би від злочину.

Персонажі Еркюль Пуаро () — знаменитий бельгійський детектив, який береться за розслідування замахів на життя Нік. Відпочиває в Корнуоллі. Капітан Артур Гастінгс () — вірний друг і помічник Пуаро, який відпочиває разом із ним. Оповідач історії. Старший інспектор Джепп () — офіцер Скотленд-Ярду. Відіграє другорядну роль у розслідуванні. Магдола «Нік» Баклі () — молода, приваблива й хитра власниця садиби «Ендхауз». Фредеріка «Фредді» Райс () — близька подруга Нік, яка потерпає від домашнього насильства з боку чоловіка. Джим Лазарус () — заможний артдилер, закоханий у Фредді; друг Нік. Командор Джордж Челленджер () — офіцер Королівського військово-морського флоту, закоханий у Нік. Чарльз Вайз () — нотаріус, кузен Нік. Меггі Баклі () — кузина Нік, донька священника; жертва злочину. Берт Крофт () — орендар котеджу біля «Ендхауза», вихідець з Австралії. Мілдред Крофт () — дружина Берта, його спільниця. Майкл Сітон () — відомий авіатор, таємний наречений Меггі Баклі. Еллен () — економка в садибі «Ендхауз». Вільям Вілсон () — садівник «Ендхауза», чоловік Еллен. Альфред Вілсон () — син Еллен та Вільяма. Містер Райс () — чоловік Фредді, який її переслідує.

Літературне значення та відгуки Видання The Times Literary Supplement від 14 квітня 1932 року зазначало, що «остаточна розв'язка надзвичайно винахідлива і цілком відповідає рівню найкращих історій пані Крісті. Усе абсолютно чесно стосовно читача, і здогадатися про розгадку головоломки можна досить рано, хоча це зовсім не просто». Оглядач підкреслив, що це «один із тих детективних романів, які є чистою головоломкою, без будь-яких зайвих прикрас чи побічних інтересів до характерів. Сюжет упорядковано з майже математичною акуратністю».The Times Literary Supplement, 14 April 1932, p. 273

Айзек Андерсон у рецензії для The New York Times Book Review від 6 березня 1932 року написав: «Коли автором є Агата Крісті, а центральною фігурою — Еркюль Пуаро, читачеві завжди гарантовано цікаву історію зі справжньою таємницею… Людина, відповідальна за брудні справи в „Ендхаузі“, диявольськи розумна, але не настільки, щоб увесь час дурити маленького бельгійського детектива. Чудова історія з найнесподіванішим фіналом».The New York Times Book Review, 6 March 1932, p. 20

Детективний критик Роберт Барнард 1990 року зауважив: «Хитре використання простих прийомів, які Крісті повторювала неодноразово (наприклад, будьте уважні до імен — зменшувальні та двозначні чоловічо-жіночі імена завжди є можливими пастками). Деякі скрипи в механізмі, а також певний надлишок мелодраматизму та малоймовірностей заважають цьому твору стати одним із найкращих класичних зразків».

Дослідник творчості письменниці Джон Карран включив «Небезпеку „Дому на околиці“» до списку десяти найкращих романів Агати Крісті.

Відсилання до інших творів У розділах 1 та 5 є відсилання до подій роману «Загадка «Блакитного потяга»». У першому розділі чітко зазначено, що події в «Ендхаузі» відбуваються в серпні, наступному після поїздки Пуаро на Французьку Рив'єру. У розділі 9 міститься мимохідь зроблене зауваження про найхитріший тип злочину, що згодом стало центральною темою роману «Завіса: Остання справа Пуаро». На початку розділу 14 Гастінгс описує, як педантична звичка Пуаро розставляти предмети на камінній полиці допомогла йому розкрити справу — це непряме відсилання до роману «Таємнича пригода в Стайлзі». У розділі 15 Пуаро згадує справу «Коробка з-під шоколаду» (зі збірки «Ранні справи Пуаро»), розповідаючи командору Челленджеру про свої минулі поразки. У розділі 16 інспектор Джепп запитує Пуаро, чи не вирощує той кабачки. Це відсилання до спроби виходу Пуаро на пенсію в романі «Убивство Роджера Екройда».

Натяки на реальні події, географію та науку Готель «Маджестік» у книзі (перенесений з Девону до Корнуолла) заснований на готелі «Імперіал» у місті Торкі. У сьомому розділі персонажі згадують жінку-авіаторку, яка полетіла до Австралії. Це натяк на Емі Джонсон, яка здійснила перший одиночний переліт з Англії до Австралії серед жінок із 5 по 24 травня 1930 року. Спроба Майкла Сітона здійснити одиночний навколосвітній переліт є ключовим елементом сюжету. На момент виходу роману в 1932 році цього досягнення ще ніхто не здійснив (у 1933 році першим авіатором, який облетів земну кулю, став Вайлі Пост).

Історія публікацій 1932, Dodd Mead and Company (Нью-Йорк), лютий 1932, тверда обкладинка, 270 с. 1932, Collins Crime Club (Лондон), березень 1932, тверда обкладинка, 256 с. 1938, Modern Age Books (Нью-Йорк), тверда обкладинка, 177 с. 1942, Pocket Books (Нью-Йорк), м'яка обкладинка, 240 с. 1948, Penguin Books, м'яка обкладинка, 204 с. 1961, Fontana Books (імпринт HarperCollins), м'яка обкладинка, 191 с. 1978, Ulverscroft Large-print Edition, тверда обкладинка, 327 с., 2007, Факсимільне видання першого британського випуску 1932 року, 2 квітня 2007,

Перша публікація твору відбулася в американському тижневику Liberty в 11 частинах із 13 червня по 22 серпня 1931 року. У Великій Британії роман виходив у часописі Women's Pictorial з 10 жовтня по 19 грудня 1931 року під назвою The Peril at End House.

Присвята Присвята в книзі говорить: Ідену Філлпоттсу. Людині, якій я завжди буду вдячна за його дружбу та підтримку, надану мені багато років тому.

У 1908 році Агата Крісті відновлювалася після грипу й від нудьги почала писати оповідання за порадою матері. Наприкінці року вона зробила першу спробу написати роман «Сніг над пустелею» (). Видавництва відхилили твір. Тоді Крісті звернулася по критику до сусідського письменника Ідена Філлпоттса. Той дав їй детальний розбір, похвалив відчуття діалогу та дав цінну пораду: «Дайте вашим персонажам спокій, щоб вони говорили самі за себе, замість того, щоб постійно втручатися й пояснювати читачеві, що вони мають на увазі». Філлпоттс також познайомив її зі своїм літературним агентом. У автобіографії Крісті згадувала: «Я навряд чи можу висловити вдячність, яку відчуваю до нього. Він міг легко кинути кілька необережних слів виправданої критики й назавжди відбити в мене охоту писати».

Анотація на суперобкладинці Анотація на клапані першого британського видання описувала роман так: Три випадки на межі життя і смерті за три дні! Це випадковість чи чийсь задум? А потім відбувається четвертий загадковий інцидент, який не залишає сумнівів: чиясь зловісна рука мітиться в міс Баклі, чарівну молоду власницю таємничого «Ендхауза». На нещастя для потенційного вбивці, четверта спроба здійснюється в саду готелю на Корнішській Рив'єрі, де зупинився Еркюль Пуаро, знаменитий бельгійський детектив. Пуаро негайно береться за справу і розплутує вбивство, яке має посісти місце серед найблискучіших творів Агати Крісті.

Адаптації

Театр У 1940 році драматург Арнольд Рідлі адаптував роман у п'єсу, прем'єра якої відбулася у лондонському вест-ендському театрі Водевіль 1 травня. Роль Пуаро виконав Френсіс Л. Салліван.

Телебачення та кіно