Едвард Альфред Ка́упер (; 10 грудня 1819, Лондон — 9 травня 1893, Вейбрідж, Англія) — англійський інженер і винахідник.
Найбільш відомий винаходом повітронагрівача регенеративного типу для нагріву повітря (дуття) перед подачею його у доменну піч, що використовується, з певними змінами, у доменному виробництві дотепер і часто називається «каупером». Також сконструював і запатентував у 1857 році парову машину подвійної дії — компаунд, у 1868 році запатентував колесо зі сталевими спицями і гумовими шинами, у 1879 році — пишучий електромагнітний телеграф «The Development of the Suspension Wheel» , Cycle Museum, Nick Clayton, 1991.
Біографія Народився 10 грудня 1819 року у Лондоні в сім'ї професора Едварда Шікла КаупераДанні про Едварда Шікла Каупера, батька Едварда Альфреда Каупера на сайті London Book Trades з посиланням на статтю Anita McConnell, ‘Cowper, Edward Shickle (1790—1852)’, first published 2004, 617 words у Oxford Dictionary of National Biography. , голови відділу інженерії (механіки) Кінгс-Коледжу і його дружини Енн ЕплгетДанні про Енн Еплгат, матір Едварда Альфреда Каупера на сайті London Book Trades з посиланням на статтю Anita McConnell, ‘Cowper, Edward Shickle (1790—1852)’, first published 2004, 617 words у Oxford Dictionary of National Biography. Батько Каупера і його дядько по материнській лінії Огастус Еплгейт працювали, поміж іншим, над розвитком і виробництвом друкарських верстатів. Вони запропонували свій спосіб друкування грошей, що ускладнював їх підробку, однак Банк Англії відхилив їхню пропозицію. 1818 року вони модернізували друкарський верстат газети «Таймс», з якою вони співпрацювали потім протягом багатьох років.
1834 року у віці 14-и років Каупер став учнем залізничного механіка Джона Брейтвейта у Лондоні і навчався у нього протягом 7 років. По закінченні навчання поступив на службу у компанію «Фокс, Хендерсон і Компанія» у Лондоні, що спеціалізувалася на залізничному транспорті. У цій компанії Каупер обіймав посаду головного конструктора і інженера.
У 1846–1847 роках відіграв помітну роль у створенні в Лондоні Інституту інженерів-механіків.
З 1846 року працював у Бірмінгемі. 1851 року взяв участь у проектуванні Кришталевого палацу у Лондоні для першої Всесвітньої виставки (1851) і спроектував дах для залізничного вокзалу у Бірмінгемі. Серед експонатів Всесвітньої виставки, що проходила у Кришталевому палаці, була розроблена Каупером залізнична петарда.
1857 року винайшов повітронагрівальний апарат регенеративного типу для доменних печей, що використовується до наших днів й інколи зветься «каупером» (англійською він називається «Cowper-stove» — «піч Каупера»).
У 1880–1881 роках був президентом Інституту інженерів-механіків.
Був членом Інституту заліза і сталі. Був одружений, мав сина.
Посилання
Виноски