Астрономі́чна і метеорологі́чна обсервато́рія на верши́ні Піп Іва́н, Карпатська астрономічна обсерваторія, також звана умовною назвою Бі́лий Слон — колишня обсерваторія на горі Піп Іван. Найвище розташована споруда України, в якій постійно жили й працювали люди. Має 2028 м над рівнем моря. Діяла у 1938—1939 як частина Польської Ліги протиповітряної оборони держави ().
Розташована в присілку Погорілець, 548, неподалік села Явірникhttps://public.docs.openprocurement.org/get/ba096542d6544109bcb779c2be2c727c?KeyID=52462340&Signature=s72jTn0fFZZPPeY7S%2FGcewaT8kpFg42YOcwLwB3sFck9G1r0qeRXBsT20drXQvVVHzJwE6ADd5qA2mBWdU9VBg%253D%253D на території Верховинського району Івано-Франківської області. Площа приміщень будівлі становила 554 м2, об'єм — 4796 куб.м. Площа забудови становить 816,26 м2Акт приймання-передачі до Угоди про цільове використання обсерваторії на горі Піп-Іван від 25.08.2011 р..
На сьогоднішній день директором обсерваторії є Миленька Мирослава Миронівна, призначена на цю посаду 15 жовтня 2025 року
Історія
Вперше ідея побудувати обсерваторію на вершині Карпатських гір з'явилася у повоєнні часи Першої світової. Після Першої світової війни у Польщі постало питання про будівництво нової обсерваторії, бо Варшавська обсерваторія ставала все менш придатною для астрономічних спостережень.
1935 року інженер, генерал Леон Бербецький від імені Ліги протиповітряної оборони держави (LOPP) запропонував директорові астрономічної обсерваторії Варшавського університету М. Каменському організувати астрономічний відділ у метеорологічній обсерваторії, яку планували збудувати у Карпатах, на вершині гори Піп Іван. Того ж року командування протиповітряної оборони Польщі за результатами оголошеного ним конкурсу схвалило проєкт будівництва обсерваторії архітекторів К. Марчевського та Й. Погоського.
Перемовини про придбання телескопу проведені у жовтні 1935 р. астрономами Варшавського університету ймовірно з інженером Стефаном Яроцінським (1900—1952), який працював в польському відділі англійського виробника Sir Howard Grubb, Parsons & Co., Newcastle upon Tyne. З того часу Стефан був посередником в придбанні обладнання та подальшого складного монтування астрографа в обсерваторії. Про його посильний та університетських астрономів вклад згадується в доповіді ректора 1938—1939:У надзвичайно тяжких та виснажливих умовах, маючи на сон по 3 години на добу, ми довели астрограф, купол та всі надскладні механізми до повного порядкуhttp://www.uw.edu.pl/wp-content/uploads/2014/03/pismo_uczelni_2016-3_78.pdf .
Будівництво розпочалося влітку 1936 року. Наглядав за будівництвом інженер-архітектор Адольф Мейснер зі Львова, брат відомого письменника Януша Мейснера. На місці керував будівничий Базель Ланевський. Обсерваторія зводилася переважно з використанням місцевого будівельного матеріалу — каменю-пісковика, що здешевлювало і спрощувало будівництво. Робочу силу складали теж переважно місцеві мешканці сіл. Камінь на гору підвозили кіньми чи несли в руках, на спині. Так само транспортували інші будівельні матеріали, обладнання, доставлені залізницею до найближчої станції Ворохта (70 км від будівельного майданчика). Багато зусиль було витрачено на перенесення до вершини гори Піп-Іван 33 скринь із елементами купола та іншими деталями. Найбільша з них важила 950 кг.
Згадує Василина Зеленчук, одна з працівниць:На будівництво возили каміння, цемент, вапно, дерево з Шибеного кіньми або носили на плечах. На цій будові працювала я і мій батько. Будова починалася зі спорудження дороги. По гірських схилах метр за метром її прокладали кілька сотень гуцулів, які мали на той час великий заробіток.Стіни обсерваторії, що побудована у стилі конструктивізму, складені із пісковика і сягають 1,5 м товщини на рівні цокольного поверху та 1 м — на рівні верхніх поверхів. Для утеплення приміщення з внутрішньої сторони між тиньком і кам'яною кладкою закладено прошарок просмоленого корку. Споруда має два поверхи зі східної сторони, і 5 — із західної. Її двосхилий дах був покритий мідними листами. З південної сторони розташована ротонда, де розміщувався телескоп. Всі 57 вікон мали металеве обрамування, а зсередини рами були дубові.
Обсерваторія мала центральне опалення: в кімнатах було встановлено чавунні батареї метрової висоти.
Зі слів рятувальника Василя Фіцака, що брав участь в розчищенні приміщень, в частині господарських приміщень підлогу було встелено клеймованою теракотовою плиткою, з знаком фірми (шестикутна зірка) та абревіатурою D. i L. ― це плитка з заводу в м. Опочно. Засновниками були Ян Дзевульський та брати Юзеф і Владислав Лянге. Завод було засновано у 1867 р., він спеціалізувався на виготовленні цегли, а з 1883 р. ― також підлогової плитки. Виготовляли як звичайну плитку, так і кольорова з орнаментами, і в багатьох місцях вона служить і по сьогоднішній день. Розміри плитки: 150х150х15 мм.
Урочисте відкриття «Астрономічно-метеорологічної обсерваторії імені маршала Юзефа Пілсудського Ліги протиповітряної оборони Польщі» відбулося 29 липня 1938. Вона складалася із 43 кімнат і має 57 вікон. Серед них — конференц-зал, помешкання керівника обсерваторії, інші житлові приміщення, їдальня, кабінети, зал для метеоінструментів тощо. У підвалі обладнали акумуляторну та котельню.
Керівником обсерваторії був виходець із села Микуличина Владислав Мідович. Тут же він і жив разом із дружиною та сином. Ще кілька осіб допоміжного технічного та наукового персоналу забезпечували постійні астрономічні та метеоспостереження. В обсерваторії постійно перебував загін польських прикордонників.
Наукові дослідження 1937—1939
Перше обсерваційне фотографування новим апаратом виконав 1937 року Мацей Бєліцький. Йому вдалося отримати 4 фотографії планетоїда Інтерамня. Кількома місяцями пізніше було зроблено дві фотографії комети Юрофф-Ахмаров-Гассель. Отримані таким чином дані були опубліковані у журналі Варшавської обсерваторії у 1938—1939 рр.
Навесні 1939 року до роботи в обсерваторії приступив доктор Володимир Зон. Він фотографував зірки у двох кольорах, які вирізнялися інтенсивністю свічення на чорно-білих фотознімках. Робота проводилася з зорями, що населяють Чумацький Шлях. Недопрацьований матеріал доктора Зона, що зберігався у Варшаві, загинув під час Варшавського повстання 1944 року.
У квітні 1939 року до обсерваторії прибув магістр Стефан Щирбак для проведення астрономічної роботи (за дорученням професора Камінського). Тоді він здійснив близько 70 візуальних оцінок яскравості змінних зірок, виконав серію малюнків з обертання Марса, визначив 6 позицій комети Брукса. Він витратив близько 20 годин на пошук нових комет за допомогою 80-міліметрового телескопа. Стефан Щирбак виконував спостереження в обсерваторії, де й загинув у період воєнних дій.
1940—1945
Після початку Другої Світової війни працівники обсерваторії евакуювали найцінніше обладнання, яке потрапило до Будапештської астрономічної обсерваторії, потім до Відня, звідки повернулися до Польщі після війни. Змонтований трилінзовий об'єктив перебуває в Сілезькому планетарії.
Після початку окупації Західної України радянськими військами у вересні 1939 р. Карпатська астрономічна обсерваторія (таку назву дістала обсерваторія на горі Піп-Іван) постановою Ради народних комісарів УРСР 2 січня 1940 р. була передана до відання академіка Академії Наук УРСР Олександра Яковича Орлова, що було потім підтверджено додатковими рішеннями Гідрометеорологічного комітету РНК СРСР від 25 лютого 1940 р. З весни 1941 р. і до німецької окупації обсерваторією керував Михайло Карпович Коростаренко. Тут здійснювалась деяка науково-спостережна діяльність: створено метеорологічну групу, механічну майстерню, амбулаторію. З 10 вересня 1940 р. метеогрупа щогодини веде спостереження. Встановлено флюгер, дощовиміри, два барометри. З 19 вересня розпочато передачі метеотелеграм в бюро прогнозів українського управління гідрометеослужби. Подаються штормові телеграми до Києва та інших міст. Науковці почали випуск радіозондів (випущено 30) та куль-пілотів. Засобом цих куль отримано цінні дані щодо розподілу вітру та вітрового режиму. Експлуатація радіозондів ускладнена сильними вітрами, однак кілька одиниць було запущено.
Після нацистської окупації наприкінці 1941 року будинок обсерваторії зайняли угорські війська, які обладнали тут спостережний пункт.
У травні 1942 р. з інспекцією завітав комісар астрономічних обсерваторій генерал-губернаторства К. Вальтер. За його розпорядженням металеві частини астрографа було вивезено до Львова, де до останнього часу вони зберігалися у фізичному корпусі Львівського університету (на вул. Кирила і Мефодія).
В 1944 вершину зайняли радянські війська. Не зразу, бо існували побоювання, що обсерваторію заміновано. Після повторного обстеження було прийнято остаточне рішення, згідно з яким обсерваторію визнано зруйнованою (протокол № 23 АН УРСР від 29.12.1944 р.)
1945—1991 Наприкінці 1950-х — початку 1960-х років в КДБ розробили ПКД відновлення. Очевидно, для військового використання як РЛС, яку все-таки встановили в Мукачевому. Креслення КДБ збереглися і допомогли ініціативній групі в процесі відновлювальних робіт.
Астрономічна обсерваторія Львівського університету неодноразово організовувала експедиції на гору, після чого порушувала питання про відновлення. У 1960 р., як згадують співробітники, несподівано до ректора академіка Є. Лазаренка зателефонували з львівського обкому КПУ й зажадали негайно відправити експедицію для обстеження будівлі. Незабаром було відряджено групу з 5 фахівців, яка вирушила в зимовий час для обстеження. В результаті було здійснено обмір та складено схематичний план, на основі яких підготовлено російською мовою звіт для обкому партії.
В подальшому приміщення були покинуті, і місцеві мешканці розтягли з нього все, що мало якусь цінність, зокрема, мідні листи з купола та даху обсерваторії. Зокрема, на сусідній полонині вівчарі досі варять сир в чані з міді.
За свідченням очевидця Зенона Соколовського, станом на січень 1964 р., на підлогах кімнат ще був присутній художній паркет, ще не був зірваний зі стін корок, подекуди знаходились зняті, але ще не винесені батареї опалення та труби. На північній торцевій стіні висів металевий ліхтар метрової висоти вже без скла, над дверима центрального входу ще була таблиця з гербом-орлом і назвою обсерваторії. Пізніше його було зумисно пошкоджено.
1992 ― наші дні Після здобуття незалежності питання відновлення постало знову. У 1994 р. львівська філія інституту «Укрзахідпроектреставрація» розпочала науково-дослідні роботи для створення проєкту реставрації. У липні 1994 р. на об'єкт виїхала наукова експедиція з 14 спеціалістів, серед яких були архітектори, конструктори, будівельники, геодезисти, технологи та мистецтвознавці. Проживали члени експедиції на пол. Веснарка в колибі пастухів. Щодня вони долали 2,5 години часу на сходження на вершину для проведення робіт. Замовником проєкту була ГО «Українська духовна республіка», яку очолював Олесь Бердник. Ним керувала ідея створити навчальну базу для дітей з виховною та навчальною метою. На жаль, фінансової основи для ідея не мала, тому невдовзі громадська організація припинила існування.
Роботи було відновлено в 1994 р. на замовлення Івано-Франківського обласного управління архітектури і містобудування. Фахівці інституту «Укрзахідпроектреставрація» виконаний детальний архітектурно-археологічні обміри та інженерно-конструкторські обстеження. Технологічна лабораторія інституту дослідила використані в будівництві будматеріали та розчини. Було підготовлено зведений кошторисно-фінансовий розрахунок на виконання реставраційних робіт (за винятком відновлення інженерних комунікацій, під'їздної дороги і впорядкування території). Оскільки функції будівлі, що підлягала відновленню, визначені не були, а також через відсутність архітектурно-проєктного та архітектурно-реставраційного завдань, виконано лише комплексні обстеження й архітектурно-археологічні обміри.