«Це прекра́сне життя́» () — американський кінофільм режисера Френка Капри, знятий 1946 року.
Сюжет розгортається навколо Джорджа Бейлі, уродженця і мешканця маленького сільського містечка, що відмовився від мрій і прагнень у житті заради піклування про інших. Утім, зрештою охоплений відчаєм, він на порозі скоєння самогубства напередодні Різдва. Янгол-охоронець, посланець божий, завчасно приходить йому на допомогу завдяки молитвам Джорджа та його друзів і родини.
Створений на основі оповідання «Найбільший подарунок» (), написаного 1939 року Філіпом Ван Дореном Стерном, він вважається одним з найнаснажливіших, популярніших і улюбленіших фільмів американського кіно, перегляд котрого стало традиційним за Різдва.
Фільм з Джеймсом Стюартом і Донною Рід у головних ролях отримав п'ять номінацій на премію Оскар. 1990 року його обрали задля збереження в Національному реєстрі фільмів Бібліотеки Конґресу США. 1998 року Американський інститут кіномистецтва поставив його на одинадцяте місце у своєму списку ста найкращих фільмів США усіх часів, але за десять років в оновленому рейтинґу він опустився до двадцятого. Також 2008 року ця ж організація помістила фільм на третє місце у категорії фентезі у переліку 10 найкращих у цьому жанрі за версією AFI.
На 1 березня 2024 року фільм займав 20-ту позицію у списку 250 найкращих фільмів за версією IMDb.
Український переклад зробила студія Омікрон на замовлення Гуртом.Озвучення фільмів українською.
Сюжет Фільм знятий за книгою «Найбільший подарунок» Філіпа Ван Дорена Стерна. Джордж Бейлі, житель невеликого містечка, настільки засмучений незліченними проблемами та несподіваним боргом, що думає про самогубство в переддень Різдва. Він завжди хотів виїхати з рідного міста, щоб побачити світ, але обставини та власне добре серце не дали йому покинути Бедфорд Фолз. Він пожертвував собою заради освіти брата, збирав кожен цент, щоб підтримувати родину, брав у борг, захищав містечко від злого банкіра Поттера, одружився з дівчиною, яку любив з дитинства, і утримував сім'ю. І ось Джордж готується стрибнути з мосту, але замість цього рятує свого ангела-охоронця, Клеренса Одбоді, який з'явився отримати свої крила. Клеренс показує йому, як погано було б у Бедфорд Фолзі без нього та всіх його добрих вчинків. Наповнений радістю до життя, Джордж йде додому до своєї люблячої сім'ї і друзів, з якими забуває про всі турботи, а жителі містечка допомагають йому грошима — несуть хто скільки має.
Виробництво
Сценарій і режисура
Сюжет фільму натхненний оповіданням Філіпа Ван Дорена Стерна, написаним 1939 року і спочатку опублікованим лише приватно . Ван Дорен Стерн зареєстрував право власності 1945 року, утім вже двома роками раніше він подарував його друзям і родині у вигляді різдвяної листівки. Згодом історія привернула увагу Кері Ґранта, який запропонував зняти про неї фільм студії RKO Pictures, з якою він був професійно пов'язаний. 1945 року RKO купила права приблизно за 10 000 доларів , також залучивши до проєкту Ґері Купера, який мав знятися разом із Ґрантом. Проте у вересні того ж року, проробивши три незадовільні сценарії, які також пройшли через Марка Коннеллі, Далтона Трамбо і Кліффорда Одетса, RKO вирішила продати права студії Liberty Films; натомість Ґрант приєднався до акторського складу іншого фільму на різдвяну тематику «Дружина єпископа»..
10 квітня 1945 року, після повернення до США зі своєї служби у Другій світовій війні, Френк Капра спільно зі Семюелем Дж. Бріскіним засновують нову продюсерську компанію Liberty Films; за кілька місяців до них долучаються Вільям Вайлер і Джордж Стівенс. Капра, який вважав проєкт багатим на потенціалом, отримав права за ту ж суму, що раніше виплачена RKO, яка також надала вже наявні сценарії без доплачування The Making of «It's a Wonderful Life», Republic Pictures Home Video, 1990.. Капра, вибравши назву It's a Wonderful Life, став удосконалювати першоджерельну історію, додавши персонажа Поттера і створивши вигадане місто Бедфорд-Фоллс. Далі він найняв Альберта Гекетта та Френсіс Ґудріч задля кінцевого переписування сценарію, остаточна версія якого, за співучасті Джо Сверлінґа, була готова до середини квітня 1946 року. Згідно з архівами Банку Америки, будинок Капра запросив позику у розмірі 1 540 000 доларів задля виробництва фільму.
В одному з інтерв'ю Френк Капра, який вважав цей фільм найкращим зі своїх витворів, заявив, що ключовою темою сюжету є важливість особистості та переконання, згідно з яким жодна людина не може вважатися невдахою. На думку деяких критиків, у «Це дивовижне життя» Капра вперше зміг повністю використати всі грані інтерпретаційних здібностей Джеймса Стюарта, давши простір навіть найтемнішим з них, що виникали в митях глибокої гіркоти та відчаю, з якими зіткнувся його образ. Режисерський стиль Капра включав посилення імпровізацій, які він завжди охоче спонукав. У сцені, де Джордж Бейлі роздає клієнтам гроші, накопичені на свій медовий місяць, режисер просто сказав Еллен Корбі, яка грає місіс Девіс, підійти до стійки та здивувати Стюарта; також реакції останнього, який цілує пані у щоку, у сценарії не було. Після успіху фільму 1984 року режисер отримав можливість заявити у Wall Street Journal:
Акторський склад
Джеймс Стюарт грає головного героя Джорджа Бейлі (). Таким чином, Стюарт, якого Френк Капра від початку намічав на цю роль, першим приєднався до акторського складу, підписавши контракт 5 листопада 1945 року. Також у своєму першому фільмі після служби у Другій світовій війні він не був упевнений, чи буде його виступ таким ж успішним як у довоєнний час. Під час зйомок він навіть прийшов попросити режисера пропустити пристрасну сцену, в котрій він ділиться телефоном з Донною Рід, якій пізніше судилося стати однією з найвідоміших у фільмі. У сценах, що зображують квартиру Бейлі, можна побачити його справжню світлину у віці 6 років . Донна Рід грає Мері Хетч (). На відміну від того, що сталося із підбором Джорджа, Рід, яка зрештою підписала 9-річний контракт 15 березня 1946, не була початково найпершою кандидаткою на дану роль. Спершу Капра думав щодо Джин Артур, з якою він уже працював і яка вже грала зі Стюартом, але виявилася недоступною через зайнятість у театральній постановці; далі розглядалися також Олівія де Гевіленд, Марта Скотт і Енн Дворак. Як і Джеймс Стюарт, Донна Рід теж була із маленького сільського містечка; під час зйомок вона мала можливість продемонструвати своє селянське коріння, вигравши парі з Лайонелом Беррімором, який запропонував їй подоїти корову на знімальному майданчику.. Для сцени, в якій вона розбиває вікно каменем, Капра найняв метальника їй на підтримку, але вона здивувала усіх на майданчику, втрапивши з першого кидка без сторонньої допомоги, завдяки своїм навичкам, набутим у дитинстві уві грі в бейсбол зі своїми братами. Генрі Треверс грає янгола другого класу Кларенса Оддбоді () . Перед тим як отримати роль, Треверс також розглядався під час кастинґу на ролі дядька Біллі, Пітера Бейлі, батька Джорджа та містера Ґауера. Лайонел Беррімор у ролі Генрі Ф. Поттера (). На цю роль Капра розглядав безліч акторів, а саме: Едґар Б'юкенен, Клод Рейнс, Чарльз Коберн, Вінсент Прайс, Ден Дюр'єа, Луї Келхерн, Отто Крюґер, Реймонд Мессі та Джордж Бенкрофт. Коли Беррімора вибрали, Капра не зовсім задовольнила його зовнішність; тоді він доручив ґримерам зробити його максимально схожим на чоловіка, зображеного на знаменитій картині Ґранта Вуда «Американська готика». Томас Мітчелл інтерпретує дядька Біллі Бейлі (). Іншими акторами, які розглядалися на роль, були Баррі Фіцджеральд, Волтер Бреннан, Адольф Менжу та В. К. Філдс. Г. Б. Ворнер в ролі містера Ґауера (). Англійський актор з великим ентузіазмом взяв участь; в одній заяві для преси він мав нагоду сказати: «Я граю самого проклятого, брудного бомжа, якого ви коли-небудь бачили. Першокласний п'янчуга, завдяки невеликій часточці уяви Капра». Семюел С. Гайндс у ролі Пітера Бейлі (), батько Джорджа. На цю роль Гайндсу віддали перевагу замість Генрі Треверса, Тома Таллі, Рассела Гікса, Терстона Голла і Мороні Олсена тощо. Ґлорія Ґрем у ролі Вайолет Бік (). Актрису випадково помітив Капра, тоді як деякі з її кінопроб переглядалися кастинґ-директором MGM.
Також в акторському складі є Б'юла Бонді, перекладачка матері Джорджа Бейлі; Френк Файлен у ролі таксиста Ерні Бішопа; Ворд Бонд у ролі поліцейського Берта Джеймсона; Тодд Карнс у ролі Гаррі Бейлі; Френк Альбертсон у ролі Сема Вейнрайта; Вільям Едмундс й Арджентіна Брунетті у ролі подружжя Мартіні. Крука персонажа Біллі втілює дресований крук Джиммі, який з'являвся у багатьох фільмах того часу.
Перелік акторів
Актори, не зазначені в титрах Крук Джиммі як домашній крук дядька Біллі Стенлі Ендрюс у ролі пана Велча, чоловіка вчительки Ел Брідж у ролі шерифа з ордером на арешт Джорджа Адріана Казелотті у ролі співачки вдома подружжя Мартіні Еллен Корбі у ролі пані Девіс, клієнтки Bailey Brothers Building & Loan Дік Еліотт у ролі лисого чоловіка на ґанку Чарльз Галтон у ролі пана Картера, банківського ревізора Гаррі Голман у ролі пана Партріджа, директора середньої школи Гарольд Лендон у ролі Марті Гетча Джозеф Фаррелл Макдональд у ролі чоловіка, чий дід посадив дерево, в яке в'їжджає Джордж Марк Робертс у ролі Міккі, студента з ключами від басейну Карл Дін Світцер у ролі Фредді Отелло, студента, який невдало намагається залицятися до Мері Джозеф Ґренбі озвучив янгола Джозефа Мороні Олсен озвучив Старшого янгола Том Фадден у ролі доглядача мосту
Зйомка При початковому бюджеті 1 700 000 доларів, який згодом у ході виробництва переріс до 3 мільйонів доларів., зйомки проходили з 15 квітня до 27 липня 1946 року .
Більшість сцен фільму було знято на ранчо RKO в Енсіно, Лос-Анджелес, де частину декорацій вже було використано задля фільму 1931 року «Сімаррон».. У цьому маєтку було споруджено декорації вигаданого водоспаду Бедфорд, який вважається інженерним шедевром . Ці набори, зібрані за два місяці та вважалися одними з найбільших коли-небудь використовуваних на той час, займали понад 16 квадратних кілометрів поверхні; включав 75 будівель, алею з двадцятьма дорослими дубами, промисловий район, житлові квартали і головну вулицю майже 300 метрів завдовжки. Голуби, коти і пси вільно бродили, щоб надати враження жвавості. Іншими місцями зйомок стали студія власне RKO у Калвер-Сіті та середня школа Беверлі-Гіллз, яка мала допіру збудований критий басейн, показаний у фільмі. Останній, разом із приміщенням, використаним для створення будинку містера Мартіні, є єдиними частинами первісних декорацій, які і досі існують п'ятдесят років по тому . Хоча дії фільму в основному відбувалася за Різдва, зйомки супроводжувалися хвилею літньої спеки, коли температура майже завжди перевищувала 30 °C, що змусило режисера дати акторам позаплановий день відпочинку, аби оговтатися від виснаження.
Картинка та постановка Відеозйомкою фільму в основному займався Джозеф Вокер, користувавшись сферичними лінзами .
Спочатку оператором-постановником було призначено Віктора Мілнера, але після попереднього етапу зйомок, що відбувся 8 квітня 1946 року, Френк Капра не був задоволений його роботою.. Отже режисер вирішив замінити його, зателефонувавши Джозефу Вокеру, який тоді мав контракт з Columbia Pictures. Колумбія надала Вокеру тимчасовий дозвіл на роботу з Капра, проте відкликала його ще до повного закінчення зйомок; в останній частині яких, своєю чергою, замінив його помічник Джозеф Ф. Бірок. Одна з причин, через котру картинка відіграє дуже важливу роль у фільмі «Це дивовижне життя», полягає в тому, що незважаючи на виявлюваний оптимізм й обнадійливу сторону, фільм припадає до «темного» жанру нуару. Зокрема, нуарна сторона посилюється на одній із останніх фаз фільму, коли головний герой виявляє наслідки свого гіпотетичного неродження, потрапляючи до «Поттерсвілля». Ці епізоди насправді супроводжуються елементами, властивими для нуару, включаючи спогади, низький тон світла, великі плани з високою контрастністю, нетипові кадри і підкреслені звукові ефекти.