Князь чернігівський — спадковий титул правлячого монарха Чернігівського князівства, столицею якого було місто Чернігів.
Історія Чернігівський стіл вважався другим за престижністю князівським столом Київської Русі після київського. На ньому зазвичай сидів князь, другий за старшинством серед Рюриковичів згідно зі спадковим правом Русі. За розмірами ж Чернігів тих часів практично не поступався Києву.
Чернігівське князівство утворилося 1023 або 1024 року, коли тмутараканський князь Мстислав Володимирович зайняв Чернігів. Тоді ж Мстислав спробував заволодіти Києвом, але поміркувавши вирішив укласти мир з Ярославом Мудрим. За договором 1026 року Руська земля була розділена Дніпром на дві частини: правобережжя належало київському князю, а лівобережжя — чернігівському. Мстислав помер бездітним, тому Чернігів знову перейшов у підпорядкування Києву. Проте Ярослав Мудрий, незадовго до смерті роздаючи уділи синам своїм, знову виділив Чернігів в окреме князівство. Дісталося воно Святославу, з якого і пішов рід чернігівських князів. Від двох синів Святослава Ярославича — Давида і Олега — пішли дві гілки чернігівських князів, Давидовичі і Ольговичі. У XI—XII ст. представники цих родів претендували на лідерство серед Рюриковичів і брали участь у міжусобній боротьбі за Київський великий стіл. Старша гілка, Давидовичі, обірвалася у 1166 р. Молодша, Ольговичі, розділилася ще на дві: нащадків Всеволода і Святослава.
До початку XIII ст. Чернігівське князівство займало велику територію, в основному, на лівому березі Дніпра. Його володіння простягалися далеко на північний схід аж до Мурома і Рязані і на південний схід до Великого степу. Крім Чернігова на території князівства були такі великі міста як Новгород-Сіверський, Стародуб, Брянськ, Путивль, Курськ, Любеч, Глухів, Бохмач, Чечерськ і Гомель.
У 1239 Чернігів був розорений монголо-татарами. Після загибелі князя Михайла Всеволодовича 1245 року Чернігівське князівство розпалося на окремі уділи: Брянський, Новосільскій, Карачевський і Таруський. Розорений монголами Чернігів вже не міг виконувати функції стольного міста, і княжий стіл був перенесений у Брянськ, а місцеві правителі стали носити титул: князів брянських і великих князів чернігівських. У XIV ст. продовжилось дроблення Чернігово-Сіверських земель на ще дрібніші уділи.
1357 року Брянськ був звільнений від монголів литовським князем Ольгердом. Брянське князівство ще деякий час зберігало автономію у складі Великого князівства Литовського і Руського. Останнім «князем Брянським і великим князем Чернігівським» був Роман Михайлович, вбитий в 1401 р. під час повстання в Смоленську.
Протягом XIV ст. були ліквідовані й інші уділи Чернігівського князівства, а їх правителі стали звичайними служивими князями великого князя Литовського. У середині XV ст. окремі колишні чернігівські землі були надані «на годування» князям, які втекли до Литви з Московського царства.
1500 року ці князі та їх нащадки, вчинивши державну зраду, переходять на державну службу до московського князя Івана ІІІ, що спровокувало чергову Московсько-Литовську війну. За мирним договором 1503 р. всі сіверські міста відійшли до Московської держави. Там нащадки цих удільних князів теж були простими служивими князями.
Чернігівські князі
Чернігівські князі Князь Роки ПриміткиМстислав I Хоробрий1024 — 1036Святослав I Ярославич1054 — 1073Всеволод I Ярославич1073 — 1076Володимир I Мономах1076 — 1077Борис Вячеславич1077захопив Чернігів на 8 днівВсеволод I Ярославич1077 — 1078вдругеОлег Святославич1078захопив Чернігів на місяцьВолодимир I Мономах1078 — 1094Філарет (Гумілевський) об'єднує дати княжіння Мономаха як 1078 — 1094 рр. Такої ж точки зору дотримуються і деякі сучасні дослідники.вдругеОлег Святославич1094 — 1096вдругеДавид Святославич1097Київський дослідник А. Р. Гущин називає 1096 р. початком князювання Давида Святославича у Чернігові. — 1123Ярослав I Святославич1123 — 1127На думку іншої частини істориків — 1126 р.Всеволод II Олегович1127 — 1139Володимир II Давидович1139 — 1151Ізяслав Давидович1151За Любецьким синодиком (1151) — 1154Філарет (Гумілевський) узагальнює дати князювання: 1154 — 1158 рр. А. Р. Гуїцин взагалі ділить їх на два етапи: 1154 — 1155 рр. і 1155 — 1157 рр.Святослав II Ольгович1154 — 1155А. Р. Гущин вважає, що вперше Святослав (Микола) Ольгович сів на чернігівський стіл 1154 −1155 рр., а вдруге — з 1157 до 1164 р. На думку ж Філарета (Гумілевського), у період з 1158 до 1165 р. у Чернігові на княжому троні сидів інший Ольгович — Святослав (Костянтин).Ізяслав Давидович1155 — 1157вдругеСвятослав II Ольгович1157 — 1164Войтович 2000.вдругеСвятослав III Всеволодич1164 — 1177На думку А. Р. Гущина, великий князь Святослав Всеволодович княжив у Чернігові з 1164 До 1177 р. А у О. Яригіна читаємо: «Святослав княжил в Чернигове с 1173 г, до 1181 г., уходя несколько раз на Киевский престол и вновь возвращаясь в Чернигов. Надо полагать, что в то время, когда Святослав княжил в Киеве, его замещал в Чернигове Олег Святославич до своей смерти (1180 г.)». (С. 95).Ярослав II Всеволодич1177 — 1198Посилаючись на Лаврентіївський літопис, Р. В. Зотов називає іншу дату смерті Ярослава Всеволодовича — 1200 р.Ігор Святославич1198 — 1202ймовірніше за все, княжив у Чернігові з 1198 до 1202 р. Лише один Іпатіївський літопис сповіщає, що він княжив після Ярослава Всеволодовича. Р. В. Зотов зазначає, що інші літописи замовчують цей факт, хоча у деяких з них є повідомлення про смерть князя Чернігівського Ігоря Святославича 1202 р. Р. В. Зотов наголошує на тому, що Лаврентіївський літопис, згадуючи про смерть Ігоря у 1202 р., не називає його по батькові. А в «Історії» М. Татищева відсутні дані про княжіння Ігоря Святославича в Чернігові.Олег II1202 — 1204Міг княжити у Чернігові за умови, що Ярослав Всеволодович та Ігор Святославич дійсно обіймали чернігівський княжий стіл з 1198 до 1202 р. Хоча достеменно відомо, що Олег Святославич помер 1204 р. чернігівським князем. А. Р. Гущин згадує його під іменем Олег-Феодосій Святославич-Михайлович. Дати його княжіння, на думку дослідника, — 1202 — 1204Під сумнівомВсеволод III Чермний1204 — 1206Філарет (Гумілевський) називає іншу дату княжіння Всеволода Святославича: 1202 — 1210 рр. На думку А. Р. Гущина, то були 1204 — 1211Рюрик Ростиславич1210 — 1212/1214за Любецьким синодиком княжив у Чернігові з 1210 до 1214 р. Філарет (Гумілевський) називає цього князя Рюриком Ростиславичем, а термін, коли він обіймав чернігівський стіл — І210 — 1215 рр. А. Р. Гущин дає йому таке ім'я: Рюрик-Василій Ростиславич-Михайлович. Як на нього, цей князь управляв Чернігівським князівством з 1211 до 1212 р.Всеволод III Чермний1212/1214 — 1215ВдругеГліб Святославич1215 — 1219А. Р. Гущин переконаний, що Гліб Святославич правив в 1212 — 1214 рр.Мстислав II Святославич1219 — 1224А. Р. Гущин не погоджується із Любецьким синодиком, і вважає, що Мстислав-Пантелеймон Святославич княжив у Чернігові 1214 — 1223 рр.Михайло Всеволодович1224 — 1226А. Р. Гущин схильний до того, що Михайло Всеволодович княжив у Чернігові тричі. Вперше — за період 1223 — 1235 рр. Вдруге — з 1226 до 1235 р. У 1235 р. зайняв Галич, а потім сів у Києві. У 1240 р. втретє обійняв княжий стіл у Чернігові, але незабаром рушив, в Угорщину.Олег III Курський1226Михайло Всеволодович1226 — 1234ВдругеМстислав III Глібович1234На думку А. Р. Гущина, — 1235 — 1239 рр. — 1239Михайло Всеволодович1239ВтретєРостислав Михайлович1240 — 1241у 1240 р. направлений батьком з Києва до Чернігова, але, ймовірно, був тут нетривалий час, бо 1241 р. вже діяв на Галицькій землі.Михайло Всеволодович1241 — 1245ВчетвертеАндрій Мстиславич1245 — 1246Андрій Всеволодович1246 — 1263Роман I Старий1263 — 1288з 1263 до 1285 рр. — за Любецьким синодиком. Філарет (Гумілевський) називає інший час: 1261 — 1286 ррОлег IV Романович1291 — 1292за Любецьким синодиком княжив у Чернігові наприкінці XIII ст. Філарет (Гумілевський) конкретизує роки княжіння: 1291 — 1292 рр.Василь I Михайлович1303 — 1309Святослав IV Глібович1309 — 1310Василь I Михайлович1311 — 1314ВдругеДмитро Олександрович1314 — 1333? Дмитро РомановичГліб II1333 — 1340Дмитро Романович1340 — 1350Ольгерд Гедиминович?1350Дмитро Романович1350 — 1356Василь II Іванович1356? Василь РомановичРоман II Михайлович1356Дмитро III Ольгердович?1356 — 1386Роман II Михайлович1361 — 1401Філарет (Гумілевський) дає конкретні роки княжіння Романа Михайловича (на відміну від Любецького синодика) — 1361—1401 ррКостянтин Ольгердович? — ?Свидригайло Ольгердович1408 — 1430Семен Можайський1496 — ?князь-емігрант з Московії
Примітки
Джерела
Все монархии мира Головко О. Б. Титулатура носіїв державної влади на Русі в контексті середньовічних імперських доктрин Україна: литовська доба 1320—1569. Русіна О., Сварник І., Войтович Л. та ін. — К.:Балтія-друк, 2011. — 176 с.