Північні хрестові походи (інша назва Балтійські хрестові походи) — це серія військових кампаній католицьких держав і лицарських орденів проти язичницьких фінських, західнослов'янських і балтійських племен з метою підкорення та навернення цих народів до католицтва, завоювання та колонізації їхніх земель для створення нових феодальних держав або розширення вже існуючих.

Початком Північних хрестових походів вважається заклик Папи Целестина III в 1195 році. Christopher Tyerman, God's War: A New History of the Crusades, (University of Harvard Press, 2006), 488.Але католицькі держави Скандинавії, Польща та Священна Римська імперія почали підкорення язичників ще раніше. Проте заклики до проведення хрестового походу на балтських язичників звучали раніше, наприклад, у буллі Папи Олександра III Non parum animus noster, виданої у 1171 або 1172 р. Eric Christiansen. The Northern Crusades: The Baltic and the Catholic Frontier 1100-1525. The Macmillan Press LTD. 1980., pp. 71

Останньою хвилею експансії хрестоносців вважається Велика війна 1409–1411 років. Об'єднане військо Польського королівства і Великого князівства Литовського остаточно зупинило наступ німецьких лицарів, завдавши їм нищівної поразки у Грюнвальдській битві 1410 року.

Інколи хрестовими походами у літературі та кінематографі називають військові кампанії шведських та німецьких лицарів проти православних Галицько-Волинського князівства та Новгородської республіки. Далеко не всі воєнні операції Північних хрестових походів вважалися хрестовими походами в Середніх віках, деякі з них були названі хрестовими походами тільки в XIX столітті національними істориками на хвилі націонал-романтизму.

Причини і передумови конфліктів Північні хрестові походи зумовили початок військових походів християнських правителів на територію сучасної Естонії, Фінляндії, Латвії, Литви та Польщі. Корінне язичницьке населення, зазнавало примусового навернення до християнства. Провідну роль в походах зіграли військово-релігійні ордени, хоча вони були не єдиною силою, що брала участь у війнах з язичниками. Окрім лицарів вигоду від хрестових походів отримало німецьке купецтво і духовенство. Pluskowski, Aleksander, "Crusading into the medieval Baltic: Stanford Humanities Center Q&A with Aleks Pluskowski" Stanford Humanities Center Dec 12, 2016

Німецькі купці вели торгівлю у Балтиці з початку XII століття. Спочатку торговельний шлях з північної Німеччини проходив через острів Готланд до Фінської затоки і закінчувався у Новгороді. Проте згодом європейське купецтво почало спроби проникнути на ринки тих територій, що зараз належать країнам Балтії. Для німців було вигідно заснувати декілька торговельних факторій, зокрема, у гирлі річки Західна Двіна. Через ці торговельні пункти вони могли забезпечувати торгівлю хутром, медом і шкірою з місцевими племенами. Проте німецькі торговці не були достатньо захищені під час торговельних місій, бо місцеві язичники по-іншому розуміли процес торгівлі та статус приватного майна. Тому процес встановлення торговельних зв'язків супроводжувався місіонерською діяльністю. Однак місіонерська діяльність проходила зі складнощами, місцеві неохоче приймали християнство, а якщо і приймали, то це було скоріше формальністю. Така ситуація призвела до активізації діяльності католицького духовенства у справі християнізації північних земель, що з рештою було схвалено Папою Целестином III у 1195 році. Mark Munzinger, The profits of the Cross: merchant involvement in the Baltic Crusade (c. 1180-1230). Journal of Medieval History №32(2), pp. 163-185.

Причиною зацікавленості католицьких правителів у хрестових походах на півночі Європи був незбалансований розподіл прибутків від торгівлі на Балтиці, в тому числі це стосувалося торгівлі рабами. Це зумовило незвичний характер конкуренції між державами у регіоні, який полягав у тактиці коротких рейдів на території держав, що знаходилися на узбережжі Балтійського моря. Наприклад, у 1140-х років ободрити, які більше за всіх використовували цю тактику, вторгнулися до Ютландії і грабували данські території, або Королівство Польське, яке здійснювало походи на ободритів на початку XII століття. Згодом такі короткі військові операції, направлені на забезпечення економічних інтересів еліт перетворилися на більш масштабні хрестові походи на язичників. Eric Christiansen. The Northern Crusades: The Baltic and the Catholic Frontier 1100-1525. The Macmillan Press LTD. 1980., pp. 41-47

Народи, що були цілями вторгнень під час проведення Північних хрестових походів, це: Полабські і поморські слов'яни, що жили між річками Ельбою та Одером (у походах брали участь дани та німецькі князі, починаючи з Вендського хрестового походу 1147 року). Причина, чому підкорення цих племен було одним із пріоритетних напрямків — це конкуренція за торгівлю на Балтиці між слов'янами з одного боку та німецькими князями і Данією з іншого. Фінські народи зазнавали нападів з боку шведів в 1150-х роках, у 1249 та 1293 роках., данів в 1191 і 1202 роках.; християнізація в цих районах почалася раніше. Регіони на півдні Фінляндії також були зв'язані з торгівлею на Балтиці і в XII ст. вступили у більш тісний політичний і економічний контакт зі Швецією. Ліви, латгали, та ести зазнали вторгнень від німців та данів у 1193–1227 роках. Економічний інтерес німецького купецтва полягав у розширенні своєї присутності у Прибалтиці за рахунок заснування нових міст і католицьких общин у басейні річки Західна Двіна. Прусси, які були підкорені протягом майже століття починаючи з 1230 року. Литовські племена жемайтів і аукштайтів, які чинили особливо запеклий опір хрестоносцям і спромоглися зберегти свою незалежність.

Основні напрямки експансії Вендський хрестовий похід

Німці здійснювали спроби підкорити полабських слов'ян протягом декількох століть, ще з часів династії Каролінгів. Ці спроби не припинялися за часів Східнофранкського королівства і Священної Римської Імперії. Однак походи імператорів з метою християнізувати слов'ян і включити їх землі до складу імперії мали короткострокові наслідки. Полабські слов'яни залишалися де-факто язичниками, на рубежі XI - XII століть вони навіть частково відтіснили німців на захід. Імперське духовенство також здійснювало мирні спроби навернути слов'ян у католицтво, але і це в них не виходило. Одночасно з початком другого хрестового походу у Франкфурті у 1147 р. був проведений Рейхстаг, на якому саксонська знать домоглася дозволу розпочати власний хрестовий похід на найближчих язичників. Саксонці і Дани уклали союз проти слов'янського вождя Ніклота, дві саксонські армії і два данські флоти вирушили на слов'ян. Герцог Саксонії Генріх Лев взяв в облогу місто Добін, інша армія взяла в облогу місто Деммін. І хоча Ніклоту вдалося розсіяти данські армії, він був вимушений укласти мир, і разом зі своїми дружинниками прийняти християнство. Окрім цього, князь Ніклот став фактично васалом і данником Саксонського герцога. Католицьке духовенство сприйняло цю війну як поразку, хоча німецька знать, очевидно, здобула для себе вигоду. Eric Christiansen. The Northern Crusades: The Baltic and the Catholic Frontier 1100-1525. The Macmillan Press LTD. 1980., pp. 48-57

В цілому, результат першого Північного хрестового походу можна охарактеризувати як неповну перемогу, але саме з цієї події почався поступовий процес остаточного підкорення поморських слов'ян.

Наступні походи на поморян відбулися вже без санкції Папи Римського. Король Данії Вальдемар Великий здійснив морський похід на них у 1159 році, а вже у 1160 разом з Генріхом Левом вони знову захопили Померанію, вбили князя Ніклота і розділили його землі. Протягом наступних десятиліть землі Поморських і Полабських слов'ян були християнізовані і колонізовані німцями. Eric Christiansen. The Northern Crusades: The Baltic and the Catholic Frontier 1100-1525. The Macmillan Press LTD. 1980., pp. 62-68

Велику роль у колонізації слов'янських земель зіграв маркграф Бранденбурзький Альберт Ведмідь, його нащадки — маркграфи Бранденбурга з династії Асканії, а також католицька церква В. Н. Бодрухин. Колонизация Бранденбурга в XII-XIII вв. Вестник Удмуртского университета, вып. 2., 2008..

Шведські хрестові походи У ХІІ столітті південна Фінляндія та Карелія була залучена до торгівлі на Балтійському морі. Існує багато свідчень про тісні зв’язки між південними прибережними регіонами Фінляндії та західним узбережжям Швеції, Фінська затока слугувала одним із торговельних шляхів між Новгородом та Скандинавією. Цей шлях став навіть більш значущим після того, як на початку ХІІІ століття Орден мечоносців заснував місто Рига у гирлі річки Західна Двіна, таким чином монополізувавши торгівлю у Прибалтиці. Докази присутності шведів у Фінляндії у ХІ–ХІІ ст. є малочисельними. У "Флорентійському документі", написаному приблизно 1120 року, Фінляндія та Гестія (мається на увазі Естонія) названі як території, на яких діють шведські місіонери. У листі від 1171 року. Папа Олександр III закликав шведів встановити постійну присутність у Південній Фінляндії та згадує, що на той момент вже були спроби здійснити експедиції до регіону, але місцеве населення неохоче приймало християнство. Alan V. Murray. The North-Eastern Frontiers of Medieval Europe: The Expansion of Latin Christendom in the Baltic Lands. Routledge. 2016., p. 65.

Про початок християнізації Фінляндії достовірних даних з писемних джерел небагато. За легендою, король Швеції Ерік IX (1156–1160 рр.) здійснив Перший хрестовий похід на Фінляндію. Ці свідчення співпадають з тим фактом, що саме в цей час почалося поступове включення фіно-угорських племен в сферу впливу Швеції. Про другий хрестовий похід відомо з римованої Хроніки Еріка, що написана на початку XIV століття. В хроніці не надається дат, але скоріше за все, похід відбувся у 1238–1250 роках, після чого південна Фінляндія підкорилася Швеції. Alan V. Murray. The North-Eastern frontiers of Medieval Europe. The expansion of Latin Christendom in Baltic Lands. Routledge. 2016., p. 57.

Третій похід відбувся у 1293 році. у Карелію. Скоріше за все, він був спровокований нападами фінів на шведські і новгородські поселення. У 1293 році шведи здійснили експедицію у Карелію, закріпилися у тому регіоні і заснували фортецю Виборг. Alan V. Murray. The North-Eastern frontiers of Medieval Europe. The expansion of Latin Christendom in Baltic Lands. Routledge. 2016., p. 72-76

«Хрестові походи» шведів у Фінляндію були скоріше невеликими експедиціями з метою підкорити периферійний регіон, що знаходився на північ від торговельних шляхів з Новгородом. Місцеві племена були християнізовані, були засновані поселення шведських колоністів.

Лівонський хрестовий похід

Територія Лівонії до хрестових походів була заселена племенами естів і балтів. Західна Двіна була важливим транспортним і торговельним пунктом, при цьому багато з місцевих племен економічно були пов'язані з князівствами північної русі, а деякі з місцевих племен платили данину Русі. Florin Curta, Dusan Zupka (Ed.). (2008 – 2020). East Central and Eastern Europe in the Middle Ages, 450 – 1450. (Vol. 29). Brill Academic Publishers. pp. 61- 65