Викуп людини — плата грошима чи майном за звільнення особи (полоненого, заручника) чи майна. Практика викупу була узаконена в середньовічних правових кодексах Європи, зокрема у Руській Правді.
Викрадення людей з метою викупу були поширені з найдавніших часів і дотепер розповсюджена. У культурі багатьох народів зустрічаються ритуальні викрадення зі сплатою також передбаченого звичаєм викупу (наприклад, викрадення нареченої).
В Європі аж до раннього Нового часу було звичайною практикою викрадення знатної людини (лицаря, дворянина, монарха), тримання її у полоні аж до сплати викупу, сума якого могла досягати гігантських величин. Турецькі і алжирські корсари нерідко робили набіги на узбережжя середземноморських держав з метою захоплення людей у рабство або з метою викупу; існував навіть особливий монаший орден тринітаріїв, основним завданням якого був збір засобів для викупу викрадених з полону.
Практика викупу була і у козацькі часи — знатні шляхетські роди викупляли з турецького полону своїх близьких.
Викуп майна — придбання речі, яка раніше належала самому покупцю.
Викуп цінних паперів — придбання емітентом випущених ним цінних паперів для їх подальшого перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників або анулювання.
Викуп державного майна, зданого в оренду з викупом — спосіб приватизації.
Відомі історичні особи, за яких був заплачений викуп Гай Юлій Цезар Річард I Левове Серце Джеффрі Чосер Атауальпа Мігель де Сервантес
Цікаві факти 845 року після захопленнями вікінгами під проводом ярла Рагнара Лодброка Парижу, який входив до складу Західного Франкського королівства вони отримали викуп за місто, за що повернули його франкам.
Примітки
Посилання Энциклопедический Словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона . — С.-Петербург, 1890–1907.