Про однойменний радянський фільм 1934 року див. «Мрійники»

«Мрійники» () — фільм 2003 року італійського режисера Бернардо Бертолуччі. Існує дві версії: нескорочена версія з рейтингом NC-17 та версія з рейтингом R, яка приблизно на три хвилини коротша. Це була перша поява Еви Грін у фільмі, зазначена в титрах, і вважається її проривною роллю.Слоган фільму: «Разом — усе можливо. Разом — ніщо не заборонено»

Сюжет Дія картини відбувається у Франції в Парижі травня 1968 р., коли під час європейської контркультурної революції студенти будували барикади.

Молодий американець Метью, студент за обміном (Майкл Пітт), приїздить на рік до Парижа, щоб вивчити французську мову. Перебуваючи у Французькій сінематеці, він зустрічає вільнодумних близнюків Тео (Луї Гаррель) та Ізабель (Ева Грін). Після вечері з батьками Тео та Ізабель запрошують Метью погостювати у них, поки їхні батьки на місяць поїдуть з міста. Трійця юних мрійників за відсутності батьків влаштовує дивовижну кіноманську гру: у них — своя реальність, свій світ — світ кіно. Дні і ночі безперервно вони дивляться фільми і не виходять з дому.

Метью починає підозрювати стосунки Тео та Ізабель, побачивши їх разом голими; невдовзі він виявляє, що вони мають ліберальне ставлення до наготи та сексуальності. Метью поступово приймає незвичайні стосунки близнюків і починає насолоджуватися часом, проведеним з ними. Троє відтворюють пам'ятну сцену з фільму «Банда аутсайдерів», «побиваючи світовий рекорд з пробігу через Лувр», і Метью та Тео вступають у жартівливі суперечки про Чарлі Чапліна та Бастера Кітона, Еріка Клептона та Джимі Гендрікса, а також про тему маоїзму, в яку Тео палко вірить.

Після того, як Тео програє у вікторині, Ізабель закликає його мастурбувати на постер Марлен Дітріх перед ними. Після того, як Метью програє в іншій грі, Тео пропонує йому зайнятися сексом з Ізабель перед ним, що Метью неохоче робить. Пізніше він розуміє, що вона була незайманою, і Тео задоволений. Коли Метью та Ізабель закохуються одне в одного, він запитує її, що вона зробить, якщо її батьки дізнаються про природу її стосунків з Тео; вона відповідає, що вб'є себе.

Метью починає будувати стосунки з Ізабель окремо від Тео. Метью та Ізабель залишають квартиру та йдуть на звичайне побачення, якого вона ніколи раніше не мала. Тео у відповідь запрошує компаньйона до своєї кімнати, що засмучує Ізабель. Вона дистанціюється від Тео та Метью, але знаходить їх поруч на ліжку Тео, коли суперечка між ними перетворюється на еротичну. Потім вона веде їх у власноруч зроблену палатку з простирадл, і вони троє засинають в обіймах одне одного.

Наступного ранку батьки Тео та Ізабель повертаються додому та знаходять трійцю сплячих голими в ліжку. Вони вражені тим, що знайшли, але не звертають на них уваги та йдуть, залишивши чек. Ізабель прокидається та знаходить чек, розуміючи, що батьки їх викрили. Мовчки вона приєднує шланг до газового отвору та знову лягає спати разом зі сплячими Тео та Метью, намагаючись вчинити вбивство-самогубство. Однак невдовзі після цього їх будить цегла, кинута у вікно; вони виявляють сотні студентів, які влаштовують заворушення на вулицях.

Усі троє неймовірно радіють і приєднуються до протестувальників. Потім Тео приєднується до невеликої групи протестувальників, які готують коктейлі Молотова. Метью намагається зупинити Тео, цілуючи його та Ізабель, виступаючи проти насильства, але брат і сестра не розуміють його. Коли Метью йде крізь хаос, Тео бере Ізабель за руку і кидає коктейль Молотова в ряд поліцейських. Поліція атакує натовп.

Виробництво Перший проект сценарію був адаптацією свого власного роману «Мрійники» (). Під час попереднього виробництва, Бертолуччі вніс зміни: він пропустив гомосексуальний вміст — сцени з роману, які зображують секс Меттью і Тео — він вважав, що їх «занадто багато». Після виходу фільму він сказав, що він «вірний духу книги, але не букві».

Єва Грін розповіла виданню The Guardian, що її агент та батьки благали її не грати роль Ізабель, стурбовані тим, що фільм, у якому представлені повні оголені тіла спереду та ззаду, а також сцени з відвертим сексом, призведе до того, що її кар'єра «матиме таку ж долю, як і Марії Шнайдер».  Джейк Джилленгол проходив проби на роль Метью разом із Грін, але зрештою відмовився від участі через побоювання щодо оголеності у фільмі. Замість нього на роль був запрошений Майкл Пітт.

Коли Грін побачила чорновий монтаж фільму, вона сказала, що була «дуже шокована» і їй довелося відводити погляд під час сцен сексу; пізніше вона розповіла інтерв'юеру, що для неї «це було так, ніби я була в костюмі, поки ми знімали фільм. Це було так, ніби в мене в голові була інша історія. Тож я втратила дар мови».

Кастинг Спочатку роль Метью була запропонована Леонарду Ді Капріо і Джейку Джилленголу; Ді Капріо відмовився, тому що він був зайнятий у попередньому виробництві фільму Авіатор, а Джилленгол — відмовився через наявність оголених сцен. Бертолуччі спочатку думав, що Майкл Пітт не підходить для ролі і взяв іншого актора, але потім змінив свою думку і дав Пітту роль якраз перед початком зйомок.

У ролях

Оцінка Поєднавши дві свої найулюбленіші теми — еротика і революція, — Бертолуччі досяг досить цікавого результату, який є якщо й не творчою перемогою, то принаймні яскравим кінотвором, що змусив світ згадати про 62-річного маестро.

Звичайно ж, це не шедевр рівня «Конформіста» та «Останнього танго в Парижі», і у ньому немає роздумів про роль індивідууму в історії, як у «Двадцятому столітті» або «Останньому імператорі».

Персонажі нового фільму видатного італійського режисера — люди цілком пересічні: їх напівдитячий бунт, «міні-революція» зводиться до життя втрьох у батьківській спальні. Однак Бертолуччі, без жодних ілюзій ставлячись до своїх героїв, все ж таки дозволяє собі у розповіді про молодість, анархію і кіно певну дозу романтики. «Без наївних і часто саморуйнівних бунтів 60-х не було б того рівня свобод особистості, що є зараз, не було б подальших культурних та соціальних змін у суспільстві», — вважає класик світового кіно.

Нагороди 2004 3 премії Срібна стрічка Національного синдикату кіножурналістів Італії Нагороди: Найкращий режисер (Бернардо Бертолуччі), Найкращий постановник (Фабіо Чанкетті), Найкращий монтаж (Якопо Квадрі) Премія Гойя у номінації «Найкращий європейський фільм»

Примітки

Посилання