Ґеттінґенський рукопис (Рукопис із Ґеттінґена) — шаховий рукопис латинською мовою, створений близько 1490-1500 років. Назву отримав від того, що зберігається в бібліотеці Ґеттінґенського університету (Німеччина). Його історична цінність полягає в тому, що це перший твір, який описує шахи за сучасними правилами, що сформувалися в Європі наприкінці XV сторіччя.
Історія Фахівці схильні вважати автором рукопису іспанця Луїса Раміреса де Лусену (хоча є думки про можливе французьке походження твору), позаяк деякі приклади у книзі збігаються з матеріалами, що подані в книзі Лусени «Повторення любові і Мистецтво гри в шахи», надрукованій іспанською близько 1495-1497 років. Книга Лусени є прикладом перехідного періоду в історії європейських шахів, бо подає деякі задачі ще за старими правилами шатранджу, тоді як у Ґеттінґенському рукописі всі позиції подано вже за сучасними правилами шахів, тому припускають, що рукопис виник уже після виходу книги Лусени, тобто після 1497 року.
Німецький дослідник Фріц Клеменс Ґершен (; 15.11.1911 — 28.01.1981, Фленсбург) проаналізував рукопис і заявив, що стиль латинської мови і побудови висловлювань вказує на те, що автор «мав хорошу гуманістичну освіту, твір писав для принца, або іншої високоповажної особи й походив з Іспанії чи, менш імовірно, з Португалії»Lucena - A mystery after 500 years (goddesschess.com) .
Зміст рукопису На 33 сторінках подано 12 дебютів і 30 задач, що ґрунтуються вже на сучасних правилах (збільшено дальність ходів слона та ферзя). Рукопис є перехідним документом від шатранджу до сучасних шахів.
Примітки
Джерела Дані про рукопис на schach-goettingen.de
Література Шахматный словарь. — Москва: Физкультура и спорт, 1964. — С. 10
Шахматы. Энциклопедический словарь. — Москва: Советская энциклопедия, 1990. — С. 84