Шулдан (, також Монастир Христа Спасителя «Шулдан») — печерний монастир у Криму, який знаходиться на однойменній горі, пам'ятка архітектури національного значення (охор. № 010096)Постанова КМУ № 518 від 25 червня 2020 р. «Про внесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України».
Географія Розташований за 1,5 км на північ від сучасного села Тернівка. Назва «Шулдан» перекладається як той, що «віддає відлуння», інші варіанти: з румейської — імовірно, Печера-ластівка /варіант — неприступне місце.
Монастир вирубано в скелі на південному урвищі гори Шулдан у Шульській долині. З півдня до нього йде дорога від села Тернівка, з півночі до нього можна дістатися через прохід Кафка-Богаз, який знаходиться на північному заході від монастиря.
Історія Монастир цей був заснований в VIII столітті монахами-іконошанувальниками, біженцями з Візантії, які втекли звідти в період боротьби з іконами імператорами (басилевсами) Візантії з Ісаврійської династії Левом та Костянтином. Скоріше за все вони були ченцями з Афону й мали досвід будівництва монастирів у печерах. В подальшому, скоріш за все, був складовою частиною монастиря Чилтер-Мармара.
Монастир діяв до XV—XVI століть, тобто до періоду встановлення влади Османської імперії на кримських землях та загибелі князівства Феодоро. До речі, в штучних печерах донині збереглися фрески ХІІ-XIII століть, більше того, зараз тут знову живуть ченці.
Опис Збереглося близько двадцяти печер природного і штучного походження, розташованих в два яруси, які з'єднувалися між собою вирубаними в скелі сходами і становили єдиний монастирський ансамбль.
I-й (нижній) ярус: є природним гротом з храмом № 1, хрестильнею, каплицею, господарськими та житловими приміщеннями. Храм № 1 в плані — витягнутий прямокутник з напівциркульним склепінням, має трьохчастинне планування: вівтар, наос, нартекс. Вівтарна апсида підковообразна (3х2,55х3,65м), з двохрівневим сінтроном і горним місцем піднята над рівнем підлоги наосу на 0,15, відокремлювалася скельною вівтарною перепоною (0,12х1,4м); в підлозі підрубки для встановлення царських врат і прямокутне поглиблення для престолу з поглибленням для вкладення мощей (від підстави престолу збереглося два камені). Наос прямокутний, розмірами 4х3,3х3,65 м, відокремлювався від апсиди напівциркульною аркою; в північній стіні вирубані виступ-лава і аркосоль над могилою в підлозі; над лавою залишки фрескового розпису із зображенням святих в ріст і Богоматері з Немовлям; вся композиція на синьому тлі, обрамлена червоною рамкою-облямівкою; описана Струковим (1876), Бертьє-Делагардом (1886), Бабенчиковим (1935), Домбровським (1966) — нині втрачена; в південній стіні вирубаний дверний проріз і ніша з вікном, під нею — гробниця; в західній стіні ніша для ікони. Нартекс частково зруйнований, його приблизні розміри: 2,6х3,2х2,6 м; вздовж північної стіни вирубана лава, в південній — вихід на південний майданчик і балкон, що нависає над прірвою.
Хрещальня (2,1х2,05х2м) з'єднувалася з південною стіною вівтаря дверним прорізом (1,95х0,73) з арочним верхом і двома сходинками; в плані прямокутна, із заокругленою східною частиною, в східній стіні ніша з купіллю, в південній — вікно (1,25х0,65х0,8м).
Каплиця (4,1х2,1х1,95м) примикає до північної сторони храму, в плані — неправильний прямокутник, має два входи: арочний із заходу (з нартекса) з вирубаною над ним нішею для ікони і з наосу; в північній стіні усипальниця, під нею в підлозі гробниця.
Приміщення з вирубками в підлозі (на захід від хрестильні): кругла яма з прямокутною підрубкою (1,6х1,1х1,2м). Можливо, залишки більш ранньої купелі або могили, переробленої з господарської ями.
II-й ярус: на думку більшості дослідників, печерне приміщення над східним входом до монастиря являло собою храм № 2 (не виключено інше функціональне призначення приміщення); потрапити в нього можна було з гроту по сходах (в теперішній час частково зруйновані). Храм № 2 має неправильну в плані форму, розмірами 9,6х4,7х1,9 м. Вівтар відокремлювався від наосу дерев'яною перешкодою (збереглися підрубки в скелі); престол у вигляді невеликої арочної ніші, вирубаної в східній стіні печери, з південного боку — скельний виступ, який був жертовником. Уздовж північної стіни наосу лава, що заходить до вівтаря; в південній стіні три вікна.
Дослідження Описаний Д. М. Струковим (1876), А. Л. Бертьє-Делгардом (1886), Н. І. Репніковим («Археологическая карта»), О. І. Домбровським (1966), Ю. М. Могаричевым (1997). Зачистка приміщень, архітектурі обміри: В. П. Бабенчиков (1935). Знахідки (1935): фрагменти пізньовізантійської червоноглиняної простої і полив'яної кераміки.
Галерея
Примітки
Література Матеріали до багатотомного «Зводу пам'яток історії та культури України». Місто Севастополь. — К., 2014. — С. 307—308. Герцен А. Г., Махнева-Чернец О. А. Пещерные города Крыма. — Севастополь: Библекс, 2006—192 с. Могаричев Ю. М. Пещерные церкви Таврики. — Симферополь: Таврия, 1997. — 384 с. Могаричев Ю. М. Крым. «Пещерные города». — Киев: Вища школа-XXI, 2011. — 280 с. Неделькин Е. В. Пещерный монастырь Шулдан в начале XXI в. // Материалы по археологии и истории античного и средневекового Крыма. — 2015. — Вып. 7. — С. 184—190. Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д. И. Тихомиров, Д. В. Исаев, геоинформ. подгот. Е. А. Стахова. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 112 с.
Джерела
Монастир «Шулдан» Печерний монастир Шулдан на початку XXI ст.