Василь Тишкевич (, 1492 — 13 серпня 1571) — державний діяч Литовсько-Руської держави й Речі Посполитої.
Короткий життєпис Син Тишка Калениковича, брат Гаврила, Михайла і Льва Тишковичів. Двічі був одружений. Від першого шлюбу з княгинею Олександрою Чорторийською () мав дочку Анастасію та трьох синів — Юрія, Каленика й Івана-Остафія. Від другого шлюбу з Анастасією Сопотько народилися Євстафій, Серафін та Олександра.
У заповіті висловив бажання, щоб по його смерті дружина з дочкою Олександрою і зятем Олександром Ходкевичем тіло його «відвезли й поховали в монастирі їх милості панів Ходкевичів у Супраслі»Алесь Зайка. Васіль Тышкевіч // «Івацэвіцкі веснік», 3 серпня 2010.. На його надгробку викарбували герб і напис руською мовою:
Могильний камінь Василя Тишкевича знаходиться в музеї Віленського університету.
Служба Придворний королівський (з 1522), староста красносільський, черкаський і канівський (з 1536), мінський (з 1544), вовковиський (з 1546), пінський (з 1569), бобруйський, гайнівський, маршалок господарський (1546 — 1558), воєвода підляський (1558 — 1569) і смоленський (з 1569 — 1571).
5 листопада 1569 року отримав від Сигизмунда II Августа титул графа «на Логойську і Бердичові». Засновник «графської гілки» Тишкевичів. Брав участь у боях з кримськими татарами.
Посол у Кримське ханство і Московське царство.
Політичні й релігійні погляди Виступав проти укладення Люблінської унії, за що був позбавлений посади підляського воєводи. Один з представників магнатської опозиції політиці Сигізмунда Августа.
Перейшов з православ'я в кальвінізмАнатоль Грыцкевіч. Тышкевічы // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / рэд. Г. П. Пашкоў і інш. Т. 2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч. — Мінск: Беларуская Энцыклапедыя, 2005. С. 682..
Примітки
Джерела
Посилання