Повітряне опалення — один з різновидів систем опалення будівель. На відміну від водяного або парового опалення, теплоносієм є повітря.
Давній Рим
Римські архітектори розробили ефективну систему центрального опалення з підігрівом підлоги і стін (, «знизу зігрітий»), опис принципів роботи якої дійшли до нас у роботі "Десять книг про архітектуру"римського архітектора I століття до н. е.. Марка Вітрувія Полліон. У термах за допомогою печі () нагрівалися вода і зовнішнє повітря, які потім циркулювали в каналах під підлогою й у порожнинах стін. При цьому використовувалися подвійні покриття, щоб підлога не була дуже гарячою. Верхнє покриття складалося з великих цеглин, шару битою глини і основного покриття. Все це трималося на невеликих цегляних опорах (), які відразу розміщували в шаховому порядку. У стіни були вбудовані прямокутні цеглини, всередині порожні (), які кріпилися металевими скобами. Усередині стіни терм були прикрашені мармуром або оштукатурені.
Сучасне повітряне опалення Повітряне опалення з успіхом застосовується для обігрівання промислових, торговельних і складських приміщень великого об'єму, а також приватних будинків та котеджів. Основними перевагами при цьому є: відсутність в системі рідкого теплоносія — води. Таким чином, система повністю захищена від протікання, розморожування, корозії. можливість подачі свіжого повітря через систему для вентиляції приміщень. В приватному будинку — це додатковий комфорт, для великих будівель — це спосіб економії капіталовкладень при будівництві. економія енергоресурсів за рахунок зниження інерційності системи опалення та, відповідно, швидкого реагування на зміну температури назовні та зміну температурного режиму всередині приміщення. можливість підключення до системи центрального кондиціонера для зниження температури в теплий період року та теплового насосу — для опалення зимою, як альтернативне джерело тепла.
Водночас система має низку недоліків та особливостей, які слід враховувати при проектуванні: **Габаритність повітроводів.** Для передачі тепла повітрям потрібні канали значно більшого перерізу, ніж труби водяного опалення. Їх прокладання бажано планувати на етапі будівництва, оскільки приховати їх у вже збудованому приміщенні складно. **Швидке остигання.** Через низьку теплоємність повітря та відсутність нагрітих радіаторів (низька інерційність), при вимкненні системи приміщення охолоджується швидше, ніж при водяному опаленні. **Стратифікація повітря.** Тепле повітря має властивість підніматися вгору, що у приміщеннях з високими стелями може потребувати додаткових рішень для вирівнювання температури (наприклад, дестратифікаторів).
Принцип дії та обладнання Типова система сучасного повітряного опалення працює за схемою рециркуляції. Повітря забирається з приміщень (або частково з вулиці), проходить через систему фільтрації, нагрівається в теплообміннику і по системі повітроводів розподіляється назад у кімнати. Цикл включає етапи: забір повітря, фільтрація, нагрів, подача та розподіл.
Як джерело тепла можуть використовуватися: Газові або твердопаливні теплогенератори та печі (наприклад, типу «Булер'ян»); Каміни із закритою топкою та системою повітроводів; Теплові насоси (зазвичай типу «повітря-повітря»); Сонячні повітряні колектори.
Див. також Променисте опалення
Примітки
Посилання