Амстердамський трамвай () — один з видів громадського транспорту Амстердама; найбільша трамвайна мережа країни і одна з найбільших у Західній Європі. Експлуатується комунальною організацією Gemeentelijk Vervoerbedrijf (GVB) («Муніципальне транспортне підприємство»).

Історія

В Амстердамі трамвайний рух було започатковано 3 червня 1875 року. Звісно, це був кінський трамвай (або конка), і приватна фірма мала назву «Амстердамське підприємство омнібусів» (Amsterdamsche Omnibus Maatschappij, AOM). Перший маршрут конки в Амстердамі сполучив площу Лейдсеплейн (Leidseplein) з кварталом Плантаж (Plantage). У наступні 25 років було відкрито ще 15 ліній, які пролягли як середмістям, так і зв'язали райони, що будувалися. Доволі раритетною була колія, яку використовувала AOM — вона була 1422 мм завширшки.

Від 1 січня 1900 року в Амстердамі було створено муніципальне трамайне підприємство під назвою «Муніципальний трамвай Амстердама» (Gemeentetram Amsterdam, GTA). Загалом місто оперувало 242 машинами, 758 кіньми, та 15 спорудами. Паралельно в Амстердамі почалася електрифікація трамвайної мережі. І до 1906 року електрифікованими були всі, за винятком однієї, лінії, тепер використовувалась стандартна колія (1435 мм). У цьому (1906) році в місті діяли 12 електрифікованих ліній (№ 1–11 і 13), для чого було придбано 229 нових машин, як причепи (причіпні вагони) використовували старі з конки. Останню кінську лінію (№ 12) електрофікували в 1916 році.

У період між 1910 і 1930 роком амстердамська трамвайна лінія зростала, як і саме місто. Відтак, до 1931 року мережа амстердамського трамваю нараховувала вже 25 ліній. У роки економічної депресії 1930-х розвиток системи був загальмований — до 1932 року припинили існування 5 ліній. Проте станом на 1939 рік трамвай зв'язав амстердамське середмістя зі східними околицями, для чого колії проклали на мостах.

У роки ІІ Світової війни пасажиропотік амстердамського трамаю зростав, а от забезпечення, зокрема вугіллям було обмежене. У 1943 році міський трамвай навіть об'єнався з муніципальним поромом () у єдине підприємство «Міський транспорт» (Gemeentevervoerbedrijf, GVB). У зв'язку з перебоями палива в 1944 році трамваї в Амстердамі зупинилися.

У червні 1945 року містом знову пішли трамваї. Велика заміна парку трамваїв (у місті досі були вагони 1900-х років) розпочалася в 1948 році — почали надходити машини, вироблені в Утрехті.

У 1950-х роках після реконструкції в Амстердамі запанувала думка, що як громадський транспорт місту найбільше годиться автобус. І тільки на завузьких для автобусів вулицях історичного центру (Leidsestraat, Utrechtsestraat) трамваї були збережені. З цією метою 1955 року були закуплені нові трамваї. Доставлені в 1957 році машини мали великий успіх, що забезпечило подальший розвиток трамвайного руху в Амстердамі. До 1968 року було придбано ще 160 вагонів (тоді ж назавжди зникли довоєнні моделі), від 1959 в місті почали з'являтися спарені вагони.

Відколи трамваю знову було приділено увагу, трамвайні лінії пролягли до західних амстердамських передмість — таким чином найвіддаленіші райони міста дістали швидке сполучення з центром Амстердама. Задля цього в 1970-х роках закуповувалися трамваї виробника Linke-Hofmann-Busch 2-х серій (55 і 37). Щоб замінити старі моделі та для нових ліній у 1989 і 1990 роках були придбані 45 вагонів бельгійського виробника BN (м. Брюгге. У 1990 році трамвай сполучив Амстердам та його передмістя Амстелвен (Amstelveen) та Дімен (Diemen).

Останнє за часом значне розширення мережі амстердамського трамваю відбулося в 2005 році — пущено в експлуатацію маршрут № 26 до місцевості Ейбург (IJburg).

Починаючи від 2001 року Амстердам закупив і пустив в експлуатацію велику партію трамваїв Combino німецького виробника Siemens (155 машин), що зробило нідерландську столицю світовим рекордсменом з розмірів парку цієї моделі трамваїв.

Цікаві факти

У 1920-х роках усі вагони амстердамського трамваю, що курсували повз Центральний вокзал були оснащені спеціальними поштовими скриньками, в яких постачалась кореспонденція, відповідно з залізничної станції до головпоштамту і в зворотному напрямку. Від 2003 року Нідерландський Червоний хрест запустив спецпрограму — потяг De Red Crosser (місткість 20-39 пасажирів), який устаткований численними приспособами для людей з обмеженими можливостями, і власне працює саме для них. Поїздки в ньому (6 днів на тиждень) треба бронювати заздалегідь.

Маршрути (2016) Амстердам — це єдине місто в Нідерландах, де паралельно із номерами для розрізнення ліній, яких станом на 2016 рік нараховується 14, використовується кольорове забарвленняFür detailliertere Beschreibungen siehe schomakers.net (niederländisch), abgerufen am 10. Oktober 2010: 01 : Osdorp De Aker (Matterhorn) — Station Lelylaan — Surinameplein — Leidseplein — Амстердам-Центральний; 02 : Nieuw Sloten (Oudenaardeplantsoen) — Slotervaart — Hoofddorpplein — Leidseplein — Амстердам-Центральний; 03 : Zoutkeetsgracht — Frederik Hendrikplantsoen — Museumplein — Sarphatipark — Muiderpoortstation; 04 : Station RAI (Drentepark) — Victorieplein — Frederiksplein — Rembrandtplein — Амстердам-Центральний; 05 : Amstelveen Binnenhof — Station Zuid — Museumplein — Leidseplein — Амстердам-Центральний; 07 : Slotermeer (Sloterparkbad) — Bos en Lommerplein — Leidseplein — Muiderpoortstation — Flevopark; 09 : Diemen Sniep — Watergraafsmeer — Plantage — Rembrandtplein — Амстердам-Центральний; 10 : Westergasfabriek — Leidseplein — Weesperplein — Czaar Peterstraat — Azartplein; 12 : Station Sloterdijk — Bilderdijkstraat — Museumplein — Churchill-laan — Amstelstation; 13 : Geuzenveld (Lambertus Zijlplein) — Jan Tooropstraat — Mercatorplein — Westermarkt — Амстердам-Центральний; 14 : Slotermeer (Sloterparkbad) — Bos en Lommerplein — Площа Дам — Plantage — Flevopark; 16 : VU medisch centrum (De Boelelaan) — Stadionplein — Museumplein — Vijzelstraat — Амстердам-Центральний; 17 : Osdorp Dijkgraafplein — Station Lelylaan — Surinameplein — Westermarkt — Амстердам-Центральний; 26 : IJburg (Haveneiland) — Zeeburgereiland — Piet Heintunnel — Passenger Terminal — Амстердам-Центральний.

Рухомий склад Фото Серія Місць/усього Довжина/ширина Вага Кількість побудовано(в дії) Роки роботи Серію 11G побудовано 901-920двокабінні трамваїофіційно припинено експлуатацію 14 червня 2021 52/76 25.9 м / 2.35 м 38 тонн 20 (0) 1990–2021 Серію 12G побудовано 817-841офіційно припинено експлуатацію 2 січня 2021 51/90 25 (0) 1991–2021 Серія 13G Siemens CombinoC1: 2001—2130, 2145—2151C1A: 2131—2144 55/76 29.2 м / 2.4 м 36 тонн 151 (151) 2002–сьогодення Серія 14G Siemens Combinoдвокабінні трамваїC2A: 2201—2204 52/99 4 (4) Serie 15G CAF Urbos 100двокабінні трамваї 50/125 30 м / 2.4 м 39 тонн 72 (49) 2020–сьогодення

Виноски

Посилання Офіційний сайт Gemeentelijk Vervoerbedrijf Geheugen van de Amsterdamse Tram De Amsterdamse Tram Linienfarben Мережа амстердамського трамваю колись і зараз (останнє поновлення бл. 1996)

Література W. J. M. Leideritz: Van Paardentram naar Dubbelgelede. De Alk, Alkmaar 1979, ISBN 90-6013-904-6. Gerard Stoer: Spoor en tram materieel in Nederland. De Alk, Alkmaar 1982, ISBN 90-6013-916-X. Herman van ‘t Hoogerhuijs: Trammaterieel in Nederland en België. De Alk, Alkmaar 1996, ISBN 90-6013-948-8. H. J. A. Duparc: Lijnenloop Openbaar Vervoer Amsterdam 1839—1989. Gemeentevervoerbedrijf, Amsterdam 1989, ISBN 90-901395-7-5. H. J. A. Duparc: De Amsterdamse paardentrams. (Bücherreihe der Nederlandse Vereniging van Belangstellenden in het Spoor- en tramwegwezen (NVBS), Nr. 29). Schuyt & Co, Haarlem 1997, ISBN 90-6097-455-7. B. Korthals Altes: Onze tram in Amsterdam. (Bücherreihe der Nederlandse Vereniging van Belangstellenden in het Spoor- en tramwegwezen (NVBS), Nr. 33). Canaletto/Repro Holland, Alphen aan den Rijn 1999, ISBN 90-6469-744-2. H. J. A. Duparc: Een Eeuw Elektrische Exploitatie van de tram in Amsterdam. H. J. A. Duparc, Delft 2000, ISBN 90-901395-7-5.