Василь Григорович Ляскоронський (*, Золотоноша — †1 січня 1928 р., Київ) — український історик, археолог, етнограф, нумізмат і картограф. Професор (1909). Представник історичної школи Володимира Антоновича. Член Київського товариства старожитностей і мистецтв. Перебував у тісних наукових контактах і особистому спілкуванні з академіком Михайлом Грушевським.

Біографія

Народився 24 грудня 1859 року (5 січня 1860 року за новим стилем) в місті Золотоноші Полтавської губернії (нині Черкаської області) в небагатій дворянській родині вчителя.

По завершенню навчання у Лубенській гімназії у 1880 році вступив на історико-філологічний факультет Київського університету. Під впливом професора В. Антоновича захопився допоміжними історичними дисциплінами: антропологією, етнографією, нумізматикою, археологією, палеографією; працював у нумізматичному та археологічному музеях.

У 1885 році В. Ляскоронський закінчив указаний університет. За наукове дослідження «Політичні збори і політична організація кальвіністів у Франції в XVI ст.» здобув ступінь кандидата і срібну медаль. Певний час проживав на Полтавщині, вивчав топографію й народний побут краю, потім слухав лекції з медицини в Київському університеті, працював домашнім учителем у сім'ї російського священика при посольстві у Відні. Саме в цей час В. Ляскоронський побував у різних країнах Європи — Австрії, Швейцарії, Франції, Нідерландах, Англії, Німеччині, працював у бібліотеках Кенігсберга і Парижа, музеях.

У 1891 році В. Ляскоронський повернувся до Києва, працював учителем історії та географії в Третій київській гімназії, склав магістерські іспити, опублікував кілька наукових розвідок у журналі «Киевская старина». За порадою Антоновича досліджував творчість Г. де Боплана як картографа пізньосередньовічної України, вивчав стародавні атласи та карти України, які були вміщені у праці Г. Боплана «Опис України» (1650 р.). Свої дослідження творчості Г. де Боплана в 1901 році підсумував у монографії «Гійом Левасер де Боплан та його історико-географічні праці щодо Південної Росії: Карти України XVII століття» (), включивши до неї власний переклад праці Г. де Боплана «Опис України» та репродукції деяких його карт. За оцінкою Я. Дашкевича, це був «найкращий російський переклад „Опису“ з детальним коментарем (102 примітки, деякі з них перетворилися на невеликі історичні екскурси)», але разом з тим монографія містила низку помилок, оскільки В. Ляскоронський «вперто вважав пізніші регіональні переробки „Спеціальної“ карти Боплана оригінальними творами французького картографа». З історичної географії вчений написав і опублікував кілька праць, зокрема в 1901 році «Іноземні карти та атласи XVI і XVII ст., що стосуються Південної Росії» (). Його наукові дослідження мали велику цінність, оскільки дали змогу визначити кордони України XVI—XVII століть.

У цей час учений захоплювався також археологією — досліджував городища, кургани, майдани в Середньому Придніпров'ї, зокрема на Полтавщині. У своїх розвідках розповідав про розкопки давнього Лукомльського городища, поблизу містечка Таганки, у містечку Снятині, під Києвом.

У 1899 році В. Ляскоронський брав активну участь у підготовці XI археологічного з'їзду в Києві і виголосив доповідь «Знахідки римських монет в області Середнього Придніпров'я» (), в якій стверджував, що цей край був заселений у давні часи. На підставі знахідок римських монет І—III століть згодом висловив припущення про існування Києва в цей час. Його теорію було пізніше піддано критиці, проте до неї весь час поверталися вчені.

В. Ляскоронський дослідив 3мієвий, Пороський, Посульський, Переяславський та інші вали на території України. Питанню визначення часу їх виникнення він присвятив свої дослідження: «Городища, курганы и длинные (змиевы) валы в бассейне р. Сулы» (1901 р.); «Змиевы валы в пределах Южной России, их отношение к курганам-майданам и приблизительная эпоха их возникновения» (1907 р.); «Городища, курганы, майданы и длинные (змиевы) валы в области днепровского Левобережья» (1911 р.) та інші. Хоч і не завжди у своїх висновках В. Ляскоронський мав рацію, проте його твердження спонукали дослідників шукати шляхів для встановлення істини.

Тривалий час працював над вивченням Переяславської землі, використовуючи літописні та археологічні матеріали. Результатом стало монографічне дослідження «Історія Переяславської землі з найдавніших часів й до половини XIII ст.» («, 1897 р.). Праця спричинила жваву дискусію. 23 травня 1899 року він захистив її як магістерську дисертацію.

Здобувши у 1899 році звання магістра, В. Ляскоронський обіймав посаду приват-доцента кафедри російської історії в Московському університеті.

З 1907 р. працював на кафедрі російської історії Київського університету. У 1909-1921 рр. — на посаді екстраординарного професора кафедри російської історії Ніжинського історико-філологічного інституту. Продовжував досліджувати епоху Київської Русі, в 1913 році написав працю „Київський Вишгород в удільно-вічовий час“ ()», в якій на підставі вивчення літописів та інших матеріалів довів, що Вишгород був заснований водночас із Києвом і відіграв провідну роль в його обороні.

1921 року В. Ляскоронський повернувся до Києва, працював професором Київського археологічного інституту. Брав активну участь у роботі Всеукраїнської академії наук.

Від 1924 р. займав посаду штатного постійного співробітника Етнографічно-фольклорної комісії при ВУАН, завідував нумізматичним відділом Лаврського музею.

У 1925—1927 роках був членом Всеукраїнського археологічного комітету. Водночас з 1926 року був членом-співробітником археологічної секції мистецького відділу Інституту української наукової мови. Досліджував різнопланові проблеми вітчизняної та зарубіжної історії. Розробляв питання історичної географії, нумізматики, історичної топографії та допоміжних історичних дисциплін.

Помер від запалення легенівЛяскоронский Василий Григорьевич , сайт «История Полтавы» 1 січня 1928 року в Києві. Похований на Лук'янівському цвинтарі.

Нагороди Нагороджений чотирма орденами і однією пам'ятною срібною медаллю, за вислугу років мав чин статського радника.

Праці В Інституті рукопису НБУВ зберігається 568 одиниць архіву Ляскоронського В. Г.. Відомі публікації: Автобиографические заметки о начале увлечения историей // Ін-т рукописів ЦНБ ім. В. Вернадського. — Ф. 90 (архів В. Г. Ляскоронського), on. 1, спр. 73, арк. 1—2. Владимир Мономах и его заботы о благе русской земли: ист. очерк. — : Тип. К. Н. Милевского, 1892. — 61 с. Гилъом Левассер-де-Боплан и его историко-географические труды относительно Южной России: карты Украины XVII века. — : Тип. И. И. Чоколова, 1901. — 91 с. Главнейшие черты общественно-политической и церковно-религиозной деятельности князя Владимира Святого в отношении Русской земли. — Нежин: типо-лит. «Печатник», 1916. — 23 с. Городища, курганы, майданы и длинные (змиевые) валы в области днепровского Левобережья. — : Тип. О-ва распр. полезн. кн., преемник В. И. Воронов, 1911. — 82 с. Городища, кургани і довгі (змієві) вали за течією pp. Псла та Ворскли — 2-ге вид., репринт, і доп. — Полтава: Археологія, 1995. — 56 с. Городища, курганы и змиевые валы, находящиеся в бассейне р. Сулы. — : Тип. О-ва распр. полезн. кн., преемник В. И, Воронов, 1901. — 54 с. Иностранные карты и атласы XVI и XVII вв., относящиеся к Южной России: исследование Василия Ляскоронского. — ; Тип. И. И. Чоколова. — 1898. — 22 с. История Переяславской земли с древнейших времен до половины XIII ст. — ; Тип. И. И. Чоколова, 1897. — 486 с. К вопросу о древнейшем плане г. Киева, изданном в 1638 г. Афанасием Кальнофойским // Сборник в честь графини П. С. Уваровой. — , 1916. —С. 202—214. К вопросу о местоположении, в пределах Южной России района, в котором проповедовал епископ Брунон в начале XI века // Журн. М-ва нарт, проев. — Петроград, 1916. — С. 272—295. К вопросу о Переяславльских торках. — : Сенатск. тип., 1905. — 27 с. Киевский Вышгород в удельно-вечевое время. — : Сенатск. тип., 1913. —363 с. О месте расположения летописного города Родни. — : Сенатск. тип., 1904. —44 с. Очерк внутреннего быта Переяславльской земли с древнейших времен до половины XIII века. — : Типо-лит, т-ва Н. А. Гирич, 1906. — 91 с. Причины возвышения Романовых в русской земли и основные черты их политики. — Нежин: Типо-лит. наел. В. К. Меленевского, 1915. — 21с. Прошлое м. Триполья и окрестные о нем предания. — : Тип. Ун-та св. Владимира, 1900. —24 с. Римская монета в пределах Южной России как исторический источник для древнейшего периода русской истории // Известия Историко-филологического института князя Безбородко в Нежине. — Нежин, 1920. — Т. XXXIII. — С. 1—16. Розкопки в подвір'ї Софійського собору в Київі. Осінь 1925 р. // Коротке звідомлення ВУАК за археологічні досліди року 1925. — , 1926. —С. 87—92. Русские походы в степи в удельно-вечевое время и поход князя Витовта на татар 1399 года. — : Сенатск. тип., 1907. — 122 с. Северские князья и половцы перед нашествием на Русь монголов // Сборник статей, посвященных Д. А. Корсакову. — Казань: Лито-тип. И. Н. Харитонова, 1913. — 16 с. Спогади про професора В. Б. Антоновича // 3 іменем святого Володимира: у 2 кн.— , 1994. — Кн. 1. — С. 299—304. Судьба одной археологической находки [клад эмалированных предметов, найденных в окрестностях Десятинной церкви]. — : Сенат, тип., 1913. — 11 с. Ляскоронський В. Римські монети, які знайдено на території м. Київа / В. Ляскоронський. —Київ : б. в., 1927. — 16 с. Ляскоронский В. Г. История Переяславльской земли с древнейших времен до половины XIII столетия : монография / В. Ляскоронский. – Киев : Тип. И. И. Чоколова, 1897. – VII, 486, XIII с.

Примітки

Джерела та література П. І. Скрипник. Ляскоронський Василь Григорович // О. Г. Самойленко. Ляскоронський Василь Григорович //

«Ляскоронський Василь (1859—1928)» // Енциклопедія українознавства: Словник. частина. / Наукове товариство імені Шевченка; голов. ред. В. Кубійович. — Львів, 1994. — Т. 4. — С.1402. — ISBN 5-7707-5493-1. Мельник-Антонович К., Василь Григорович Ляскоронський: Некролог. «Записки історично-філологічного відділу ВУАН», 1929, кн. 24; Ситник О. М., Василь Григорович Ляскоронський , «УІЖ», 1990, № 2; Скирта М. Л., Ляскоронський Василь Григорович. В кн.: Особові архівні фонди Інституту рукопису: Путівник. , 2002; Дашкевич Я. Р., Українська бопланіана.

Посилання Ляскоронський Василь //

Гордієнко Дмитро, Дві автобіографії Василя Ляскоронського (1909—1913) та його особова справа (1923) — С.654-678 Ляскоронський Василь Григорович (1860—1928) , сайт НБУВ Ляскоронський Василь Григорович , сайт «Полтава Історична» Скрипник П. І., Ляскоронський Василь Григорович , сайт «Інститут історії України Національної академії наук України» Ляскоронський Василь Григорович (список публікацій) Ляскоронский Василий Григорьевич, сайт «История Полтавы» Ляскоронский Василий Григорьевич , Энциклопедический Словарь Брокгауза и Ефрона Ляскоронский Василий Григорьевич , сайт « Студенческая библиотека онлайн» Ляскоронский Василий Григорьевич — Биография , сайт «ПомниПро» Ляскоронский Василий Григорьевич, сайт «Словари»