«Гра» () — американський трилер режисера Девіда Фінчера, знятий за сценарієм Джона Бранкато та Майкла Ферріса. Хоча фільм мав би бути наступною роботою Фінчера після стрічки «Чужий 3», через залученість режисера до знімання трилера «Сім» його відзняли тільки 1997 року. У вересні того ж року він вийшов у прокат та зібрав близько 109 мільйонів доларів — ці гроші покрили витрати (70 мільйонів доларів), проте не виправдали касових сподівань продюсерів.
У центрі сюжету історія дуже багатого банкіра Ніколаса Ван Ортона, якого переслідують тяжкі спогади минулого. Його життя позбавлене емоцій. На пропозицію свого брата Конрада, він вирішує зіграти у специфічну гру. Надалі вона кардинально змінить долю головного героя, перетворивши його життя на суцільний хаос та поставивши під загрозу все, що він має. Головні ролі у фільмі виконали Майкл Дуглас, Шон Пенн та Дебора Кара Ангер.
Хоча спочатку фільм критики сприйняли двоїсто, надалі про нього стали відгукуватися значно тепліше. Режисер та сценаристи порушують питання природи реальності та можливостей маніпулювання нею, контролю людини над своїм життям та контролю над людиною, у стрічці звучать теми самотності та переродження. Деякі критики вважають, що якби фільм вийшов на 20 років пізніше, його прийняли б набагато краще, тому що все те, що зображено у «Грі» — втрата контролю, фейки та обман, агресивний вплив компаній (особливо в інтернеті) на вибір особи, неоднозначність, яка довкола і з якою потрібно жити — все це актуальніше для теперішнього часу, ніж для 1997.
У художньому плані Фінчер надихнувся низкою інших творів: параноїдальними трилерами та серіалами 60-х і 70-х, роботами Гічкока, Дікенса та Кафки, біблейськими мотивами.
Сюжет Гасло:«Розшукуються гравці» () Фільм розпочинається із флешбеків головного героя, банкіра Ніколаса Ван Ортона, про одне зі святкувань дня народження у його дитинстві. Спогади перериваються, а банкір вирушає зі свого будинку до офісу. Його секретарка перераховує всі запрошення, серед яких є одне від його брата Конрада, котрого Ніколас уже давно не бачив.
Конрад хоче зустрітися, аби привітати головного героя з прийдешнім днем народження. Він дарує Ніколасові сертифікат від компанії CRS («Consumer Recreation Services»), наполягаючи на тому, аби той скористався їхніми послугами. Під вечір Ван Ортон повертається додому і з'являються нові флешбеки, які відкривають страшну подію у житті банкіра: Ніколасу виповнюється 48 років, а саме в такому віці його батько вчинив самогубство, зістрибнувши із даху будинку. Зробив він це саме в день народження головного героя.
Наступного дня Ніколас через справи потрапляє до будинку, де розташована CRS. Йому цікаво, що може запропонувати компанія. Ван Ортона зустрічає Джим Файнголд — віцепрезидент компанії з технічних питань — та пояснює, що він може зіграти в «гру». Жодних чітких деталей він не розповідає, натомість просить Ніколаса пройти низку тестів. У той же день головний герой у заміському клубі ненавмисно чує розмову двох бізнесменів про «гру», проте при розмові від них жодної конкретики отримати не вдалося, лише запевнення, що він про це не пошкодує.
Зранку Ван Ортон отримує дзвінок: він не пройшов тести й недопущений до гри. Проте ввечері, повертаючись додому, він натикається на ляльку-клоуна, яка лежить у місці, де лежало тіло його батька. У роті ляльки він знаходить ключ з емблемою компанії. Під час перегляду новин ведучий зненацька починає звертатися до Ніколаса та описує правила гри. Головне завдання гри — це зрозуміти мету гри. Ван Ортону також показують, яким чином із ним спілкуються — у клоуні сховано камеру.
Зранку Ніколас летить до іншого міста, аби звільнити керівника однієї з підлеглих йому компаній — Енсона Баєра. В аеропорту з ним трапилася неприємність: з ручки потекло чорнило і забруднило сорочку. Дискусія з Баєром відбулася на високих тонах, але й тут сталася халепа: Ніколас не зміг відкрити валізу з документами про звільнення. Розлючений, він повертається до Сан-Франциско аби зустрітися з Конрадом у ресторані. Брат не приходить, натомість на нього перевертає тацю офіціантка. Її одразу ж звільняють, але Ніколасу замість меню невідомий приносить записку з написом «Не дайте їй піти». Ван Ортон намагається поговорити з офіціанткою, яку звуть Крістін, але в цю мить якійсь людині стає зле і вони вирішують їй допомогти. Полісмен просить, аби Крістін та Ніколас проїхали до лікарні: це потрібно, аби скласти протокол. Щойно машина приїжджає до лікарні, як у будівлі гасне світло, а весь персонал розбігається. Головні герої намагаються знайти вихід і прямують до ліфта, проте він застрягає між поверхами. Вони вилазять із нього, і Ніколас розуміє, що вони у будівлі CRS. Раптом лунає сигналізація, і пара змушена втікати від сторожів та їхніх собак. Ніколас і Крістін добираються до його офісу, і Ван Ортон викликає для дівчини таксі.
Ніколаса будить телефонний дзвінок: його банківська картка знаходиться в готелі «Nikko». Не розуміючи нічого, він вирушає до винайнятої на його ім'я кімнати. У ній він знаходить кокаїн та фотографії порнографічного змісту. Вважаючи, що це спроба Баєра обмовити його, головний герой прямує до нього, але той радо підписує документи на звільнення та дякує за можливість відпочити. Ніколас повертається додому і розуміє, що хтось удерся до його будинку. Раптом нізвідки з'являється схвильований Конрад і просить поїхати з ним до міста. Конрад каже, що за всім цим стоїть CRS, і що він втягнув у це брата, оскільки по зав'язку в боргах. Зненацька пробивається шина, і Конрад, шукаючи інструменти, натомість знаходить у бардачку брата багато ключів з емблемою компанії. Він звинувачує брата в тому, що той діє у згоді з CRS, та втікає від нього. Ніколас же ловить таксі, проте водій намагається його вбити, заблокувавши двері й направивши автівку у воду. Ван Ортон рятується завдяки ручці, яку йому переслали напередодні.
Банкір звертається у поліцію, проте в будівлі, де колись була розташована компанія, немає ані сліду. Ніколас знаходить Крістін, аби поговорити з нею. У мить, коли вона відійшла, він помічає дим із настільної лампи: це зайнявся цінник. Виявляється, що весь будинок Крістін несправжній. Під тиском Ван Ортона вона зізнається, що за ними слідкують через димову сигналізацію. Банкір не витримує та розбиває її; тільки-но він це робить, як їх починають переслідувати озброєні люди. Викравши машину, пара втікає до одного з будинків Ван Ортона. У дорозі Крістін розповідає йому, що вона працює на CRS, а головна мета «гри» — обчистити рахунки Ніколаса. Дзвінки до банків лише підтверджують слова «офіціантки». У будинку Ніколасу дзвонить його адвокат і каже, що зі всіма рахунками все добре. Головний герой не знає, кому вірити, і в цю мить йому стає погано: його отруює Крістін, кажучи, що він дзвонив не в банки, а до компанії, і тепер їм відомі всі паролі.
Ніколас прокидається на кладовищі в Мексиці. Звернувшись до американського посольства та обмінявши свій годинник на гроші, він дістається до Сан-Франциско. Далі Ван Ортон пробирається до свого будинку, який уже виставлений на продаж, та забирає схований револьвер. Опісля звертається до колишньої дружини, аби позичити її авто. У кафе Ван Ортон бачить рекламу, в якій знімається Джим Файнголд. Ніколас усвідомлює, що він не віце-президент, а звичайний актор, та виходить на нього. Під дулом револьвера Файнголд змушений провести Ван Ортона до самісінького серця компанії. Далі, утікаючи від охоронців, головний герой бере в заручники Крістін замість Файнголда, якого епізодом раніше вбили, та закривається на даху будівлі. Тут Крістін зізнається, що все це — лише гра, що всі постріли — це спецефекти, з його рахунками все гаразд, а за стіною, яку от-от виламають, стоїть Конрад із шампанським. Проте Ніколас не вірить їй, і щойно стіна падає, він стріляє. За стіною справді був Конрад із шампанським, який тепер лежить мертвим. У смутку через убивство брата головний герой знаходить лише один вихід: він стрибає з будинку.
Ніколас приземляється на подушку безпеки, надуту посеред залу з гостями. Раптом спускається живий Конрад, а всі починають вітати головного героя з днем народження. Усе, що трапилося — справді гра, що мала розбудити в Ніколасі емоції та змінити його погляди на життя. В останній сцені Ван Ортон вибігає за Крістін, яка вже зупинила таксі, та запрошує її на побачення. Крістін натомість запрошує його випити каву в аеропорту просто зараз. На роздумах Ніколаса фільм закінчується.
Акторський склад
Головні ролі
Другорядні ролі
Джеймс Ребгорн — Джим Файнголд (віце-президент CRS) Петер Донат — Самюель Сазерленд (адвокат Ван Ортона) Керролл Бейкер — Ілза (хатня робітниця Ван Ортона) Анна Катаріна — Елізабет (колишня дружина Ван Ортона) Армін Мюллер-Шталь — Енсон Баєр Чарльз Мартіне — батько Ван Ортона Елізабет Деннегі — секретарка Ван Ортона Скотт Гантер Магваєр – Ван Ортон у дитинстві Томмі Фленеган — водій таксі Денієл Шорр — ведучий новин, камео
Історія створення фільму
Робота над сценарієм та вибір режисера
Джон Бранкато та Майкл Ферріс написали сценарій ще 1991 року та продали його «Metro-Goldwyn-Mayer». Спершу режисером фільму мав стати Джонатан Мостоу (який залишився виконавчим продюсером проєкту). Однак знімання, яке мало розпочатися в лютому 1993 року, було скасоване, позаяк «Metro-Goldwyn-Mayer» продала права на сценарій компанії «PolyGram Filmed Entertainment».
Ця купівля багато в чому визначила ім'я нового режисера. Річ у тім, що серед дочірніх компаній «PolyGram Filmed Entertainment» була «Propaganda Films», співзасновниками якої були Стів Голін та Девід Фінчер. За час існування «Propaganda Films» молодий режисер став одним з відкриттів для кіноіндустрії. Тому Голін, на правах продюсера, який опікувався щойно придбаним сценарієм, запропонував Фінчерові бути режисером майбутньої картини, а той погодився, оскільки Девідові сподобалися неочікувані ходи та повороти. Фільм мав стати другим у фільмографії режисера, проте Фінчер також підписав контракт на режисуру фільму «Сім». Одна з головних ролей належала Бреду Пітту, щільний графік якого змусив спочатку відзняти картину про серійні вбивства, засновані на семи смертних гріхах. Остання стала фінансово успішним проєктом, дозволивши Фінчеру забути про провал «Чужого 3» та домогтися більшого бюджету для «Гри».
Оригінальний сценарій Бранкато та Ферріса був суттєво змінений, особливо активно після того, як Фінчер відзняв «Сім» і міг повністю розпочати роботу над новим проєктом. До роботи над сценарієм, окрім Бранкато та Ферріса, були залучені Ендрю Кевін Вокер (сценарист «Сім») та Ларрі Гросс (сценарист «48 годин»). Так, в оригінальному сценарії Ніколас мав би називатися Скайлером (), у віці приблизно двадцять п'ять років, єдиною дитиною у сім'ї, що пояснювало б його характер. До того ж він не повинен бути відлюдькуватим «холодним» банкіром, а радше азартним гравцем на фінансовому ринку, прикладом якого, на думку режисера, є Річард Бренсон, або головний герой фільму «Волл-Стріт» Гордон Гекко, якого теж зіграв Дуглас. Від цього всього вирішили відмовитися, аби створити дещо похмурішу історію та похмурішого неприємного головного героя. Заради цієї мети зі сценарію також прибрали всі комічні сцени, наприклад, сцену, у якій Ван Ортон розпочинає суперечку з растафаріанцем, який насправді був агентом компанії. Відмовилися також від явної романтичної лінії та натяків на це поміж Крістін та Ніколасом. У фільмі романтична подія (запрошення на побачення) бігцем з'являється у самому кінці.