3-тя піхо́тна диві́зія Британської а́рмії () — військове з'єднання Британської армії. Заснована 18 червня 1809 року за часів Наполеонівських війн, як частина англо-португальської армії для служби в Піренейській війні. Билася в битві під Ватерлоо. Брала активну участь у Кримській, Другій англо-бурській, Першій та Другій світових війнах.

В результаті запеклих боїв у 1916 році, під час Першої світової війни, дивізія стала називатися 3-ю (Залізною) дивізією, або Залізною дивізією, або дивізією «Залізнобоких». У Другій світовій війні дивізія (тепер відома як 3-тя піхотна дивізія) брала участь у битві за Францію, включаючи ар'єргардні бої при евакуації з Дюнкерка, 6 червня 1944 року, у день Д, відіграла помітну роль у висадці морського десанту союзників, захопивши плацдарм «Сорд». Влітку 1945 року дивізія готувалася у складі Корпусу Співдружності до запланованого вторгнення в Японію. Після завершення Другої світової проходила службу у складі британського контингенту в Британському мандаті в Палестині.

Під час Другої світової війни знаком розрізнення з'єднання став «візерунок із трьох» — чорний трикутник, розділений перевернутим червоним трикутником.

Історія з'єднання

Наполеонівські війни

Дивізія входила до складу союзних британських та португальських військ, які брали участь у Піренейській війні. Вона билася в битві при Буссаку у вересні 1810 року, при Фуентес-де-Оньоро у травні 1811 року та битві при Ель-Бодоні у вересні 1811 року. Згодом брала участь в облогах Сьюдад-Родріго у січні 1812 року, Бадахоса у березні 1812 року та в битві при Саламанці в липні 1812 року. Пізніше формування брало участь в облозі Бургоса у вересні 1812 року та битві при Віторії в червні 1813 року. Потім 3-тя англійська дивізія переслідувала французьку армію на території Франції та билася в битві в Піренеях у липні 1813 року, при Нівелі в листопаді 1813 року та на Ніві в грудні 1813 року. Після цього вона брала участь у битві при Ортезі в лютому 1814 року та при Тулузі у квітні 1814 року.

За словами Піктона, в битві при Віторії підрозділи 3-ї дивізії вели настільки запеклі бої, що вона втратила в них 1800 осіб (понад третину всіх втрат союзників у битві), захопивши ключовий міст і село, де вона зазнала вогню з 40-50 гармат і контратаки на правому фланзі (який був відкритим, оскільки решта армії не встигала за ними). 3-тя дивізія утримувала свої позиції та просувалася разом з іншими дивізіями, щоб захопити село Арінес. Дивізія також брала участь у битві при Катр-Бра та вирішальній битві під Ватерлоо в рамках кампанії Ватерлоо під командуванням генерал-лейтенанта сера Чарльза Альтена (графа Карла фон Альтена).

Кримська війна

В період Кримської війни, яка велася між союзними силами Великої Британії, Французької імперії та Османської імперії проти Росії, дивізія билася на Кримському півострові. Протягом кампанії 3-тя дивізія взяла участь у битві на Альмі та при облозі Севастополя.

Друга англо-бурська війна Під час Другої англо-бурської війни дивізія діяла під командуванням генерала Вільяма Гатакра. У 1902 році армію було реструктуровано і 3-тя піхотна дивізія, що складалася з 5-ї та 6-ї піхотних бригад, була розгорнута на постійній основі в Бордоні як частина 1-го корпусу.

Перша світова війна

Під час Першої світової війни 3-тя дивізія була постійно сформованою дивізією регулярної армії, яка була однією з перших, відправлених до Франції на початку війни у складі Британських експедиційних сил (BEF). 3-тя дивізія билася у боях на Західному фронті у Франції та Бельгії протягом чотирьох років, з 1914 по 1918 рік. У цей час вона здобула прізвисько «Залізна дивізія». Її перший командир у війні, генерал-майор Г'юберт Гамільтон, був убитий артилерійським вогнем поблизу Бетюна в жовтні 1914 року. Дивізія брала участь у багатьох великих битвах війни, включаючи битву при Монсі та наступний Великий відступ, а пізніше Першу битву на Іпрі та битву біля Пашендейла.

Після закінчення Першої світової дивізія дислокувалася на півдні Англії, де входила до складу Південного командування весь міжвоєнний період.

Друга світова війна

Наприкінці вересня 1939 року, 3-тя піхотна дивізія під командуванням генерал-майора Бернарда Монтгомері була відправлена до Франції, менш ніж через місяць після початку Другої світової війни. Там дивізія увійшла до складу II корпусу Британських експедиційних сил (BEF) генерал-лейтенанта Алана Брука.

У травні 1940 року, після кількох місяців відносної бездіяльності, німецька армія розпочала наступ на заході, в результаті якого BEF було відокремлено від французької армії та евакуйовано з Дюнкерка. Завдяки суворим вимогам Монтгомері до бойової підготовки підпорядкованих підрозділів, 3-тя дивізія зазнала порівняно незначних втрат і здобула репутацію однієї з найкращих британських дивізій у ході бойових дій у Франції. Під час евакуації Монтгомері було підвищено до тимчасового командувача II корпусу, а бригадир Кеннет Андерсон тимчасово взяв на себе командування дивізією, перш ніж у липні генерал-майор Джеймс Гаммелл прийняв командування.

Протягом понад року після Дюнкерка організаційно-штатна структура 3-ї дивізії залишалася практично незмінною (за винятком того, що мотоциклетний батальйон був перетворений на 3-й розвідувальний полк розвідувального корпусу). У вересні 1941 року 7-му гвардійську бригаду передали на створення Гвардійської бронетанкової дивізії, а в листопаді 37-ма піхотна бригадна група приєдналася до 3-ї дивізії та була перенумерована в 7-му бригаду з таким складом. Протитанкові роти бригади були розформовані протягом 1941 року, а 92-й (Лойалс) легкий зенітний полк Королівської артилерії, раніше 7-й батальйон Лойалсського полку (Північний Ланкашир), придали дивізії в березні 1942 року. У червні 1942 року 3-тю піхотну дивізію було реорганізовано як «змішану» дивізію, а 33-тя танкова бригада замінила 7-му піхотну бригаду.

На початку 1943 року експеримент зі «змішаними» дивізіями завершився і дивізія повернулася до штатів піхотного формування, а 33-тю танкову бригаду замінила 185-та піхотна бригада.

3-тя британська піхотна дивізія стала першим британським формуванням, яке висадилося на плацдармі «Сорд» у день Д, 6 червня 1944 року, в рамках вторгнення в Нормандію, що було частиною масштабної стратегічної операції «Оверлорд». Для висадки 3-тя британська дивізія була організована в дивізійну групу, а інші формування тимчасово перебували під її командуванням. До них належали 27-ма бронетанкова бригада (десантні танки Sherman DD 13-го/18-го гусарських полків та танки «Шерман» Стаффордширських йоменів та Іст-Райдинг Йоркширських йоменів), 1-ша бригада спеціального призначення та 41-й загін командос Королівської морської піхоти з 5-ю окремою бронетанковою батареєю підтримки Королівської морської піхоти (танки близької підтримки Centaur IV) та спеціалізовані підрозділи 79-ї бронетанкової дивізії: 22-й драгунський полк (танки розмінування Sherman Crab), 77-й та 79-й штурмові ескадрони Королівських інженерів 5-го штурмового полку (танки Churchill AVRE для знесення перешкод).

Власна артилерія дивізії була повністю самохідною (артилерійські полки на М7 Priest; протитанковий полк з винищувачами танків M10), а польові гармати самохідної артилерії та протитанкові «Кентаври» могли вести вогонь зі своїх десантних кораблів ще на підступах до плацдарму. Крім того, 3-тя дивізія мала штаб 101-ї підрайону плацдарму та 5-ту та 6-ту плацдармові групи під своїм командуванням на етапі штурму: до них входили додаткові інженерні, транспортні, саперні, медичні служби та відділення евакуації транспортних засобів, які мали утримувати та керувати плацдарму після першої хвилі висадки десанту.

Бригади 3-ї дивізії були організовані як бригадні групи для штурму, причому 8-ма бригадна група першою здійснила висадку, за нею послідували 185-та бригадна група та 9-та бригадна група послідовно протягом ранку та на початку дня відповідно.

Надалі 3-тя піхотна дивізія брала участь у битві за Кан в операціях «Чарнвуд» та «Гудвуд».

В подальшому дивізія брала участь у наступі союзників від Парижа до Рейну, воювала в Нідерландах і Бельгії, та пізніше під час вторгнення союзників до Німеччини. В ході інтенсивних боїв від плацдарму «Сорд» до Бремена 3-тя дивізія втратила 2586 військовослужбовців загиблими та понад 12 000 пораненими. Після капітуляції Німеччини дивізія рушила до центральної Німеччини. Згодом її перекинули до Берліна, де вона стала частиною гарнізону західних союзників, але перш ніж з'єднання розпочало переміщення, її відправили до Бельгії. Передбачалося, що дивізію перевезуть до Сполучених Штатів, де вона мала розпочати підготовку до запланованого вторгнення на Японію. Втім, з капітуляцією Японії та закінченням Другої світової війни передислокація була скасована.

Холодна війна Дивізія залишалася в Європі до жовтня 1945 року, після чого вирушила на Близький Схід. Після перебування в Єгипті та проведення операцій із забезпечення безпеки під час єврейського повстання, в червні 1947 року вона була розформована. Джерела розходяться щодо деталей. Імперський військовий музей заявив, що вона була розформована в Палестині, тоді як історики Лорд і Вотсон стверджували, що у квітні 1947 року дивізія спочатку повернулася до Великої Британії, й лише потім розформована.

З початком Корейської війни та потребою в стратегічному резерві дивізійного масштабу, 14 грудня 1950 року 3-тя піхотна дивізія була відновлена в Колчестері, Англія. У квітні 1951 року дивізія допомогла сформувати полк зв'язку для 1-ї дивізії Співдружності, яка брала участь у Корейській війні.

У листопаді формування відправили до Єгипту для посилення гарнізону зони Суецького каналу. У цей період єгипетський уряд розірвав англо-єгипетський договір 1936 року, який був підставою для перебування британських військ у районі каналу. Але кардинальні зміни в геополітичній площині призвели до зростання ворожості до британської присутності й зрештою до угоди про виведення військ. Протягом 1954 року частини дивізії повернулися до Великої Британії, до Колчестера, де на неї поклали роль стратегічного резерву британської армії. У березні 1955 року війська були розгорнуті на Кіпрі під час Кіпрської кризи. Наступного року дивізію було мобілізовано для операції «Мушкетер» — нападу на Єгипет під час Суецької кризи. У разі успішного вторгнення дивізія мала діяти як окреме формування та окупувати Порт-Саїд. Втім, був відправлений лише штаб дивізії, і решта дивізія не була розгорнута. У квітні 1959 року штаб дивізії перемістився з Колчестера до Булфорда.

У 1961 році частини дивізії перекинули до Кувейту для стримування вторгнення Іраку. Частка персоналу була направлена для допомоги у проведенні референдуму в Британському Камеруні; інші підрозділи були направлені до Кенії. У 1963 році відбулися навчання в Лівії, які також закріпили за дивізією роль аеротранспортабельних сил. У лютому 1964 року пїї ідрозділи були відправлені на Кіпр для підтримки формування Миротворчих сил ООН на Кіпрі. Це тривало до серпня, коли були активовані сили ООН.

1 квітня 1968 року у Великій Британії було сформовано Стратегічне командування армії з метою підтримки сил НАТО від Норвегії на півночі до Туреччини на півдні; забезпечення операцій внутрішньої безпеки по всьому світу; та проведення обмежених операцій спільно з союзниками. 3-тя дивізія увійшла до цього командування і з 1969 року стала основним британським формуванням, яке мало підсилити сили НАТО в Європі у разі загострення Холодної війни. В рамках операції «Баннер» дивізія також розгорнула війська у Північній Ірландії на чотиримісячне виконання службових обов'язків на ротаційній основі. 1974 року дивізія повернулася на Кіпр у відповідь на турецьке вторгнення.

У 1975 році 3-тя дивізія була розформована. 1 вересня 1977 року її було сформовано в Зості, Німеччина, як 3-тю бронетанкову дивізію.