Вільям «Біллі» Мак-Магон (; 23 лютого 1908 — 31 березня 1988) — австралійський політик, 20-й Прем'єр-міністр Австралії, лицар Великого Хреста Ордену Святого Михайла і Святого Георгія.

Ранні роки Вільям Мак-Магон народився у Сіднеї, Новий Південний Уельс у сім'ї адвоката. Його родина мала ірландське коріння. Мати Мак-Магона померла, коли йому було лише 9, а батько — коли йому виповнилось 18.

Мак-Магон здобував освіту у школі граматики Сіднея та в Університеті Сіднея, де він отримав диплом спеціаліста права. Він працював у найстарішій юридичній компанії Австралії. В 1940 він поповнив лави армії, але з причини погіршення слуху перебував у тилу. Після Другої світової війни він подорожував Європою, де здобув кваліфікацію в економіці.

Політична діяльність

Мак-Магона було обрано до Палати представників за результатами федеральних виборів 1949 року. Він був здібним та честолюбним й у 1951 Прем'єр-міністр Роберт Мензіс призначив його на посаду Міністра повітряних та морських сил (Міністром оборони). Протягом наступних 15 років він обіймав посади Міністра соціальної політики, Міністра промисловості та Міністра праці, а також був Віцепрезидентом Виконавчої ради. 1966 року, коли Гарольд Холт став Прем'єр-міністром, Мак-Магон обійняв посаду Міністра фінансів у його уряді, а також пост Представника лідера Ліберальної партії.

Коли загинув Гарольд Голт у грудні 1967, Мак-Магон вважався найімовірнішим його наступником. Проте Джон Маківен, тимчасовий Прем'єр-міністр і лідер Аграрної партії, оголосив про відмову служити у коаліції та уряді на чолі з Мак-Магоном.

Тому Мак-Магон поступився, і пост лідера партії, а разом з тим і пост голови уряду зайняв Джон Гортон. Мак-Магона було призначено на посаду Міністра закордонних справ. У січні 1971 Мак-Івен нарешті пішов у відставку з посту лідера Аграрної партії. Це відкрило шлях Мак-Магонові, чим він, зрештою, і скористався: у березні 1971 переміг на виборах лідера лібералів.

Прем'єр-міністр

Мак-Магон очолив Уряд у досить незручний момент, оскільки В'єтнамська війна і загальний військовий обов'язок стали вкрай непопулярними. Тому він був нездатний протистояти лідерові лейбористів Гофу Вітлему, який проводив кампанію проти війни, а також на користь радикально нової програми страхування.

Репутацію Мак-Магона було підірвано високим рівнем інфляції. Він «в суху» провалив телевізійні дебати проти Гофа Вітлема.

У Мак-Магона не вистачило витримки й у грудні 1972 року він програв вибори та підпав під подальшу різку критику з боку ЗМІ. Коли Вітлем здобув перемогу, Мак-Магон залишив пост лідера Ліберальної партії.

Пізні роки життя Мак-Магон займав місце в Парламенті після виборів 1974, 1975, 1977 та 1980 років. 1977 року Вільям Мак-Магон став старійшиною Палати представників разом з Клайдом Кемероном, а також одноосібно 1980. З відставкою сенатора Джастіна О'Берна 1981 року він став старійшиною австралійського Парламенту. Він залишив законодавчий орган країни 1982 року.

Вільям Мак-Магон помер від раку в Сіднеї 31 березня 1988 у віці 80 років. Його вдова Соня померла у віці 77 років 2 квітня 2010 року.

Примітки

Бібліографія Hughes, Colin A (1976), Mr Prime Minister. Australian Prime Ministers 1901—1972, Oxford University Press, Melbourne, Victoria, Ch.22. ISBN 0-19-550471-2 Reid, Alan (1971), The Gorton Experiment, Shakespeare Head Press, Sydney, New South Wales. Sekuless, Peter (2000), 'Sir William McMahon,' in Michelle Grattan (ed.), Australian Prime Ministers, New Holland, Sydney, New South Wales, pages 312—323. ISBN 1-86436-756-3

Посилання

Вільям Мак-Магон у Національному відео- та звуковому архіві Австралії