Ядерна програма КНДР — програма створення в Північній Кореї ядерної зброї та засобів її доставлення.

Про створення ядерної зброї КНДР уперше відкрито заявила у лютому 2005 року.

1950-ті — 1970-ті У 1956 році КНДР і СРСР підписали договір про підготовку фахівців-ядерників. 1959 року КНДР уклала договори про співробітництво в області мирного використання ядерної енергії з СРСР і КНР і початок будівництва дослідницького центру в Йонбене, де в 1965 році був установлений радянський реактор ІРТ-2000 потужністю 2 МВт. Реактор ІРТ-2000 — це дослідницький на легкій воді з водно-берилієвим відбивачем нейтронів. Як паливо, у цьому реакторі застосовується порівняно сильно збагачений уран. Очевидно, такий реактор не можна використовувати для вироблення матеріалів для ядерної зброї — наприклад, для виробництва плутонію.

Роботи зі створення ядерної зброї були початі в 1970-их роках. 1974 року КНДР вступила в МАГАТЕ. У тому ж році Пхеньян звернувся по допомогу в створенні ядерної зброї до КНР; північнокорейські фахівці були допущені на китайські полігони.

КНДР і МАГАТЕ 12 грудня 1985 КНДР підписала Договір про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ).

У 1986 СРСР поставив у Корею газо-графітний дослідницький реактор потужністю 5 Мвт. З деякою імовірністю, на ньому і був напрацьований весь наявний у розпорядженні КНДР плутоній.

З червня 1992 на атомних об'єктах країни почалися інспекції МАГАТЕ. Однак на ряд об'єктів інспектори допущені не були, що привело до скандалу й оголошення КНДР про вихід із ДНЯЗ.

У червні 1993 КНДР в обмін на обіцянку США не втручатися в її справи призупинила вихід з договору, але через рік, 13 червня 1994, вийшла з МАГАТЕ.

США і КНДР 21 жовтня 1994 року КНДР і США при президенті Біллі Клінтоні підписали угоду про заморожування північнокорейської ядерної програми в обмін на постачання мазуту й обіцянка побудувати на території країни два атомних реактори на легкій воді. Однак створений для будівлі корейських реакторів міжнародний консорціум KEDO так і не завершив почате будівництво.

Наприкінці 1990-х років КНДР придбала в Пакистані установки для збагачення урану в обмін на свої ракети середньої дальності Nodong.

Прихід до влади президента США Джорджа Буша привів до загострення відносин між двома країнами. Буш включив Північну Корею в список «країн-вигнанців», а в жовтні 2002 року заступник держсекретаря США Джеймс Келлі заявив, що КНДР веде збагачення урану. Через якийсь час США призупинили постачання палива для північнокорейських електростанцій, а КНДР 12 грудня 2002 року офіційно оголосила про поновлення ядерної програми і виселення інспекторів МАГАТЕ. До кінця 2002 року в КНДР, за даними ЦРУ, було накопичено від 7 до 24 кг збройового плутонію. 10 січня 2003 року КНДР офіційно вийшла з ДНЯЗ.

6 січня 2004 року Пхеньян заявив про готовність заморозити ядерну програму в обмін на скасування санкцій і видалення з американського списку «країн-вигнанців».

Перший в історії американо-північнокорейський саміт відбувся в червні 2018 року в Сінгапурі: лідери США і КНДР підписали домовленість про відмову Північної Кореї від ракетно-ядерної програми в обмін на укладення мирного договору між двома країнами і скасування санкцій. Друга зустріч Дональда Трампа і Кім Чен Ина відбулася на початку 2019 року в Ханої і не мала конкретних результатів.

30 червня Дональд Трамп і Ким Чен Ин потиснули один одному руки в демілітаризованій зоні, яка розділяє КНДР і Південну Корею. Після привітання Трамп перейшов демаркаційну лінію і вступив на територію Північної Кореї. Він став першим чинним президентом США, який відвідав КНДР. Після цього лідери двох країн продовжили спілкування на території Південної Кореї. Бесіда тривала близько години. За підсумками переговорів Трамп заявив, що американська сторона не планує форсувати події в діалозі з денуклеаризації КНДР.As it happened: Trump and Kim's symbolic DMZ meeting — BBC News

Шестисторонні переговори

У 2003 почалися переговори з ядерної програми КНДР за участю КНР, США, Росії, Південної Кореї і Японії. Перші три раунди (серпень 2003 року, лютий і червень 2004 року) не принесли особливих результатів. А від участі в четвертому, наміченому на вересень, Пхеньян ухилився в зв'язку з черговим загостренням американо-корейських і японо-корейських відносин.

23 серпня 2004 року МЗС КНДР виступив із заявою, що містила образливі випади на адресу Джорджа Буша. У заяві також говорилося, що КНДР не бачить змісту в переговорах з врегулювання північнокорейської ядерної програми в умовах, коли президент США привселюдно іменує північнокорейського лідера Кім Чен Іра тираном. МЗС КНДР у своїй заяві назвав Джорджа Буша «дурнем у політику», «тираном, що затьмарив навіть Адольфа Гітлера», «ідіотом, невігласом і убивцею».

Вибухи 9 вересня 2004 року найсильніший вибух було зафіксовано південнокорейським розвідувальним супутником у віддаленому районі КНДР (провінція Янгандо) неподалік від кордону з Китаєм. На місці вибуху залишився видимий з космосу кратер, а над місцем події виросла величезна грибоподібна хмара діаметром біля чотирьох кілометрів.

На думку південнокорейських фахівців, сила вибуху в тротиловому еквіваленті склала не менш тисячі тонн. Це приблизно втричі перевищує масштаб вибуху, що відбувся 22 квітня 2004-го року в Північній Кореї в районі станції Ренчхон. Тоді в результаті детонації вагонів потяга, що перевозило вибухонебезпечні речовини і паливо, загинуло 170 чоловік і близько 1300 було поранено.

13 вересня влада КНДР пояснила появу хмари, схожого на ядерний гриб, вибуховотехнічними роботами в ході будівництва ГЕС (у Янгандо беруть початок дві найбільші ріки цього регіону Амнонкан і Туманганбіл).

Південнокорейські експерти сумніваються в тім, що це був ядерний вибух. На їхню думку, вибуху могло не бути взагалі, а викид диму в атмосферу — наслідок великої пожежі. За деякими повідомленнями, у районі може знаходитися завод з виробництва компонентів ракет, і причиною вибуху могло стати запалення ракетного палива або детонація боєголовок. За іншою інформацією, у цьому районі зосереджені воєнно-стратегічні об'єкти, зокрема недавно побудована ракетна база Йонджори, що являє собою підземний ракетний полігон, де в глибоких тунелях зберігаються і випробуються балістичні ракети, здатні досягати території Японії.

Офіційна американська влада думає, що ядерного вибуху не було. У той же час американські розвідслужби відзначали дивну активність у районі ядерних об'єктів країни.

Відмова від переговорів 16 вересня 2004 КНДР заявила, що не буде брати участь у шестисторонніх переговорах з північнокорейської ядерної проблеми до прояснення ситуації із секретними урановими і плутонієвими розробками в Південній Кореї. На початку вересня Південна Корея визнала, що в 2000 році нею була отримана невелика кількість збагаченого урану. За твердженням офіційних осіб, всі експерименти носили суто науковий характер і незабаром були цілком згорнуті.

28 вересня 2004 заступник міністра закордонних справ КНДР заявив на сесії Генеральної асамблеї ООН, що Північна Корея вже «перетворила в ядерну зброю» збагачений уран, отриманий з 8000 перероблених паливних стрижнів з її атомного реактора. Він підкреслив, що в КНДР не було іншого вибору в створенні «сил ядерного стримування» в умовах, коли США проголосили своєю метою «знищення» КНДР і загрожують «превентивними ядерними ударами».

При цьому дипломат відкинув повідомлення про готування КНДР до поновлення ракетних випробуваннь як неперевірені чутки. Однобічний мораторій КНДР на іспиту балістичних ракет був введений у 1999 році, у 2001-м його продовжили до 2003 року. 1998 року КНДР провела іспит балістичної ракети, під час якого вона перелетіла через Японію і впала в Тихий океан.

21 жовтня 2004 року тодішній держсекретар США Колін Пауелл заявив, що «розвідка не може сказати, чи володіє КНДР ядерною зброєю».

24 січня 2005 року стало відомо, що заступник МЗС КНДР Кім Ге Гван на зустрічі з американським конгресменом Куртом Уелдоном заявив, що країна має ядерну зброю, але застосує її «винятково з метою оборони».

10 лютого 2005 МЗС КНДР уперше відкрито заявив про створення в країні ядерної зброї: «Ми — за шестисторонні переговори, однак змушені перервати свою участь у них на невизначений термін — доти, поки не переконаємося, що створено достатні умови й атмосферу, що дозволяють сподіватися на результати діалогу. Переговорний процес зайшов у тупик через антикорейську ворожу політику США. Доки Америка розмахує ядерним кийком, наміряючись будь-що ліквідувати наш лад, ми будемо розширювати запаси ядерної зброї заради захисту історичного вибору нашого народу, волі та демократії».

Міжнародна реакція Реальні докази того, що КНДР дійсно здійснює військову ядерну програму і, тим більше, уже створив ядерну бомбу, однак, відсутні. Тому думають, що керівництво КНДР такою заявою просто мало намір продемонструвати, що воно нікого не боїться і готово протистояти потенційній погрозі з боку США — у тому числі ядерною зброєю. Але оскільки північні корейці не представили доказів його існування, те російські експерти вважали цю заяву черговим проявом політики «шантажу з елементами блефу». Що стосується МЗС РФ, те його представники назвали відмову КНДР від участі в шестисторонніх переговорах і намір нарощувати ядерний арсенал «не відповідному прагненню, що виражається Пхеньяном, до без'ядерного статусу Корейського півострова».

У Південній Кореї у зв'язку з заявою КНДР було скликано термінове засідання Ради безпеки країни. Південнокорейський МЗС закликав КНДР «відновити участь у переговорах без будь-яких умов».

Державний секретар США Кондоліза Райс заявила, що якщо інформація про наявність у КНДР ядерної зброї підтвердиться, то це «лише підсилить ізоляцію цієї країни». Пізніше вона додала: «Ми сподіваємося, що шестисторонні переговори ще відбудуться і на них ми зможемо вирішити проблему».

Прем'єр-міністр Японії Коідзуми заявив, що японці «будуть і надалі переконувати КНДР, що відмова від ядерної зброї послужить їх власному благу».

Заяви КНДР не викликають довіри вже хоча б тому, що, за підрахунками Південної Кореї, КНДР уже не менш десяти разів у різній формі визнавала наявність у них ядерної зброї.

Проте слова Пхеньяна змусили США активізувати спроби спонукати країни-учасниці шестисторонніх переговорів зробити скоординований тиск на КНДР, щоб змусити її повернутися до переговорів і зайняти на них конструктивну позицію — тобто відмовитися від усіх ядерних програм — як військових, так і мирних. У противному випадку США загрожували розглянути «інші варіанти» тиску на Пхеньян.

Так, наприклад, у березні 2005 Кондоліза Райс запропонувала КНР зробити економічний натиск на Пхеньян шляхом припинення постачань нафти і вугілля, що було б рівносильне торгово-економічній блокаді. За оцінками експертів, частка КНР у наданні Північній Кореї економічної допомоги становить, за різними даними, від 30 до 70 %.

Південна Корея була проти того, щоб вдаватися до санкцій і відмовлятися від надання КНДР гуманітарної допомоги або від спільних економічних проєктів. Офіційний представник правлячої партії «Уридан» навіть зажадав від США надати докази своїх обвинувачень у тім, що КНДР експортує ядерні матеріали, або припинити «займатися пропагандою», оскільки така політика може викликати серйозні проблеми між Південною Кореєю і США.

До речі, виявилося, що США спотворили дані, якими вони раніше надавали іншим країнам щодо північнокорейської ядерної програми. Зокрема, на початку 2005 США проінформували Японію, Південну Корею і Китай про те, що КНДР постачала в Лівію гексафторид урану — вихідний матеріал у процесі збагачення урану, що може бути використаний і для створення бойового ядерного заряду. Однак, як повідомила газета «Вашингтон пост», КНДР насправді поставляла гексафторид урану в Пакистан — не знаючи про його подальше переправляння в Лівію.