Би́тва в Могаді́шо (, , букв. «День рейнджерів»; ) — бойові дії між підрозділами сил спеціальних операцій армії США в складі миротворчих сил Організації Об'єднаних Націй та бойовиками польового командира Національного Альянсу Сомалі Мохамеда Айдіда в столиці Сомалі Могадішо. Зіткнення, що мали місце 3-4 жовтня 1993 року, стали частиною операції «Готичний змій», яка проводилася на фоні кривавої громадянської війни в Сомалі, що точилася з 1988 року. Протистояння всередині країни загострилося з 1991 року і згодом у країні почався голод, який забрав за різними оцінками життя понад 300 тисяч осіб. На першому етапі ООН організувала надання продовольчої допомоги тамтешньому населенню, однак врешті миротворча місія зосередилася на встановлення демократії та відновленні стабільного уряду.
Серед найбільш амбітних та жорстоких сомалійських польових командирів був колишній дипломат та генерал-майор сомалійської армії Мохамед Фарах Айдід, який відмовився співпрацювати з ООН. Американська оперативна група «Рейнджер» підготувала та провела спеціальну операцію по захопленню двох «лейтенантів» Айдіда під час проведення ними наради в місті. Хоча мета операції була досягнута, вона перетворилася на піррову перемогу для американців, на фоні смертельної битви, що спалахнула в місті невдовзі після захоплення помічників Айдіда. Операція, яку планувалося провести за годину, переросла на нічне протистояння та ризиковану рятувальну операцією, яка тривала до світлового дня 4 жовтня 1993 року.
Планувалося, що штурм включатиме повітряну та наземну фазу. Поки місія тривала, сомалійські сили збили за допомогою РПГ-7 два американські вертольоти MH-60 «Блек Хок». Розпочався жорстокий бій за захист екіпажів збитих вертольотів, який тривав цілу ніч. До порятунку були кинуті додаткові сили, зокрема два снайпери армійської «Дельти», які посмертно були нагороджені медаллю Пошани за свій подвиг. Вранці броньований конвой UNOSOM II пробився до збитих вертольотів, зазнавши ще більше жертв, але врешті-решт врятував тих, що вціліли.
Внаслідок багатогодинного протистояння загинуло 19 американських солдатів та 73 дістали поранень різного ступеня. Миротворці від ЗС Малайзії зазнали втрату одного солдата та сім поранених, а пакистанські сили — одного загиблого та двох поранених. Серед сомалійського ополчення та мирного населення загинуло за різними оцінками від 315 до 2000 людей. Після битви тіла загиблих американських солдатів сомалійці тягали по вулицях Могадішо, що було показано на американському телебаченні. Наслідки битви серйозно вплинули на американську зовнішню політику і призвели до подальшого виведення місії ООН з території країни. Побоювання повторення такої битви стали причиною небажання США і надалі брати участь у миротворчій діяльності в цьому регіоні, і врешті це могло вплинути на пізніше рішення адміністрації Клінтона не втручатися в геноцид у Руанді.
Історія
Передумови
Громадянська війна З кінця 1980-х років у Сомалі палала Громадянська війна. Протягом кількох років сомалійські збройні сили вели бойові дії проти повстанців: на північному сході проти Демократичного фронту порятунку Сомалі, на північному заході — проти Сомалійського національного руху та на півдні — проти Об'єднаного сомалійського конгресу.
У січні 1991 року президент і диктатор Сомалі з 1969 року Мохамед Сіад Барре був повалений коаліцією протиборчих кланів, але країна поринула в повний хаос. Сомалійська національна армія була розпущена, а багато колишніх військових приєдналися до іррегулярних регіональних угруповань або ополчень своїх кланів. Основною повстанською групою в столиці Могадішо був Об'єднаний сомалійський конгрес, який згодом розділився на дві збройні фракції: одна на чолі з Алі Махді Мухаммедом, який став головою Тимчасового уряду Сомалі та друга — під проводом Мохамеда Фараха Айдіда. У цілому в столиці чотири опозиційні групи змагались за владу над державою: Об'єднаний сомалійський конгрес, Демократичний фронт порятунку Сомалі, Сомалійський патріотичний рух та Сомалійський демократичний рух. У червні 1991 року була досягнута угода про припинення вогню, але жодна зі сторін по факту не дотримувалося її. Наприкінці червня в північно-західній частині Сомалі п'ята група — Сомалійський національний рух — проголосила незалежність невизнаної території Сомаліленда і обрала президентом свого лідера Абдірахмана Ахмеда Алі Туура.
У вересні 1991 року в Могадішо розпочалися важкі бої, які тривали і в наступні місяці і згодом поширилися по всій країні; до кінця року понад 20 000 людей загинули або були поранені. Результатом боротьби за владу стало повна руйнація сільського господарства Сомалі, що, у свою чергу, призвело до голоду в значній частині країни. Світове співтовариство почало постачання продовольчих товарів, щоб зупинити голод, але величезна кількість їжі викрадалася місцевими лідерами кланів, які регулярно обмінювали її в інших країнах на зброю; за різними оцінками приблизно 80 % їжі було вкрадено тамтешніми польовими командирами. Все це призвело до ще більшого голоду, внаслідок якого в 1991—1992 роках загинуло приблизно 300 000 людей, ще 1,5 млн людей постраждали. У липні 1992 року, після припинення вогню між протилежними клановими фракціями, ООН направила 50 військових спостерігачів, щоб контролювати на місцях розподіл їжі.
Миротворча допомога
У серпні 1992 року американські збройні сили розпочали операцію «Провайд Реліф», коли президент США Джордж Буш оголосив, що військові США підтримають багатонаціональну допомогу ООН у Сомалі. Десять літаків C-130 та 400 людей були зосереджені у кенійській Момбасі, здійснюючи авіаперевезення у віддалені райони Сомалі та зменшуючи залежність від конвоїв вантажних автомобілів. За шість місяців C-130 доставили 48 000 тонн продуктів харчування та медичних товарів міжнародних гуманітарних організацій, надаючи допомогу понад 3 мільйонам голодуючих людей СомаліU.S. involvement in Mogadishu before the Battle of Mogadishu.
Операція «Провайд Реліф» 9 грудня 1992 року, коли стало зрозумілим, що поставок лише продовольства явно недостатньо для зупинки масової смерті та переміщення сомалійського народу (500 000 загиблих та 1,5 мільйона біженців або переміщених осіб), розпочалася масштабна коаліційна операція «Відродження надії», яка мала на меті допомогти та захистити гуманітарну діяльність миротворчих сил. У відповідності до США прийняли на себе єдине командування. Корпус морської піхоти США здійснив висадку 15-ї експедиційної групи MEUSOC в Могадішо, що складалася з 2-го батальйону 9-го полку морської піхоти та 3-го батальйону 11-го полку морської піхоти, що зайняли протягом двох тижнів майже третину міста, порт та аеропорт, з метою сприяння транспортуванню гуманітарних поставок. Підрозділи 2-го батальйону 9-го полку швидко забезпечили охорону маршрутів до Байдабо та Кісмайо, а також авіаційної бази Балідогле, згодом морська піхота отримала посилення від 10-ї гірської дивізії армії США.
3 березня 1993 року Генеральний секретар ООН Бутрос Бутрос Галі подав Раді Безпеки ООН свої рекомендації щодо здійснення переходу від місії UNITAF до UNOSOM II. Він зазначив, що з моменту прийняття Резолюції 794 у грудні 1992 року присутність та операції UNITAF позитивно вплинули на стан безпеки у Сомалі та на ефективну доставку гуманітарної допомоги (UNITAF розмістила 37 000 співробітників на 40 % територій південного та центрального Сомалі).
Водночас, у країні досі не існувало дієвого уряду, поліції чи національної армії, що спричиняло серйозні загрози безпеці для персоналу ООН. З цією метою Рада Безпеки уповноважила UNOSOM II убезпечити безпечне середовище на всій території Сомалі для досягнення національного примирення з метою створення демократичної державиUNITED NATIONS OPERATION IN SOMALIA II . UN.org (31 August 1996).
У відповідності до резолюції ООН UNOSOM II розгорнули миротворчий контингент чисельністю 28 000 людей, у тому числі 22 000 військових та 8 000 цивільного персоналу з Австралії, Бангладеш, Бельгії, Ботсвани, Гани, Греції, Єгипту, Замбії, Зімбабве, Індії, Індонезії, Ірландії, Італії, Канади, Кувейту, Малайзії, Марокко, Непала, Нігерії, Нідерландів, Німеччини, Нової Зеландії, Норвегії, Об'єднаних Арабських Еміратів, Пакистану, Південної Кореї, Румунії, Саудівської Аравії, США, Тунісу, Туреччини, Філіппін, Франції та ШвеціїUN page of UNOSOM II.
Додатково в оперативне підпорядкування сил ООН американці виділили угруповання сил швидкого реагування чисельністю 1 167 військових, яке базувалося на кораблях ВМС США 6-ї ударної авіаносної групи, котрі перебували поблизу сомалійського берега. В разі нагальної потреби ці сили діяли, за згодом з Центральним командуванням ЗС США, на підтримку миротворцівTHE UNITED STATES AND POST-COLD WAR INTERVENTIONS 1998 by Lester H. Brune p.28.
Протистояння з Айдідом 15 березня 1993 року на Конференції з питань національного примирення в Сомалі, що відбулася в Аддис-Абебі, всі п'ятнадцять сомалійських партій погодилися з умовами, щодо відновлення миру та демократії в країні. Однак приблизно через місяць, до травня 1993 року, стало зрозуміло, що фракція Мохаммеда Фараха Айдіда, хоча і підписала березневу угоду, не збирається співпрацювати у виконанні цієї угоди.
Незабаром Айдід почав вести трансляції на «Радіо Могадішо», спрямовані проти ООН по всій країні, після того, як повірив, що ООН цілеспрямовано маргіналізує його в спробі «відбудови Сомалі». Командувач миротворчих сил ООН, турецький генерал-лейтенант Чевік Бір наказав закрити радіостанцію, намагаючись на кореню придушити джерело провокаційної пропаганди, що могла підбурювати місцеве населення на повстання. Сомалійські шпигуни, з числа цивільного персоналу, що працювали при штаб-квартирі UNOSOM II, ймовірно здобули інформацію та розкрили план ООН. 5 червня 1993 року Айдід наказав ополченню Національного Альянсу Сомалі атакувати пакистанські сили, яким було доручено оглянути сховище зброї, розташоване на радіостанції, можливо, зі страху, що це оперативна група, надіслана для закриття станції та припинення трансляції. Результатом бою стала загибель 24 та поранення 57 пакистанських військовослужбовців, також дістали поранень 1 італійський та 3 американські солдати. 6 червня 1993 року Рада Безпеки ООН прийняла щодо арешту та переслідування осіб, відповідальних за смерть та поранення миротворцівSecurity Council, Resolution 837, United Nations Doc. Nr. S/RES/837 (1993).
З 12 до 16 червня американські війська розпочали низку атак на визначені цілі в Могадішо в надії знайти Айдіда. 17 червня адмірал Джонатан Хоу видав ордер на 25 000 доларів США за інформацією, що призвела до арешту Айдіда, але він так і не був схопленийBrune, Lester H. (1999) The United States and Post-Cold War Interventions: Bush and Clinton in Somalia, Haiti and Bosnia, 1992—1998, Regina Books, , p. 28.
12 липня 1993 року при проведенні американцями спеціальної операції сталася подія, яку пізніше сомалійці назвуть «Кривавим понеділком». У ході проведення заходів щодо пошуку або ліквідації Айдіда американські війська напали на будинок у Могадішо, після того отримання інформації від таємного агента, що Айдід буде там на зустрічі з лідерами племен. О 10:18 ранку американські ударні вертольоти «Кобра» ракетами TOW та вогнем 20-мм гармат XM195 атакували будівлю. Обставини перебування людей у будинку досі залишаються суперечними. Американці стверджували, що це було засідання військової ради повстанців, і що їхня місія була успішною. Водночас, за словами американського військового кореспондента Скотта Петерсона, група сомалійських старійшин зібралася в будинку, щоб обговорити шляхи укладання миру для припинення насильства між сомалійськими ополченцями та силами ООН. За день до нападу у сомалійських газетах були оприлюднені дані про проведення цього збору, як мирної наради. Незалежно від справжньої мети зустрічі, таку атаку місцеве населення сприйняло дуже негативно, що спричинило втрату більшості сомалійцями довіри до США.