Оле́г Яросла́вович Тягнибо́к ( 7 листопада 1968, Львів) — український політик, військовий, націоналіст, голова політичної партії Всеукраїнське об'єднання «Свобода». Народний депутат України III, IV та VII скликань (1998–2006, з 2012), кандидат на посаду Президента України на виборах 2010 та 2014 років. Старший брат Андрія Тягнибока. Підполковник Збройних Сил України.
Життєпис
Ранні роки Нащадок священничої родини Цегельських: дід по матері Артемій Цегельський, прадід Ігнатій Цегельський та прапрадід Михайло Цегельський були священниками.
Народився в родині медиків. Батько — майстер спорту СРСР, кандидат медичних наук, лікар збірної СРСР з боксу, Тягнибок Ярослав Васильович. У Львові понині щороку проводять Всеукраїнський легкоатлетичний турнір пам'яті Ярослава Тягнибока. Мати — Тягнибок Богдана Артемівна. Має молодшого брата Андрія.
Освіта 1975–1985 — Львівська спеціалізована загальноосвітня школа № 8. Закінчив із атестатом про закінчення повної загальної середньої освіти.
1985–1993 — лікувальний факультет Львівського державного медичного інституту. Отримав диплом бакалавра вищої освіти за спеціальністю лікар-хірург.
1995–1999 — спецправничий факультет Львівського державного університету ім. Івана Франка. Отримав диплом бакалавра за спеціальністю юрист.
Професійна діяльність
Після закінчення школи вступив до Львівського медінституту, але після другого курсу призваний до Радянської армії (з липня 1987 по травень 1989). Закінчив службу у званні єфрейтора. Після закінчення військової кафедри медінституту отримав офіцерське звання. Зараз — майор Збройних сил України, 128-ма окрема бригада ТрО «Дике поле».
Після поновлення в медінституті ініціював створення в цьому виші Студентського братства, яке очолював з лютого 1990 по грудень 1991 року.
Грудень 1991 — листопад 1994 — очолював Студентське братство Львова.
Був учасником й одним із керівників студентських голодувань 1990 та 1992 років у Києві.
1989—1990 — санітар 1-го хірургічного відділення Львівської обласної клінічної лікарні.
1990—1992 — медбрат нейрохірургічного відділення Львівської міської клінічної лікарні швидкої меддопомоги.
Серпень 1993 — липень 1996 — лікар-інтерн урологічного і 1-го хірургічного відділення Львівської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги.
Політична діяльність 1982–1989 — учасник національно-визвольних змагань. Олег Тягнибок згадував: «Коли я повернувся з армії 1989 року і поновився в інституті, тоді якраз розпочалися акції національно-визвольної революції. Тоді ми всі дружньо спалювали комсомольські квитки, виходили з комсомолу, робили там рейвахи».
Був учасником й одним із керівників студентських голодувань 1990 та 1992 років у Києві. Разом із ним участь в голодуваннях брали й інші майбутні народні депутати від «Свободи» — Руслан Зелик та Андрій Міщенко.
З жовтня 1991 — член Соціал-національної партії України (СНПУ) (заснована 13 жовтня 1991 року, офіційно зареєстрована Міністерством юстиції 16 жовтня 1995 року, свідоцтво № 686, з 2004 — Всеукраїнське об'єднання «Свобода»)http://hai-nyzhnyk.in.ua/downloads/2012.svoboda.pdf Гай-Нижник П. Всеукраїнське об'єднання «Свобода» на старті парламентських виборів 2012 р. (грудень 2011 р. — лютий 2012 р.) // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України. — К., 2012. — Вип.3 (59). — С.157-196..
Травень 1995 — березень 1999 — уповноважений з питань організаційної роботи СНПУ.
Січень 1997 — березень 1998 — голова Львівської обласної організації СНПУ.
Березень 1998 — лютий 2004 — голова Київської міської організації СНПУ.
Березень 1998 — кандидат в народні депутати України від виборчого блоку «Менше слів», № 7 в списку.
Народний депутат України 3 скликання з березня 1998 по квітень 2002 року. На час виборів — уповноважений з питань організаційної роботи СНПУhttp://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_ank_arh?kod=338003 Тягнибок Олег Ярославович.
Член Комітету ВРУ з питань бюджету з липня 1998 року, член фракції Українського народного руху з січня 2001 до березня 2002 року.
Народний депутат України 4 скликання з квітня 2002 року, висунутий блоком Віктора Ющенка «Наша Україна».
14 лютого 2004 року відбувся X З'їзд СНПУ, який ухвалив нову назву партії — «Всеукраїнське об'єднання „Свобода“» — та обрав народного депутата України Олега Тягнибока її головою.
У липні 2004 року виключений із фракції «Наша Україна» за висловлювання на горі Яворина, які були розцінені прокуратурою як антисемітські та ксенофобські. Проте переміг в усіх судових процесах із цієї справи. 14 лютого 2005 року Івано-Франківський міський суд задовольнив скаргу Олега Тягнибока на визнання незаконною постанови Івано-Франківської обласної прокуратури від липня 2004 року про порушення проти нього кримінальної справи. Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області кримінальну справу проти Олега Тягнибока було закрито за відсутністю складу злочинуТягнибок не хоче вибачатися перед окупантами. Загалом Олег Тягнибок виграв дев'ять судів у «справі Яворини». Рішеннями судів визнано, що кримінальну справу було порушено незаконно, а дії телеканалу «Інтер» та Голови Держкомнацміграції Г. Москаля визнано такими, що ображають честь та гідність Олега Тягнибока і спричинили йому моральну шкоду. Виступ Олега Тягнибока на горі Яворина пройшов лінгвістичну експертизу, яку провела відомий мовознавець, кандидат філологічних наук, доцент Національного університету «Львівська політехніка» Ірина Фаріон. Вона довела, що в промові Олега Тягнибока не було слів, образливих для представників будь-якої національної меншини. Була проведена експертиза автентичного виступу Олега Тягнибока Київським інститутом науково-дослідних експертиз і вона показала, що виступ не містить жодних закликів та жодних слів, які б порушували українське законодавство.
У 2005 році Тягнибок підписався під відкритим листом до президента Віктора Ющенка, до Голови Верховної Ради України В. М. Литвина та Голови Верховного Суду України В. Т. Маляренка, в якому зазначено, що «багаторічне руйнування України та зубожіння всього українського народу супроводжувалося одночасним і неймовірним збагаченням багатьох євреїв, які відповідальні разом з Леонідом Кучмою у встановленні антинародного, україножерського і відверто злочинного режиму», та закликав уряд «зупинити злочинні дії організованого єврейства», яке поширило свій вплив в УкраїніSvoboda: The rise of Ukraine's ultra-nationalists . Заяву підписали понад сто науковців, громадських і політичних діячів.
На парламентських виборах 2006 року партія Свобода, очолювана Тягнибоком, не потрапила до складу Верховної Ради. Виборчою програмою партії стала «Програма захисту українців», гаслом кампанії — «Ми — у СВОїй, БОгом ДАній країні». Перша п'ятірка виборчого списку на парламентських виборах 2006 року — Олег Тягнибок, Юрій Іллєнко, Ірина Фаріон, Богдан Бенюк і Орест Васкул. Партія зайняла 18-те місце, отримавши 0,36 % голосів виборців. Попри те, що партія не подолала прохідний бар'єр до Верховної Ради, вона отримала мандати депутатів різних рівнів, зокрема, у Львівській обласній раді — 10, у Львівській міській раді — 9, у Тернопільській міській раді — 4 та в інших місцевих радах. Окрім того, представники ВО «Свобода» стали головами міст та сіл. З 2006 року — депутат Львівської обласної ради (фракція ВО «Свобода»).
Виборчу кампанію 2007 року «Свобода» провела під гаслом «„Свобода“ — єдина сила Українців!». Перша п'ятірка виборчого списку — Олег Тягнибок, Юрій Іллєнко, Ірина Фаріон, Богдан Бенюк і Олександр Сич. Хоча й цього разу «Свободі» не вдалося подолати прохідного бар'єра, проте результат супроти виборів 2006 року був більше ніж удвічі кращим. Яскравим явищем цієї виборчої кампанії стали багатотисячні Марші захисту українців, які відбулись у Києві, Харкові, Львові, Чернівцях, Луцьку, Тернополі, Івано-Франківську та інших містах.
У березні 2009 року після перемоги Всеукраїнського об'єднання «Свобода» на Позачергових виборах до Тернопільської обласної ради Олег Тягнибок оголосив, що буде балотуватися на посаду Президента на найближчих виборах і розраховує потрапити до другого туру виборів .
22 жовтня 2009 року делегати XXI з'їзду Всеукраїнського об'єднання «Свобода», що відбувся у Києві, одностайно висунули кандидатуру Олега Тягнибока на пост Президента України.
Свою виборчу кампанію Олег Тягнибок розпочав під гаслом Степана Бандери: «Дійти до кожного українця». У ході виборів він провів зустрічі у всіх без винятку областях України. Численні зустрічі Олега Тягнибока з виборцями Південної та Східної України значною мірою сприяли руйнуванню міфу про «Свободу» як про «галицьку партію». У першому турі президентських виборів посів восьме місце, отримавши 352 282 голоси виборців (1,43 %).
2010 — очолив список кандидатів в депутати Львівської обласної ради від ВО «Свобода». За підсумками місцевих виборів «Свобода» формує фракції у восьми обласних радах (у Волинській, Івано-Франківській, Київській, Львівській, Рівненській, Тернопільській (2009 рік), Хмельницькій та Чернівецькій областях) та в дев'яти міських радах обласних центрів (у Вінниці, Житомирі, Івано-Франківську, Луцьку, Львові, Рівному, Тернополі, Хмельницькому та Чернівцях). Політична сила проводить 133 депутати обласних рад, 703 депутати районних рад, 688 депутатів міських рад, 660 депутатів сільських рад та 25 депутатів селищних рад, загалом — 2209 місцевих депутатів усіх рівнів. Міським головою Тернополя обирають свободівця Сергія Надала, 70 висуванців від «Свободи» стають сільськими і 2 — селищними головами.
2012 — «Свобода» набрала 10,44 % голосів і отримала четверту за чисельністю фракцію в парламенті. Всього народними депутатами стали 37 свободівців, з них 25 пройшли за списком, а 12 — виграли вибори у мажоритарних округах. Олег Тягнибок стає головою фракції ВО «Свобода» у ВРУ VII скликання, а свободівця Руслана Кошулинського обрано заступником Голови ВРУ.
2012 — Тягнибок переміг у номінації «Людина року» за версією журналу «Корреспондент». Редакція видання відзначає, що популярність очільника «Свободи» відбиває дедалі сильніше невдоволення українців владою.
Тягнибок був одним із трьох лідерів опозиції під час Революції Гідності. Він щодня виступав зі сцени Майдану, доводячи до відома громади основні рішення Ради Майдану. Олег був постійно разом із побратимами-свободівцями на передовій під час трагічних подій 18-20 лютого 2014 року.
20 грудня 2013 року — Яценюк повідомив, що СБУ порушила кримінальну справу «за заклики до державного перевороту» проти нього, Тягнибока й Турчинова.
14 березня 2014 року Головним слідчим управлінням Слідчого комітету РФ по Північно-Кавказькому федеральному округу порушено кримінальну справу стосовно громадян України, що перебували у лавах УНА-УНСО, серед яких Олег Тягнибок і його брат Андрій. Вони підозрюються в участі у банді, яка брала участь у бойових діях проти федеральних сил на стороні чеченських сепаратистів в період 1994—1995 років (частини 1 та 2 статті 209 КК РФ (створення стійкої озброєної групи (банди) в цілях нападу на громадян, керівництво такою групою (бандою) і участь в здійснюваних нею нападах). Абсурдність подібних звинувачень полягає хоча б у тому, що Олег Тягнибок, як і його брат Андрій, ніколи не були членами УНА-УНСО, вони перебували у лавах Всеукраїнського об'єднання «Свобода» з перших днів створення цієї політичної сили. Окрім того, Олег Тягнибок ніколи не був у Чечні.
У 2014 році балотувався на посаду Президента України. Передвиборча програма містила в собі такі основні розділи: «Україна — сила Європи», «Сила зброї», «Сила права», «Сила народу — сила громади», «Сила господаря», «Сила гідності».
7 лютого 2015 року в Києві на XXX звітно-виборчому з'їзді Всеукраїнського об'єднання «Свобода» Тягнибока було переобрано головою партії.
16 вересня 2017 року в Києві на XXXVIII звітно-виборчому з'їзді Всеукраїнського об'єднання «Свобода» Олега Тягнибока було переобрано головою партіїОлега Тягнибока переобрано Головою ВО «Свобода» «Вголос».