Чемпіонат світу з футболу 1954 року — п'ятий чемпіонат світу серед чоловічих збірних команд з футболу, що проходив з 16 червня по 4 липня 1954 року на полях Швейцарії. Увійшов в історію як найрезультативніша світова футбольна першість (у середньому забивалося по 5,38 голів за матч).
Перемогу в турнірі здобула збірна ФРН, ставши лише третім володарем титулу чемпіона світу, після збірних Уругваю та Італії, яки мали в активі по дві перемоги на проведених до того чотирьох мундіалях.
Країна-господар
Швейцарію було затверджено господаркою ЧС-1954 22 липня 1946 року на тому ж засіданні ФІФА у Люксембурзі, де Бразилії було доручене проведення ЧС-1950 року.
Міста та стадіони Матчі чемпіонату світу приймали шість стадіонів у шести швейцарських містах. Загалом було проведено 26 ігор, найбільша кількість з них (шість) відбулася на арені Санкт-Якоб у Базелі, а найменша (один) — на стадіоні Корнаредо в Лугано.
Берн Базель Лозанна Ванкдорф Санкт-Якоб Стад Олімпік де ла Понтез Місткість: 64 600 Місткість: 54 800 Місткість: 50 300 Женева Лугано Цюрих Стад-де-Шарміль Корнаредо Гардтурм Місткість: 35 997 Місткість: 35 800 Місткість: 34 800
Кваліфікаційний раунд і учасники
Збірна-господар першості, Швейцарія, а також діючі чемпіони світу, уругвайці, автоматично отримали місце у фінальній частині турніру. Решта команд, які бажали взяти участь у ньому, мали подолати відбірковий раунд, в якому розігрувалися решта 14 путівок. З них 11 були відведені командам з Європи (включаючи збірні Єгипту, Туреччини та Ізраїлю), ще за два місця змагалися команди американського континенту, і одна путівка розігрувалася азійськими збірними.
До участі у відборі були допущені збірні Німеччини (ФРН) та Японії, які були відсторонені від участі у першому повоєнному чемпіонаті світу з політичних міркувань. Серед команд, що відмовилися від участі, була збірна Аргентини, яка пропускала третю поспіль першість світу з власної ініціативи.
За результатами кваліфікаційного раунду до фінальної частини ЧС-1954 неочікувано не змогли пробитися півфіналісти попереднього розіграшу турніру, збірні Швеції та Іспанії. Причому остання поступилася місцем на чемпіонаті світу турецьким футболістам через невдалий результати кидання жереба, після того як три матчі між цима командами не виявили сильнішого .
Серед команд, що кваліфікувалися, світова першість 1954 року стала першою для трьох команд — збірних Шотландії, Туреччини і Південної Кореї, при цьому перші дві з них мали можливість дебютувати на чемпіонатах світу ще 1950 року, проте того разу відмовилися від участі. А південнокорейці стали першими представниками повністю незалежної азійської країни, що грали на мундіалі.
Команди-учасники
Учасниками фінальної частини чемпіонату світу стали 16 команд:
(господарі)
(діючі чемпіони)
Формат Після двох чемпіонатів світу (1934 і 1938), що проходили за олімпійською системою, і першості 1950 року, де команди змагалися за круговою системою у двох групових раундах, на ЧС-1954 повернулися до змішаної системи турніру, при якій на першому етапі, що проходив у групах, визначалися учасники етапу плей-оф, де змагання відбувалися вже за олімпійською системою.
Утім формат, обраний для першості 1954 року, все ж був по-своєму унікальним. Це стосувалося групового етапу змагання, де була реалізована не повна кругова система змагання, а різновид змагання між потенційно сильнішими (сіяними) і потенційно слабшими (несіяними) командами. 16 команд-учасниць турніру на першому його етапі розподілялися між чотирма групами, по чотири команди в кожній, при цьому у кожній групі було по дві сіяні і дві несіяні команди, а ігри проводилися лише між сіяною і несіяною командами. Таким чином кількість матчів у кожній групі обмежувалася чотирма, пара сіяних команд і пара несіяних команд між собою не грали. Іншою відмінною рисою турніру було застосування правила додаткового часу вже на груповому етапі — якщо в основний час гри у групі був зафіксований нічийний рахунок, то команди грали ще півгодини додаткового часу, і лише за рівності рахунку й після нього командам зараховували нічию.
«Сіяними» на груповій стадії стали Австрія, Англія, Бразилія, Угорщина, Італія, Туреччина, Уругвай і Франція. Поява серед потенційних фаворитів збірної Туреччини, яка ніколи до цього не грала у фінальних стадіях чемпіонатів світу, обумовлена тим, що сіяні команди визначалися ще до закінчення відбіркового турніру, і серед них мала б бути збірна Іспанії, яка врешті-решт не подолала відбір (після додаткового матчу і за жеребом) збірній Туреччини.
На груповому етапі за перемогу нараховувалися два очки і одне очко за нічию. Дві команди з кожної групи, що набрали найбільше очок, виходили до стадії плей-оф. У випадку рівності очок між першою і другою командами групи розподіл місць між ними визначався жеребом. У випадку ж рівності очок між другою і третьою командами групи другий учасник раунду плей-оф від цієї групи визначався додатковим матчем між цими командами .
При цьому ситуація після проведення усіх матчів у двох групах вимагала витягання жереба для розподілу першого і другого місць між їх лідерами, а в решті двох групах команди, що посіли друге і третє місця, мали однакову кількість очок і проводили додаткову гру для визначення учасники раунду плей-оф. В обох випадках взяли гору і продовжили боротьбу команди, яких при жеребкуванні було визначено несіяними — збірні Швейцарії і ФРН, які здолали відповідно Італію і Туреччину.
Іншим нововведенням чемпіонату був принцип формування турнірної сітки раунду плей-оф, за яким команди, що посіли другі місця в групах, грали на стадіях чвертьфіналів і півфіналів між собою, аналогічним чином переможці груп також грали лише між собою і могли бути представлені у фіналі лише однією командою. На подальших чемпіонатах світу цей принцип був змінений, і команди, які посідали другі місця в групах, вже на першій стадії плей-оф зустрічалися з переможцями інших груп. Але на ЧС-1954 збірній Угорщини, яка посіла перше місце у своїй групі, на шляху до фіналу довелося грати з діючими віце-чемпіоном і чемпіоном світу – збірними Бразилії та Уругваю, а збірна ФРН, яка фінішувала на другому місці тієї ж групи, отримала значно легших суперників – збірні Югославії та Австрії.
На стадії плей-оф для визначення переможця у випадку нічиєї в основний час гри також призначався додатковий час, якщо ж і він не виявляв сильнішого, то передбачалася процедура витягання жереба. Виключенням була фінальна гра, для якої у випадку нічиєї в основний і додатковий час передбачалося перегравання, і лише за рівності голів в основний і додатковий час повторної гри чемпіона визначив би жеребChristian Jessen: Die Qualifikation aus Fußballweltmeisterschaft 1954, pp.27 ff. . Утім стадія плей-оф обійшлася без перегравань і жереба, адже в усіх іграх переможець був визначений якщо не основний, то додатковий час.
Груповий етап Група 1
Бразилія — Мексика
Югославія — Франція
Бразилія — Югославія
Франція — Мексика
Група 2
ФРН — Туреччина
Угорщина — Південна Корея
Угорщина — ФРН
Туреччина — Південна Корея
Плей-оф: ФРН — Туреччина
Група 3 КомандаКваліфікація2200904Вихід до раунду плей-оф220060420020702002080 Уругвай обійшов Австрію при розподілі місць за результатом жереба.
Уругвай — Чехословаччина
Австрія — Шотландія
Уругвай — Шотландія
Австрія — Чехословаччина
Група 4
Швейцарія — Італія
Англія — Бельгія
Італія — Бельгія
Англія — Швейцарія
Плей-оф: Швейцарія — Італія
Раунд плей-оф Учасники До раунду плей-оф виходили команди, що посіли перші два місця у своїх групах.
Група Переможці Другі місця 1 2 3 4
Турнірна піраміда
Чвертьфінали Австрія — Швейцарія
ВР 1Курт ШмідЗХ 2Герхард ГанаппіЗХ 4 Леопольд БаршандтЗХ 5 Ернст Оцвірк ПЗ 3Ернст ГаппельПЗ 6 Karl KollerПЗ 10 Еріх Пробст НП 9 Теодор ВагнерНП 11Альфред КернерНП 21Ернст СтояспалНП 7Роберт КернерГоловний тренер:Вальтер Науш ВР 2 Ежен ПарльєЗХ 7 Андре НеріЗХ 14 Віллі КерненЗХ 10 Олівер ЕггіманнПЗ 4Роже Боке ПЗ 9 Шарль КазаліНП 15Шарль АнтененНП 22Роже ФонлантенНП 18Йозеф ГюгіНП 16Робер БалламанНП 17 Жак ФаттонГоловний тренер: Карл Раппан
Уругвай — Англія
ФРН — Югославія
Угорщина — Бразилія
ВР1Дьюла ГрошичЗХ2Єне Бузанскі ПЗ3Дьюла ЛорантЗХ4Міхай ЛантошЗХ5Йожеф Божик ПЗ6Йожеф ЗакаріашНП7Йожеф Тот НП8Шандор КочишНП9Нандор ХідегкутіНП11Золтан ЦиборНП20Міхай ТотГоловний тренер: Густав Шебеш ВР1 КастільйоЗХ2 Джалма Сантус ЗХ3 Нілтон Сантус ЗХ4БранданзіньйоПЗ5ПіньєйроПЗ6БауерНП7ЖуліньйоНП8ДідіНП9БалтазарНП17Мауро РафаелНП18Умберто Головний тренер: Зезе Морейра
Півфінали ФРН — Австрія
Угорщина — Уругвай
Матч за третє місце
Фінал
Бомбардири Найкращим бомбардиром турніру з великим відривом став угорець Шандор Кочиш, який став автором неймовірних одинадцяти голів у п'яти матчах. Загалом команди-учасниці відзначилися 140 голами (включаючи чотири автоголи), авторами яких ставали 63 гравців.
11 голів
Шандор Кочиш
6 голів
Еріх Пробст
Йозеф Гюгі
Макс Морлок
4 голи
Нандор Хідегкуті Ференц Пушкаш Робер Балламан
Карлос Борхес Гельмут Ран Ганс Шефер
Оттмар Вальтер
3 голи
Ернст Стояспал Теодор Вагнер Леопольд Ануль Нет Лофтгаус
Золтан Цибор Бурхан Саргин Суат Мамат Хуан Гогберг
Оскар Мігес Фріц Вальтер
2 голи
Роберт Кернер Ернст Оцвірк Діді Жуліньйо
Пінга Айвор Бродіс Міхай Лантош Петер Палоташ
Лефтер Кючюкандоньядіс Хуліо Аббаді Хуан-Альберто Скьяффіно
1 гол
Анрі Коппенс Балтазар Джалма Сантус Том Фінні Джиммі Маллен Денніс Вілшо Раймон Копа Жан Венсан Йожеф Тот
Джамп'єро Боніперті Амлето Фріньяні Карло Галлі Беніто Лоренці Фульвіо Несті Еджисто Пандольфіні Томас Балькасар Хосе Ламадрід Жак Фаттон
Мустафа Ертан Ерол Кескін Хав'єр Амбройс Обдуліо Варела Ріхард Геррманн Бернгард Клодт Альфред Пфафф Милош Милутинович Бранко Зебець
1 автогол
Джиммі Дікінсон (у грі проти Бельгії) Рауль Карденас (у грі проти Франції)
Луїс Крус (у грі проти Австрії)
Івиця Хорват (у грі проти ФРН)
Примітки
Посилання 1954 FIFA World Cup on FIFA.com Details at RSSSF