Гібон білорукий або лар (Hylobates lar) — вид приматів з родини гібонових (Hylobatidae). Є одним з найвідоміших видів родини і часто утримується в зоопарках.

Морфологія

Колір шерсті білорукого гібона варіює від чорного і темно-коричневого до світло-коричневого і піщаного. Його руки і ноги забарвлені в білий колір, так само як волосся, що обрамляють його чорне обличчя. І самці і самки можуть зустрічатися в різних колірних варіантах. Густе хутро відмінно захищає від холоду в сезон дощів. Обидві статі майже не відрізняються одна від одної за величиною. Як і у всіх гібонів, у них дуже довгі і сильні руки, легке і струнке тіло хвоста немає. Оскільки більшу частину життя гібони проводять на деревах їх руки з довгими і вузькими п'ятипалими долонями набагато довші за ноги. Вони дозволяють гібонам легко перестрибувати з гілки на гілку. Лицьова частина голови безволоса; чорна шкіра обличчя облямована шерстю. На обличчі розташовані очі, що посаджені близько одне до одного, з коричневою райдужною оболонкою. Таке розташування очей забезпечує добрий бінокулярний зір і примат чудово орієнтується в густих кронах дерев.

Поширення

Природний ареал білоруких гібонів простягається від південно-західного Китаю і східної М'янми до Малайського півострова. Також він зустрічається на північно-заході острова Суматра і на острові Ява. Вони зустрічаються у вологих тропічні лісах, але також їх можна зустріти і в сухих лісових масивах, в горах вони піднімаються на висоти до 2000 м над рівнем моря.

Поведінка

Білорукі гібони активні в денний час. За допомогою своїх сильних і довгих рук вони пересуваються по гілках методом брахіації, тобто розгойдуючись на руках з однієї гілки на іншу. На землі вони зустрічаються досить рідко. Білорукі гібони ведуть моногамний стиль життя і пари залишаються все своє життя. Сімейні групи живуть на чітко окреслених територіях, про які вони попереджають інших гібонів за допомогою співу. Їх їжа складається головним чином з фруктів і доповнюється листям, бруньками і комахами.

У питанні розмноження білорукі гібони мало чим відрізняються від інших видів родини. Після вагітності, що триває сім місяців, самки народжують одне дитинча. Протягом двох років після народження воно харчується молоко м матері і залишається в сім'ї аж до досягнення статевої зрілості у восьмирічному віці. Середня тривалість життя білорукого гібона становить приблизно 25 років.

Зоолог Карпентер спостерігав розпорядок дня у білорукого гібонаАкимушкин І. І.Світ тварин: Ссавці, або звірі. — 4-е вид., Випр. і доп. — М.: Думка, 1998. — 445 с.: Іл. — С. 420.:

5:30-6:30 — гібон прокидається; 6:00-8:00 — в цей час гібон криком сповіщає околиці про свої володіння, потім займається доглядом за собою і ранковою зарядкою; за цим ідуть стрибки з гілки на гілку; 8:00-9:00 — прямує до «їдальні» — дерева, на якому їсть плоди; 9:00-11:00 — прийом їжі; 11:00-11:30 — шлях до місця післяобіднього відпочинку; 11:30-15:00 — пообідній відпочинок практично без рухів, потім чищення шерсті; 15:00-17:00 — прийом їжі в місці, відмінному від першого; 17:00-19:00 — шлях до місця сну; 18:00 і до заходу сонця — приготування до сну; 18:30-5:30 — сон.

Загрози Білорукі гібони належать до видів, що перебувають під загрозою зникнення. У деяких країнах на них полюють через їх м'ясо, в інших вбивають батьків, щоб зробити з дитинчат домашніх звірів. Проте найбільша небезпека походить від скорочення їхнього життєвого простору. З великою швидкістю просувається вирубка лісів Південно-Східної Азії, щоб добути місце для плантацій, полів і поселень. Попри те, що урядами країн цього регіону були створені заповідники і національні парки, вони часто погано охороняються і браконьєрство у них триває.

Підвиди У білорукого гібона налічується п'ять підвидів: Hylobates lar lar Hylobates lar carpenteri Hylobates lar entelloides Hylobates lar vestitus Hylobates lar yunnanensis

Галерея

Посилання

Ресурси Інтернету Білорукий гібон на сайті Ленінградського зоопарку Animal Diversity Web ARKive Brockelman, W. & Geissmann, T. 2008. Hylobates lar. In: IUCN 2013