Амвро́сій Прихи́льний (справжнє ім'я — Ваберене Нутклаус, , ? — 1641, Львів) — український архітектор доби Ренесансу. Італієць за походженням. Будував у формах італійського Відродження в поєднанні з місцевими архітектурними традиціями. Фундатор шпиталю святого Лазаря.

Біографія

Його батька звали Сімоне.Mańkowski T. Ambroży, (†1641)… — S. 85. Походив із місцевості Вальтелліна на півночі Ломбардії. Справжнє ім'я — Ваберене Нутклаус (). Вступивши до львівського цеху будівничих, отримав прізвисько Прихильний. У 1588 році був підмайстром у Петра Барбона. Від 1591 року цехмістр цеху будівничих. У 1592 році одержав право громадянина Львова (почав добиватись у 1592, остаточно отримав у 1595 році). Був кумом скульптора Станіслава Дріара. У 1596—1605 роках був молодшим цехмістром, у 1613 і 1630 — старшим цехмістром мулярів. Товаришував з іншим архітектором-італійцем — Адамом Покорою. 1605 року спільно з Покорою придбав будинок на вулиці Зарванській (нині Староєврейська, 26), а 1611-го перебудував його. Того ж року Прихильний продав свій будинок на вулиці Грабарській (нині Драгоманова) львівському будівничому Якубові Мадлайну.Вуйцик В. С. До історії львівських кам'яниць. Вулиця Староєврейська, 26 // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 2004. — Вип. 14. — С. 143. 1620 року подарував свою земельну ділянку при Сокільницькій дорозі (нині вулиця Коперника) шпиталю святого Лазаря і став одним із його співзасновників та пожиттєвим провізором (опікуном). 1634 року розпочав будівництво мурованого шпиталю на місці збудованого ним раніше дерев'яного. За припущенням історика Владислава Лозінського, був неписьменним.Łoziński W. Sztuka lwowska w XVI i XVII wieku. Architektura i rzeźba. — Lwów, 1901. — S. 55.

Друга дружина — Зузанна з БжеськихKościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków: Antykwa, drukarnia Pasaż, 2011. — T. 19. — S. 200. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). . У заповітах — своєму та спільному з дружиною — забезпечив фундуші для закінчення будівництва костелу св. Лазаря. Помер бездітним, усе майно заповів шпиталю, доручивши Мартинові Годному завершити будівництво. Був похований у криптах костелу при шпиталі.Вуйцик В. С. Шпиталь і костел Св. Лазара у Львові // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 2004. — Вип. 14. — С. 99—100.

Роботи Синагога Золота Роза (1582, спільно з Адамом Покорою за проєктом Павла Щасливого). Участь у будівництві замку Острозьких (1584—1589) у Старому Селі (нині Львівського району Львівської області). 1609 року продовжив будівництво вежі Єзуїтської хвіртки, розпочате 1602 року Войцехом КапіносомВуйцик В. С. Львівські хвіртки. До історії міських фортифікацій // Галицька брама. — 1999. — № 9—10 (57—58). — С. 14.. Спільно з Павлом Римлянином та Войцехом Капіносом молодшим 1614 року розробив проєкт фортифікацій Львова, альтернативний до проектів Теофіла Шемберга та Ауреліо Пассаротті. Не реалізовано.Вуйцик В. С. Фортифікатори Львова XV—XVII ст. // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 1994. — № 2. — С. 20—21. Після смерті архітектора Павла Римлянина в 1598—1631 (за іншими даними, 1598—1629) закінчував (разом із Войцехом Капіносом) будівництво Успенської (Волоської) церкви та костелу бернардинців (1618—1630) у Львові. Спорудження будинків Львівського братства. Перебудова в 1611 році власного будинку (тепер вулиця Староєврейська, № 26) та сусіднього будинку райці Томи Карча (№ 28). Дерев'яні, а пізніше — кам'яні будівлі шпиталю і костелу св. Лазаря (1620—1640, спільно з Якубом Боні). Колегіата в Жовкві (; за іншими даними, до 1620) з дзвіницею (разом із Павлом Щасливим). Оборонні мури і башти у Жовкві (1613—1621). Оформлення кам'яниці (декорація порталу, віконні обрамлення) на теперішній вулиці Староєврейській, 34, яка належала майстру, вказує, що це може бути його робота.

Світлини

Примітки

Джерела  — T. 6. — С. 2346. Прихильний Амвросій. Łoza S. Przychylny Ambroży // Słownik architektów i budowniczych polaków oraz cudzoziemców w Polsce pracujących. — Warszawa: Wydawnictwo im. Mianowskiego, Instytutu popierania nauki, 1931. — S. 276. Mańkowski T. Ambroży, (†1641) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Polska Akademia Umiejętności 1935. — T. 1. — S. 85.