Роберт Петрович Ейдеман (Ейдеманіс) (27 квітня 1895, Леясциємс — 12 червня 1937, Москва) — латвійський письменник та військовий діяч СРСР. Організатор каральних акцій на окупованій території УНР. Національність — латиш.
Біографія Син учителя. Освіту отримав в Київському військовому училищі (1916). Учасник 1-ї світової війни, прапорщик. В 1917 вступив в РСДРП(б), в 1918-в Червону армію. В 1917 обраний головою Канського совєта солдатських депутатів. 1917 — заступник голови Центросибіру. В грудні 1917 командував частинами, що придушували повстання юнкерів в Іркутську. В 1918-20 комісар і командир різних дивізій. В червні-липні 1920 командувач 13-ю армією в районі Каховки. З вересня 1920 начальник тилу Південного фронту і одночасно з жовтня 1920 командував військами внутрішньої служби Південного і Південно-Західного фронтів. Керував каральними експедиціями і придушенням виступів в тилу Червоної армії. З січня 1921 командувач військами внутрішньої служби України. Організатор боротьби з «бандитизмом» в Україні, брав людей у заставу, страчував «співчуваючих» тощо
З березня 1921 командувач військами Харківського військового округу, з червня 1921 помічник командувач Збройними Силами України і Криму. Член Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету. З 1924 командував військами Сибірського військового округу. В 1925 — 1932 начальник і комісар Військової академії імені Фрунзе. В 1927-36 відповідальний редактор журналу «Війна і революція», був членом правління і головою латвійської секції Спілки письменників СРСР.
В 1932-34 член Реввійськради Республіки. З 1932 голова Центральної ради Осоавіахіма.
02.05.1937 заарештований під час роботи Московської партійної конференції. Після застосування до нього «заходів фізичного впливу» признався в участі в військово-фашистській змові, латишської підпільної організації і обмовив ще 20 чоловік, в тому числі 13 співробітників Осоавіахіму (всі вони були негайно заарештовані). 11.6.1937 Спеціальною судовою присутністю Верховного суду СРСР засуджений до страти. Страчений. В 1957 реабілітований.
Твори Борьба с кулацким повстанчеством и бандитизмом. Х. , 1921; Химия в войне будущего. Х., 1925; Итоги и перспективы работы ВНО. М., 1926; Армия в 1917 году. М.—Л., 1927 (у співавторстві); Гражданская война на Украине. Х., 1928 (у співавторстві).
Джерела Залесский К. А. Империя Сталина. Биографический энциклопедический словарь. Москва, Вече, 2000 Хронос
Див. також Уборевич Ієронім Петрович Примаков Віталій Маркович Якір Йона Еммануїлович Тухачевський Михайло Миколайович